Про адаптацію дитини до садочку. Що, навіщо, як і чи готові до цього самі батьки?

“Час віддавати дитину в садочок?”, думають собі батьки.

Соціалізовуватися, розвиватися серед однолітків, розвивати нові навички та вміння, та й мама засиділася в декреті”, – часто, саме так, відповідають батьки на презентаційній екскурсії в садочку Кіндервіль PRO, на питання: “Чому ви прийняли рішення, саме зараз віддавати дитину в садок?”.

В приватних садочках є певна перевага, щодо того, коли саме можна починати відвідування. Коли завгодно, коли зручно та коли готова дитина.

Єдине, чого ми не врахуємо, чи готові до цього самі батьки? Але, про це далі.

Перше враження та інформація про садочок, якому ви вирішили довірити найдорожче, приходить на презентаційній екскурсії. Ви пройшли всі етапи відбору того самого місця, яке, на наступні роки, стане осередком основного перебування вашої дитини впродовж дня та основним джерелом навчання, набуття досвіду та становлення. На що саме, слід звернути увагу при виборі садочку, переглядайте в наші статті “Як обрати Приватний дитячий садочок для дитини?

Це цінна інформація, яка стане основою для початку адаптаційного періоду в садочку.

У приватні садочки Кіндервіль, приймають дітей від 1,5 року. 

Чому з’явилися дитячі садочки, в першу чергу, з думкою про батьків. Сучасний світ рухається з шаленим темпом, робота, соціальне життя, саморозвиток тощо – забирає багато часу, тому, для того, щоб комфортно було батькам і не потерпала дитина, в приватні садочки, приймають дітей, саме з такого віку.

Звісно, коли саме віддавати дитину в садочок, рішення ваше. Головне, щоб ви і ваша дитина були до цього готові. Не женіться за модою, так, вам буде зручніше, а чи буде добре дитині?

Привести дитину в садок і віддати в руки незнайомої людини – неабиякий стрес для батьків та страх для дитини. Тому, процес знайомства та адаптації дитини до садочку – поступовий, плавний та м’який. Перше знайомство, зазвичай, відбувається на демонстраційному дні (у мережі садочків Кіндервіль – він є безкоштовним), в момент прогулянки на майданчику, де граються інші діти, а вихователь з помічником організовують цей процес. 

Вихователь поступово налагоджує контакт з малюком, шукає підхід, ніби сміливий експериментатор, який пробує, не здається, шукає ідеальну формулу. Знайти підхід до дитини – неабияка справа, що потребує терпіння, наполегливості, енергії та креативності. І в цьому, батьки – найкращі помічники. Знайомство з вихователем, розповідь про дитину, її особливості, важливі ритуали дня тощо – це інформація, яка просто необхідна для вихователя та його подальшої місії у процесі знайомства та налагодження контакту з дитиною. В цьому питанні немає неважливої інформації. Говоріть та розповідайте все, що вважаєте потрібним. 

Страшне слово – “адаптація”?

Простими словами, адаптація – це пристосування до нових умов існування. У випадку, “адаптація до дитячого садочка” – пристосування дитини до нових умов життєдіяльності, до нового середовища, нових правил (фізіологічно, емоційно, психологічно).

Як слід готуватися мамі до початку адаптації дитини в садочку:

  1. Перш ніж почати відвідування, слід уважно вивчити всі умови садочку, режим дня, меню, одяг, який слід залишити в шафці для дитини.

Підготовка таких моментів є цеглинками, що закладають фундамент психологічної готовності віддати свою дитину в садочок. Полегшують фізіологічну адаптацію до садочку дитини. Вдома, можна спробувати активності, денний сон та прийоми їжі саме за режимом, який діє в садочку. Поступово адаптовуватися фізіологічно та психологічно.

  1. Слід позитивно налаштовувати не тільки дитину, але й себе. Ви, точно знаєте та озвучили свої очікування щодо відвідування садку адміністрації. Отож, спільними зусиллями, ми досягнемо успіху. Але, важливо, бути готовим до непередбачуваних моментів. Початок адаптації – це пролонгований процес. Тобто, дитина може одразу відпустити вас і піти в садочок, швидко почати залишатися на весь день і налагодити контакт з вихователем. А може і ні. Про ці та інші приклади – читайте нижче у статті.
  2. Слід не бути індивідуалістом в питаннях адаптації до садочку. Спілкуватися з дитиною, розуміти її потреби та емоційний стан, якщо щось з дитячих розповідей про садочок вам здається сумнівним, комунікувати з вихователем групи, за потреби запросити перегляд того чи іншого фрагменту дня з відеокамер.
  3. Ви і вихователь – потужна сила для успішної адаптації дитини. Слід сформувати чітку та спільну послідовність дій, правил та тлумачень для дитини. Щоб ваші слова та слова вихователя були однаковими. Якщо дитина плаче та хоче до мами, звісно, вихователь намагатиметься заспокоїти дитину, розповісти коли саме ви прийдете. Але інформація має співпадати з тим, що скажете дитині ви. Діти детально все запам’ятовують, тому спільні дії та слова батьків й вихователя – неабияк сприятимуть кращій адаптації та зміцненню довіри до вихователя та до вас.
  4. Не обіцяйте дитині нічого зайвого, не будуйте повітряних замків. Будьте чесними по відношенню до дитини. “Я буду за дверима, тут, поки ти будеш бавитися з дітьми” (а насправді, ви кудись підете), “Вихователька не буде закривати дверей, не вимикатиме світло на денному сні” тощо. Якщо щось обіцяєте, озвучте це і вихователю, щоб обіцянка була дотримана, а довіра дитини не дала тріщину.
  5. Ваше хвилювання та стрес, дитина відчуває дуже тонко. Дайте відповідь на питання: “Чи я довіряю вихователю?”, навіть, якщо дитина плаче, дати можливість вихователю самостійно вирішити цю проблему, заспокоїти, втішити, знайти персональний та універсальний метод для того, щоб дитина заспокоїлася і без втручання мами. Адже, щоразу коли дитина в грі, згадуватиме, що ви десь поруч, зможе постійно використовувати цей момент і адаптація може затягнутися надовго, або й гірше – не закінчитися успіхом (але це звісно, в крайньому випадку).
  6. Якщо Вам важко, ви відчуваєте тривогу і постійне переживання – як там дитина в ігровій з дітьми? Ми рекомендуємо прогулятися територією садку, у Кіндервіль PRO вона велика, або поблизу садочку. У випадку, коли без мами ніяк – ми телефонуємо та просимо повернутися. Але, слід розуміти, в садочку, роблять все, щоб, насамперед, комфортно було дитині, далі батькам.
  7. Розрахуйте режим дня правильно – ранкові процедури, добирання до садочку – часозатратні та, іноді, викликають стрес. Зручно та комфортно одягайте дитину. Одягайте по погоді, щоб дитина могла долучатися до всіх прогулянок в садочку.
  1. Шукайте інформацію про адаптацію на різних інформаційних ресурсах, у блогах дитячих психологів та розпитуйте більше про досвід адаптації дітей в садку. Якщо дитина має певні особливості поведінки чи харчування, проконсультуйтеся з психологом закладу, яка надасть кваліфіковані та практичні рекомендації.
  2. Не завжди дитина не хоче йти в садочок, тому що, там погано. “Соломійка, ти не хочеш йти в садочок, правда? З бабусею краще вдома, правда? Цікавіше і веселіше!” – така ситуація – різні інтереси в сім’ї. Узгоджуйте план дій на сімейній нараді. Коли ви готові почати відвідування садочку, а бабуся каже “Дитина ще мала, навіщо її зараз водити в садочок?”, не сприятиме здоровій сімейній атмосфері. Навіть, якщо ви з чимось не погоджуєтеся, спробуйте знайти компроміс та застосувати вагомі аргументи щодо того, чому саме зараз потрібно почати відвідувати садочок і що це дасть для дитини. І не сперечайтеся про це, при дитині. Якщо вся сім’я сприяє позитивному налаштуванню до садочку, дитині легше та спокійніше брати приклад та розуміти, що всі хочуть, щоб вона ходила в садочок та ніхто не сумнівається, що їй там буде добре.
  3. Працюйте над собою. Найчастіше дитині важче адаптуватися до садочку, бо мамі важко “відпустити” її і самій прийняти момент переходу до нової життєвої ситуації. Ходіння по під вікнами кімнати садочку, щохвилинне заглядання в кімнату “як там моя дитина”, “чи їй холодно/жарко чи вона голодна”. Не забезпечить швидку та успішну адаптацію до садочку. В такому випадку, знову слід відповісти собі на питання: “Для чого нам садочок? Яка в цьому є потреба? Чи готова я до цього?”.

 Як допомогти з адпатацією дитині?

  1. Позитивне і ще раз позитивне налаштування. Заздалегідь почати розповідати про те, що таке садочок, що там роблять діти, прогулятися біля садочку, порозглядати як він виглядає, що намальовано на стінах, який ігровий майданчик, як гуляють діти. Про те, що можна там робити, які ігри бавитися, про те, що там багато нових іграшок, інших діток з якими можна подружитися.
  1. Спільна робота. Домовитися з вихователем про план дій, на випадок коли дитина плаче, а ви не можете прийти одразу. Наприклад: “Мама прийде коли ми пообідаємо”, або “коли ми повернемося з прогулянки”, – як ви вже розумієте, дотримати обіцянку – дуже важливо. Коли дитина залишається на повний день в садку, домовлятися та розробити певні, короткі ритуали прощання зранку та привітання ввечері з дитиною. Це її зацікавить. Розповісти про домовленість вихователю.
  2. Перші дні відвідування, ми не рекомендуємо одразу залишати на повний день дитину. Це великий стрес та страх. Ми починаємо по пів дня, при цьому, мама десь поруч, далі рухаємося та пробуємо поступово залишати дитину до підвечірку, до вечері, а далі, вже на повний день. Це вирішується індивідуально та обговорюються всі моменти такого періоду адаптації з батьками. В Кіндервілі застосовують індивідуальний підхід до кожної дитини.
  3. Не обіцяйте зайвого (поверніться до пункту 5, тез про те “Як слід готуватися мамі до початку адаптації дитини в садочку”).
  4. Закріплюйте позитивний досвід. Обговорюйте як минув день, що цікавого робили, яку творчість, чи було весело, що бачили на прогулянці, скільки разів з’їхав з гірки тощо. Якщо створили малюнок вдома, то запропонуйте дитині – “Давай, завтра покажемо твою картину виховательці і друзям у садочку. Я впевнена їм дуже сподобається.”
  5. Пояснити, що в садочку не так як вдома, по-іншому, є інші правила, яких потрібно дотримуватися. В садочку головна – вихователь, яка знає про всі правила та завжди допоможе коли буде потрібно.
  6. Якщо дитина зранку не хоче йти в садочок, це не завжди, тому що там їй погано, часом, це тому що – дитина просто не хоче розлучатися з мамою, настрій посумувати та щоб мама пожаліла, і як результат залишилася поруч з дитиною. В цьому випадку, допоможуть раніше згадані ритуали ранкового прощання та привітання ввечері, легка обіцянка щось зробити, або прохання на творчості намалювати щось неймовірне, щоб потім повісити на стіну чи подарувати бабусі (як варіанти).
  1. Якщо дитина ввечері капризує, коли ви приходите її забирати, часом, це через втому, або перебір емоцій, якими, за рішенням дитини,  слід негайно поділитися з мамою. Розпитуйте, забавляйте. Спостерігайте за темпом, в якому настрої дитина, допоможіть зібратися, якщо дитина втомлена насиченим днем, щоб зібратися самостійно.
  2. Привчайте до самообслуговування. В Кіндервілі та, зокрема, у всіх садочках, важливою метою є розвинути в дитини самостійність, елементи самособслуговування розвиваються щодня. При прийомах їжі, одяганні на прогулянку та навпаки, походу в туалет тощо. Звісно, допомога вихователя завжди у зоні доступу, але в першу чергу, допомагаємо дитині ставати самостійнішою.

А тепер, перейдемо до практики.

Під час адаптації до садочку може статись Ситуація 1.

Ваша дитина, з першого ж дня, відмовляється ходити в садок. Чи варто хвилюватися? Ні. Це норма. Варто замислитись про те, як їй допомогти впоратися із власними переживаннями, а вам з вашими переживаннями. Потрапляючи за межі зони комфорту, дитина (як і дорослі) намагається повернутись назад у комфортне середовище. Важливо, щоб дитина відчувала та бачила те, що відбувається – очікуваний і бажаний момент для батьків, як свято!

Тому, важливо:

  • Зібратись і впевнено вести дитину у садок. Бути впевненими в тому, що ви все робите правильно, в інтересах дитини. Ніяких мук сумління. Якщо ведемо в садок – то з впевненістю. Передайте дитині відчуття того, що ходити в садок – це весело! Не всім так пощастило!
  • Під час збирання і доїзду до садка, забезпечити позитивне налаштування, піднесений настрій, посмішку на обличчі, теми для обговорення з дитиною. Запропонуйте дитині самій обрати собі одяг, для дівчинки – вибрати зачіску чи атрибути до неї (резинки, заколки тощо). Дитині, може бути корисно, взяти із собою іграшку або предмет, який би її підтримував і відволікав від надмірних переживань.
  • Обговоріть з вихователем те, як ви пояснюєте дитині причину, чому вона ходить у садок. Дитина, обов’язково буде розпитувати про це у вихователя. І ваші з ним пояснення, мають бути однаковими. Через неспівпадіння в поясненнях, в дитини може підвищитись рівень тривожності і недовіра до оточуючих дорослих та садочка загалом.
  • Говоріть дитині правду, з поясненнями відповідно до її віку.
  • Придумайте веселий і цікавий ритуал ваших прощань і зустрічей після садочка. Але ритуал прощання має бути коротким, позитивним і енергійним.
  • Попіклуйтеся про завчасну підготовку дитини, а саме:
  • навчіть дитину необхідним навичкам самообслуговування;
  • завчасно познайомте дитину з майданчиком у садочку, вихователем, можливо дітками, які вже туди ходять;
  • забезпечте розпорядок дня, наближений до такого, який є в садочку;
  • сформуйте у дитини позитивне ставлення до садочку, зрозуміло поясніть, для чого туди ходять діти і що там роблять;
  • упевніться, що дитина вірить і знає, що ви її заберете із садочка ввечері. Якщо дитина сумнівається чи заберуть її батьки із садочку додому – варто попрацювати над довірою в сім’ї (небезпечно маніпулювати: будеш чемним – заберу, будеш нечемним – залишу тут. Це не вирішить питання і аж нічим не буде корисним дитині, шкідливим буде точно. Заберу завжди і при будь-яких обставинах, бо люблю тебе і коли ти кричиш, і коли я сердита…).

Ситуація 2.

Коли ваша дитина ходить в садочок вже тиждень чи два, із задоволенням, яке поступово зникає. В такій ситуації, важливо проаналізувати ставлення вихователя до дитини, стосунки з іншими дітьми і загальну атмосферу в групі та садочку, ставлення і розмови про садок в сім’ї. Якщо із цим все добре, це може означати, що ефект зацікавленості знижується, оскільки дитина за 1-2 тижні багато роздивилася, погралася, задовольнила свою допитливість в середовищі садочку і в неї з’явився час помітити, що поряд немає мами чи тата. В такій ситуації, адаптація дитини до садочка почнеться після 2-го тижня її перебування там. І тут, зверніть увагу, на пункти «Тому важливо», що зазначені в Ситуації 1 і на те, що:

  • варто проводити час з дитиною (в ідеалі ще до садочка) на дитячих майданчиках, пояснюючи «закони» спільного перебування з іншими дітьми;
  • на дитячих майданчиках, давати дитині можливість самій відстоювати свої бажання (втручатися при адекватній необхідності);
  • привчати дитину самостійно знаходити і вигадувати собі ігри, вміти певний час гратись самостійно.

Ситуація 3.

Коли діти спокійно йдуть від мами в садочок, проводять там день, далі 1,2,3 … тижні. Це досить рідкісна ситуація, але ми бажаємо, щоб саме так сталося і у вашій родині.

Пам’ятайте, важливим є не сам факт, що дитина ходить в садочок, а якість адаптації до садка, яка впливає на подальше життя дитини. Співпрацюйте в цьому питанні з працівниками і керівництвом садочку, повідомляйте про важливі моменти і особливості вашої дитини, про дієві речі та перемоги!

Разом, ми краще зможемо зробити такий важливий і доленосний крок для дитини – похід в садочок – гармонійним та позитивним.

Телефонуйте 097 986 3938 та розпочніть знайомство з садочком, який стане улюбленим осередком для вас та вашої дитини, просто зараз.

вул. Панаса Мирного, 37.

вул. Рубчака, 11.

‌Чому‌ ‌моя‌ ‌дитина‌ ‌“погано”‌ ‌їсть?‌ ‌Визначаємо, як це їсти «достатньо» для дитини. Харчування‌ ‌в‌ ‌приватному‌ ‌садку.‌

Одне ‌з‌ ‌основних‌ ‌питань,‌ ‌яке‌ ‌батьки‌ ‌хочуть‌ ‌з’ясувати ‌на‌ ‌презентаційній‌ ‌екскурсії‌ ‌-‌ ‌це‌ ‌питання‌ ‌харчування‌ ‌в‌ ‌садочку,‌ ‌меню‌ ‌на‌ ‌тиждень‌ ‌та‌ ‌чи‌ ‌враховуватимуться‌ ‌побажання‌ ‌щодо‌ ‌харчування‌ ‌дитини,‌ ‌яка‌ ‌має‌ ‌ту‌ ‌чи‌ ‌іншу‌ ‌непереносимість‌ ‌продуктів.‌

Збалансоване‌ ‌харчування‌ ‌в‌ ‌Кіндервіль‌ ‌PRO‌ ‌-‌ ‌це‌ ‌раціон,‌ ‌де‌ ‌поєднуються‌ ‌різні‌ ‌смаки‌ ‌та‌ ‌текстури‌ ‌їжі‌ ‌для‌ ‌дітей‌ ‌від‌ ‌1,5‌ ‌до‌ ‌7‌ ‌років‌ ‌з‌ ‌урахуванням‌ ‌вікових‌ ‌особливостей‌ ‌розвитку‌ ‌травної‌ ‌системи‌ ‌дитини‌ ‌та‌ ‌сезону.‌ ‌‌Збалансоване‌ ‌меню ‌-‌ ‌це‌ ‌поєднання‌ ‌різноманітних‌ ‌продуктів‌ ‌тваринного‌ ‌та‌ ‌рослинного‌ ‌походження.‌ ‌

П’ятиразовий‌ ‌прийом‌ ‌їжі‌ ‌Кіндервіль‌ ‌PRO‌ ‌-‌ ‌це‌ ‌сніданок,‌ ‌фруктова‌ ‌тарілка‌ ‌(сезонні‌ ‌фрукти),‌ ‌комплексний‌ ‌обід,‌ ‌підвечірок‌ ‌та‌ ‌вечеря.‌ ‌Меню‌ ‌дієтичне‌ ‌та‌ ‌змінюється‌ ‌щодватижні.‌ ‌

Оскільки,‌ ‌в‌ ‌садочок‌ ‌приймають‌ ‌дітей‌ ‌від‌ ‌1,5‌ ‌року,‌ ‌дехто‌ ‌з‌ ‌них,‌ ‌ще‌ ‌харчується‌ ‌грудним‌ ‌молоком.‌ ‌Для‌ ‌таких‌ ‌діток,‌ ‌передбачений‌ ‌неповний‌ ‌день‌ ‌перебування‌ ‌в‌ ‌садочку,‌ ‌тобто‌ ‌кілька‌ ‌годин‌ ‌на‌ ‌день,‌ ‌це‌ ‌сприятиме‌ ‌не‌ ‌лише‌ ‌м’якій‌ ‌адаптації‌ ‌до‌ ‌садочку,‌ ‌але‌ ‌й‌ ‌безстресового‌ ‌харчування.‌ ‌Тобто,‌ ‌раціон‌ ‌доповнюється‌ ‌садочковим‌ ‌меню,‌ ‌що‌ ‌відповідає‌ ‌віковим‌ ‌потребам,‌ ‌але‌ ‌при‌ ‌цьому,‌ ‌продовжується‌ ‌грудне‌ ‌вигодовування‌ ‌вдома.‌ ‌

Щодо‌ ‌дітей,‌ ‌які‌ ‌мають‌ ‌особливі‌ ‌побажання‌ ‌щодо‌ ‌харчування‌ ‌чи‌ ‌алергії‌ ‌на‌ ‌той‌ ‌чи‌ ‌інший‌ ‌продукт,‌ ‌непереносимість‌ ‌глютену‌ ‌чи‌ ‌лактози,‌ ‌в‌ ‌Кіндервіль‌ ‌PRO‌ ‌обов’язково‌ ‌враховують‌ ‌побажання‌ ‌батьків,‌ ‌та‌ ‌організовують‌ ‌заміну‌ ‌таким‌ ‌продуктам‌ ‌харчування‌ ‌для‌ ‌дитини.‌  ‌

Розглянемо‌ ‌кілька‌ ‌показників‌ ‌того,‌ ‌що‌ ‌дитина‌ ‌їсть‌ ‌достатньо.‌ ‌

Підсвідомо,‌ ‌дитина‌ ‌розпізнає‌ ‌сигнали‌ ‌ситості‌ ‌та‌ ‌голоду,‌ ‌тому‌ ‌знає‌ ‌скільки‌ ‌потрібно‌ ‌з’їсти,‌ ‌щоб‌ ‌отримати‌ ‌достатню‌ ‌кількість‌ ‌калорій‌ ‌та‌ ‌енергії‌ ‌для‌ ‌життєдіяльності.‌ ‌Кожна‌ ‌людина‌ ‌унікальна‌ ‌і‌ ‌має‌ ‌свої‌ ‌фізіологічні‌ ‌особливості.‌ ‌Наприклад,‌ ‌повільний‌ ‌метаболізм‌ ‌або‌ ‌інші‌ ‌моменти‌ ‌здоровя,‌ ‌які‌ ‌також,‌ ‌визначають‌ ‌її‌ ‌власну‌ ‌норму‌ ‌споживання‌ ‌їжі.‌ ‌

Важливий‌ ‌показником‌ ‌є‌ ‌і‌ ‌‌щоденний‌ ‌похід‌ ‌у‌ ‌туалет‌.‌ ‌За‌ ‌віковими‌ ‌та‌ ‌фізіологічними‌ ‌особливостями,‌ ‌кожен‌ ‌вік‌ ‌має‌ ‌певне‌ ‌середнє‌ ‌значення‌ ‌і‌ ‌частоту‌ ‌цього‌ ‌процесу.‌ ‌

Те,‌ ‌що‌ ‌найбільше‌ ‌помітно,‌ ‌це‌ ‌‌енергійність‌ ‌та‌ ‌активність‌ ‌дитини‌,‌ ‌яка‌ ‌харчується‌ ‌в‌ ‌нормі.‌ ‌Адже,‌ ‌їжа‌ ‌-‌ ‌це‌ ‌енергія,‌ ‌яку‌ ‌ми‌ ‌отримуємо‌ ‌і‌ ‌яку‌ ‌маємо‌ ‌реалізувати‌ ‌впродовж‌ ‌дня.‌ ‌Тут,‌ ‌спостерігається‌ ‌пряма‌ ‌залежність‌ ‌активності‌ ‌та‌ ‌споживання‌ ‌їжі.‌ ‌Дитина‌ ‌весела,‌ ‌бавиться‌ ‌та‌ ‌проявляє‌ ‌фізичну‌ ‌активність.‌ ‌Це‌ ‌відсутність‌ ‌млявості,‌ ‌дитину‌ ‌не‌ ‌турбують‌ ‌проблеми‌ ‌здоров’я, присутнє хороше самопочуття.

Карантин,‌ ‌теж‌ ‌вніс‌ ‌свої‌ ‌поправки‌ ‌у‌ ‌цей‌ ‌процес.‌ ‌Не‌ ‌було‌ ‌можливості‌ ‌вивільнити‌ ‌свою‌ ‌енергію,‌ ‌хіба‌ ‌що‌ ‌вдома,‌ ‌змінився‌ ‌режим‌ ‌дня‌ ‌та‌ ‌прояви‌ ‌активності‌ ‌дитини.‌ ‌

Важливий‌ ‌режим‌ ‌пиття.‌ ‌

У‌ ‌садочку‌ ‌-‌ ‌вода‌ ‌завжди‌ ‌у‌ ‌доступі‌ ‌для‌ ‌вихованців,‌ ‌в‌ ‌будь-який‌ ‌момент,‌ ‌дитина‌ ‌може‌ ‌підійти‌ ‌до‌ ‌кулера‌ ‌(дитячого)‌ ‌та‌ ‌випити‌ ‌воду.‌ ‌Також,‌ ‌слід‌ ‌пам’ятати,‌ ‌що‌ ‌рідину ‌ми‌ ‌отримуємо‌ ‌і‌ ‌з‌ ‌продуктами‌ ‌харчування‌ ‌(фрукти,‌ ‌супи‌ ‌тощо). 

Якщо‌ ‌дитина‌ ‌не‌ ‌їсть‌ ‌те,‌ ‌що‌ ‌приготовано,‌ ‌можна‌ ‌передбачити‌ ‌різні‌ ‌фактори,‌ ‌погано‌ ‌себе‌ ‌почуває,‌ ‌тобто‌ ‌питання‌ ‌здоров’я,‌ ‌або‌ ‌дитині‌ ‌може‌ ‌бути‌ ‌просто‌ ‌не‌ ‌смачно‌ ‌(спробуйте‌ ‌і‌ ‌самі,‌ ‌можливо‌ ‌пересолена‌ ‌їжа‌ ‌чи‌ ‌смакові‌ ‌властивості‌ ‌їжі‌ ‌змінилися),‌ ‌або‌ ‌вигляд‌ ‌страви‌ ‌не‌ ‌приваблює,‌ ‌тому‌ ‌дитина‌ ‌відмовляється‌ ‌від‌ ‌їжі.‌ ‌Одне‌ ‌й‌ ‌теж,‌ ‌їсти‌ ‌кілька‌ ‌днів‌ ‌поспіль,‌ ‌не‌ ‌хочеться‌ ‌дорослим,‌ ‌а‌ ‌діткам,‌ ‌тим‌ ‌більше.‌ ‌Перед‌ ‌основним‌ ‌прийомом‌ ‌їжі,‌ ‌дитина‌ ‌“напхалася”‌ ‌чогось‌ ‌іншого‌ ‌(булочки,‌ ‌цукерки‌ ‌тощо).‌ ‌

Якщо‌ ‌дитина‌ ‌поїла‌ ‌і‌ ‌‌просить‌ ‌добавки‌,‌ ‌звісно‌ ‌ми‌ ‌тішимося.‌ ‌Головне‌ ‌не‌ ‌переборщити.‌ ‌Не‌ ‌змушувати‌ ‌доїдати,‌ ‌коли‌ ‌дитина‌ ‌вже‌ ‌не‌ ‌хоче‌ ‌аби‌ ‌доїсти‌ ‌все,‌ ‌що‌ ‌в‌ ‌тарілці.‌ ‌Кількість‌ ‌отриманої‌ ‌енергії‌ ‌від‌ ‌споживання,‌ ‌повинна‌ ‌дорівнювати‌ ‌фізичній‌ ‌активності.‌ ‌

Цікавим‌ ‌моментом‌ ‌є‌ ‌і‌ ‌культура‌ ‌харчування.‌ ‌Якщо‌ ‌мама‌ ‌вирішила‌ ‌приготувати‌ ‌страву,‌ ‌яку‌ ‌ще‌ ‌ніколи‌ ‌не‌ ‌готувала‌ ‌з‌ ‌продуктами,‌ ‌які‌ ‌раніше‌ ‌дитина‌ ‌не‌ ‌пробувала,‌ ‌звісно,‌ ‌дитина,‌ ‌невідоме,‌ ‌буде‌ ‌їсти‌ ‌з‌ ‌пересторогою,‌ ‌можна‌ ‌більше‌ ‌розповісти‌ ‌про‌ ‌цей‌ ‌продукт,‌ ‌вводити‌ ‌його‌ ‌в‌ ‌раціон‌ ‌поступово.‌ ‌Тобто,‌ ‌пробувати‌ ‌нове‌ ‌по‌ ‌трошки.‌ ‌

Режим‌ ‌дня.‌ ‌

Правило,‌ ‌солодке‌ ‌після‌ ‌основного‌ ‌прийому‌ ‌їжі,‌ ‌ще‌ ‌ніхто‌ ‌не‌ ‌відміняв.‌ ‌Але‌ ‌це‌ ‌правило‌ ‌стосується‌ ‌і‌ ‌дорослих.‌ ‌Дитина‌ ‌наслідує‌ ‌ваш‌ ‌приклад,‌ ‌якщо‌ ‌ви‌ ‌не‌ ‌дотримуєтеся‌ ‌цього‌ ‌правила‌ ‌і‌ ‌дозволяєте‌ ‌собі‌ ‌солодощі‌ ‌чи‌ ‌інші‌ ‌додаткові‌ ‌продукти‌ ‌перед‌ ‌обідом,‌ ‌а‌ ‌дитині‌ ‌не‌ ‌дозволяєте,‌ ‌правило‌ ‌вважається‌ ‌порушеним‌ ‌і‌ ‌не‌ ‌дієвим.‌ ‌Якщо‌ ‌намагаєтеся‌ ‌привчити‌ ‌дитину‌ ‌до‌ ‌здорового‌ ‌харчування,‌ ‌важливо‌ ‌і‌ ‌самим‌ ‌розуміти,‌ ‌що‌ ‌це‌ ‌таке‌ ‌та‌ ‌дотримуватися‌ ‌правил.‌ ‌Якщо‌ ‌в‌ ‌сім’ї‌ ‌прийнято,‌ ‌ввечері,‌ ‌лузкати‌ ‌насіння,‌ ‌їсти‌ ‌чіпси‌ ‌і‌ ‌запивати‌ ‌кока-колою‌ ‌-‌ ‌прикладом‌ ‌для‌ ‌дитини‌ ‌у‌ ‌питаннях‌ ‌здорового‌ ‌харчування,‌ ‌яка‌ ‌наслідує‌ ‌батьків,‌ ‌ви‌ ‌не‌ ‌станете.‌ Дитина наслідує те, що бачить, а не те, про що їй говорять робити.

Емоції‌ ‌та‌ ‌їжа.‌ ‌

Сімейний‌ ‌сніданок,‌ ‌обід‌ ‌чи‌ ‌вечеря,‌ ‌коли‌ ‌всі‌ ‌в‌ ‌зборі‌ ‌та‌ ‌створюють‌ ‌особливу‌ ‌атмосферу‌ ‌-‌ ‌чудовий‌ ‌стимул‌ ‌та‌ ‌приклад‌ ‌для‌ ‌дитини,‌ ‌яка‌ ‌погано‌ ‌їсть.‌ ‌Згадайте,‌ ‌часом,‌ ‌коли‌ ‌сам‌ ‌обідаєш‌ ‌“поглинаєш”‌ ‌їжу‌ ‌аби‌ ‌насититися,‌ ‌або‌ ‌й‌ ‌зовсім‌ ‌не‌ ‌хочеться.‌ ‌В‌ ‌компанії,‌ ‌все‌ ‌навпаки,‌ ‌адже‌ ‌є‌ ‌певний‌ ‌ритуал.‌ ‌Привчайте‌ ‌дитину‌ ‌і‌ ‌до‌ ‌самостійності‌ ‌та‌ ‌формуйте‌ ‌сімейні‌ ‌ритуали‌ ‌пов’язані‌ ‌з‌ ‌харчуванням.‌ ‌Дозволяйте‌ ‌дитині‌ ‌самостійно‌ ‌розставити‌ ‌прибори,‌ ‌серветки,‌ ‌тарілки‌ ‌для‌ ‌прийому‌ ‌їжі.‌ ‌Якщо‌ ‌дитина‌ ‌хоче‌ ‌долучитися‌ ‌до‌ ‌процесу‌ ‌приготування,‌ ‌це‌ ‌теж‌ ‌чудовий‌ ‌стимул,‌ ‌адже‌ ‌самостійно‌ ‌приготована‌ ‌страва,‌ ‌це‌ ‌те,‌ ‌що‌ ‌обов’язково‌ ‌хочеться‌ ‌самому‌ ‌скуштувати.‌ ‌Готуйте‌ ‌разом‌ ‌і‌ ‌апетит‌ ‌з’явився‌ ‌в‌ ‌процесі.‌ ‌Важливим‌ ‌ритуалом‌ ‌перед‌ ‌приготуванням‌ ‌та‌ ‌споживанням‌ ‌їжі‌ ‌є‌ ‌миття‌ ‌рук.‌ ‌Не‌ ‌забувайте‌ ‌і‌ ‌про‌ ‌це.‌ ‌

За‌ ‌твердженням‌ ‌психологів,‌ ‌сімейна‌ ‌трапеза‌ ‌-‌ ‌найкращий‌ ‌стимул‌ ‌для‌ ‌того,‌ ‌щоб‌ ‌добре‌ ‌поїсти,‌ ‌поступово‌ ‌вводити‌ ‌в‌ ‌раціон‌ ‌нові‌ ‌продукти.‌ ‌Якщо‌ ‌дитина‌ ‌категорично‌ ‌відмовляється‌ ‌від‌ ‌овочів,‌ ‌на‌ ‌сімейній‌ ‌трапезі,‌ ‌не‌ ‌оминіть‌ ‌поставити‌ ‌тарілку‌ ‌з‌ ‌гарно‌ ‌нарізаними‌ ‌овочами,‌ ‌навіть‌ ‌якщо‌ ‌дитина‌ ‌не‌ ‌буде‌ ‌їх‌ ‌їсти,‌ ‌дорослі‌ ‌точно‌ ‌не‌ ‌оминуть‌ ‌скуштувати‌ ‌той‌ ‌чи‌ ‌інший‌ ‌овоч,‌ ‌а‌ ‌з‌ ‌часом,‌ ‌ви‌ ‌самі‌ ‌здивуєтеся‌ ‌як‌ ‌дитина‌ ‌й‌ ‌сама‌ ‌почне‌ ‌їх‌ ‌їсти,‌ ‌разом‌ ‌з‌ ‌вами.‌ Добре вимите та гарно викладене, буде з’їдене швидше ніж те, що треба ще обробити для споживання (помити, почистити тощо).

Коли‌ ‌вдома‌ ‌дитина‌ ‌мало‌ ‌їсть,‌ ‌або‌ ‌відмовляється‌ ‌їсти‌ ‌ті‌ ‌чи‌ ‌інші‌ ‌продукти,‌ ‌аргументуючи‌ ‌це‌ ‌тим,‌ ‌що‌ ‌їй‌ ‌не‌ ‌смакує‌ ‌або‌ ‌не‌ ‌подобається,‌ ‌поспостерігайте‌ ‌як‌ ‌дитина‌ ‌харчується,‌ ‌наприклад,‌ ‌в‌ ‌гостях.‌ ‌Можливо,‌ ‌в‌ ‌компанії‌ ‌друзів‌ ‌з‌ ‌якими‌ ‌граєшся‌ ‌та‌ ‌в‌ ‌грі‌ ‌витрачаєш‌ ‌багато‌ ‌енергії,‌ ‌дитина‌ ‌завзятіше‌ ‌буде‌ ‌їсти,‌ ‌і‌ ‌часом‌ ‌навіть,‌ ‌те‌ ‌від‌ ‌чого‌ ‌вдома‌ ‌категорично‌ ‌відмовлялася.‌ ‌Іноді,‌ ‌на‌ ‌дні‌ ‌народженні‌ ‌або‌ ‌на‌ ‌іншому‌ ‌святі,‌ ‌правило‌ ‌-‌ ‌солодке,‌ ‌після‌ ‌основного‌ ‌прийому‌ ‌їжі‌ ‌-‌ ‌не‌ ‌діє.‌ ‌Або‌ ‌пропонують‌ ‌продукти,‌ ‌які‌ ‌дитині‌ ‌не‌ ‌можна‌ ‌за‌ ‌станом‌ ‌здоров’я.‌ ‌Тут,‌ ‌можна‌ ‌придумати‌ ‌безліч‌ ‌варіантів‌ ‌замінників,‌ ‌не‌ ‌менш‌ ‌смачних,‌ ‌але‌ ‌більш‌ ‌корисних‌ ‌для‌ ‌дитини.‌ ‌

В‌ ‌Кіндервіль‌ ‌PRO‌ ‌-‌ ‌разом‌ ‌з‌ ‌батьками,‌ ‌завжди,‌ ‌придумають‌ ‌альтернативу‌ ‌тому‌ ‌чи‌ ‌іншому‌ ‌продукту,‌ ‌який‌ ‌вихованцю‌ ‌не‌ ‌можна‌ ‌їсти.‌ ‌Щоб‌ ‌збагатити‌ ‌раціон‌ ‌поживними‌ ‌продуктами‌ ‌та‌ ‌підтримувати‌ ‌хороше‌ ‌самопочуття.‌ ‌

Важливо!‌ ‌

Часто,‌ ‌коли‌ ‌дитина‌ ‌плаче,‌ ‌щоб‌ ‌її‌ ‌заспокоїти‌ ‌дають‌ ‌щось‌ ‌солодке‌ ‌(цукерку,‌ ‌тістечко‌ ‌тощо).‌ ‌Таке‌ ‌заспокійливе,‌ ‌в‌ ‌майбутньому‌ ‌може‌ ‌призвести‌ ‌до‌ ‌певної‌ ‌психологічної‌ ‌залежності‌ ‌від‌ ‌їжі.‌ ‌Коли‌ ‌людина‌ ‌відчуватиме‌ ‌стрес,‌ ‌переживання,‌ ‌вона‌ ‌просто‌ ‌їх‌ ‌заїдатиме,‌ ‌адже‌ ‌це‌ ‌простий‌ ‌та‌ ‌дієвий‌ ‌метод,‌ ‌щоб‌ ‌заспокоїтися.‌ Дозвольте‌ ‌поплакати‌ ‌маляті,‌ ‌розпитайте‌ ‌що‌ ‌трапилося,‌ ‌обговоріть‌ ‌ситуацію,‌ ‌переключіть‌ ‌на‌ ‌інший‌ ‌вид‌ ‌діяльності,‌ ‌розкажіть‌ ‌історію‌ ‌чи‌ ‌просто‌ ‌пограйтеся‌ ‌іграшками‌ ‌разом.‌ ‌Це‌ ‌безпечніше.‌ ‌Це‌ ‌не‌ ‌несе‌ ‌в‌ ‌собі‌ ‌загрозу,‌ ‌порушення‌ ‌харчової‌ ‌поведінки,‌ ‌в‌ ‌майбутньому.‌ ‌Теж‌ ‌стосується‌ ‌і‌ ‌коли‌ ‌ви‌ ‌змушуєте‌ ‌доїсти‌ ‌все,‌ ‌що‌ ‌в‌ ‌тарілці,‌ ‌а‌ ‌дитина‌ ‌вже‌ ‌не‌ ‌хоче.‌ ‌Психологічно,‌ ‌це‌ ‌може‌ ‌мати‌ ‌певні‌ ‌негативні‌ ‌наслідки‌ ‌в‌ ‌майбутньому.‌ ‌Такі‌ ‌як‌ ‌от,‌ ‌наприклад,‌ ‌сказати‌ ‌“ні”‌ ‌в‌ ‌тій‌ ‌чи‌ ‌інші‌ ‌ситуації.‌ ‌Давайте‌ ‌можливість‌ ‌дитині‌ ‌з’їсти‌ ‌стільки‌ ‌скільки‌ ‌вона‌ ‌хоче,‌ ‌щоб‌ ‌почуватися‌ ‌добре.‌ ‌ ‌

По‌ ‌мінімуму‌ ‌використовуйте‌ ‌стимулятори‌ ‌(мультики,‌ ‌гаджети)‌ ‌за‌ ‌столом.‌ ‌З‌ ‌часом,‌ ‌без‌ ‌них,‌ ‌дитина‌ ‌просто‌ ‌відмовлятиметься‌ ‌їсти.‌ ‌Сімейна‌ ‌вечеря,‌ ‌де‌ ‌всі‌ ‌розповідають‌ ‌як‌ ‌минув‌ ‌день,‌ ‌обговорюють‌ ‌події,‌ ‌разом‌ ‌куштують‌ ‌страви‌ ‌-‌ ‌найкращий‌ ‌та‌ ‌безпечний‌ ‌стимулятор.‌ ‌ ‌

Будьте‌ ‌готові,‌ ‌що‌ ‌смаки‌ ‌дітей‌ ‌часто‌ ‌змінюються.‌ ‌То‌ ‌любить‌ ‌овочі,‌ ‌то‌ ‌не‌ ‌любить,‌ ‌то‌ ‌знову‌ ‌просить‌ ‌дати‌ ‌їй‌ ‌помідор‌ ‌чи‌ ‌огірок.‌ ‌Не‌ ‌лякайтеся,‌ ‌це‌ ‌абсолютно‌ ‌нормально.‌ ‌

Ви‌ ‌можете‌ ‌сформувати‌ ‌певні‌ ‌непорушні‌ ‌правила,‌ ‌які‌ ‌дотримуватиметься‌ ‌вся‌ ‌сім’я,‌ ‌наприклад:‌ ‌

  1. ‌Помити‌ ‌руки‌ ‌перед‌ ‌їжею.‌ ‌
  2. Дотримуватися‌ ‌естетики‌ ‌у‌ ‌стравах.‌ ‌
  3. Підготувати‌ ‌стіл‌ ‌до‌ ‌трапези‌ ‌(відповідальні‌ ‌-‌ ‌Софійка‌ ‌й‌ ‌тато,‌ ‌до‌ ‌прикладу).‌ ‌
  4. Солодке,‌ ‌тільки‌ ‌після‌ ‌основної‌ ‌їжі.‌ 

Тощо.‌

Звісно,‌ ‌рекомендацій‌ ‌педіатрів‌ ‌не‌ ‌слід‌ ‌ігнорувати.‌ ‌Згідно‌ ‌вікових‌ ‌характеристик,‌ ‌дитина‌ ‌має‌ ‌певним‌ ‌чином‌ ‌фізіологічно‌ ‌розвиватися.‌ ‌Вага,‌ ‌зріст,‌ ‌активність,‌ ‌наявність‌ ‌чи‌ ‌відсутність‌ ‌апетиту‌ ‌-‌ ‌про‌ ‌ці‌ ‌показники‌ ‌слідкують‌ ‌і‌ ‌батьки,‌ ‌і‌ ‌лікарі.‌ ‌Якщо‌ ‌ви‌ ‌помітили,‌ ‌що‌ ‌в‌ ‌дитини‌ ‌відсутній‌ ‌апетит,‌ ‌вона‌ ‌дуже‌ ‌погано‌ ‌їсть,‌ ‌погіршилася‌ ‌якість‌ ‌нігтів,‌ ‌лущиться‌ ‌шкіра,‌ ‌з’явилися‌ ‌певні‌ ‌алергічні‌ ‌реакції‌ ‌на‌ ‌шкірі‌ ‌тощо‌ ‌-‌ ‌слід‌ ‌визначити,‌ ‌які‌ ‌продукти‌ ‌харчування‌ ‌або‌ ‌їх‌ ‌відсутність‌ ‌на‌ ‌це‌ ‌вплинули.‌ ‌Звертайтеся‌ ‌до‌ ‌педіатра‌ ‌за‌ ‌консультацією.‌ ‌

У‌ ‌Кіндервіль‌ ‌PRO‌ ‌-‌ ‌харчування,‌ ‌як‌ ‌вже‌ ‌було‌ ‌згадано‌ ‌-‌ ‌це‌ ‌не‌ ‌лише‌ ‌смачно‌ ‌та‌ ‌естетично‌ ‌оформлені‌ ‌продукти.‌ ‌Це‌ ‌те,‌ ‌що‌ ‌принесе‌ ‌користь‌ ‌підростаючому‌ ‌організму.‌ ‌Це‌ ‌вибудуваний‌ ‌режим‌ ‌харчування‌ ‌та‌ ‌збалансоване‌ ‌сезонне‌ ‌меню,‌ ‌що‌ ‌змінюється‌ ‌щодватижні.‌ ‌

Ще‌ ‌кілька‌ ‌деталей‌ ‌щодо‌ ‌харчування‌ ‌в‌ ‌нашому‌ ‌садочку.‌ ‌

Ми‌ ‌випікаємо‌ ‌хліб‌ ‌власного‌ ‌виробництва‌ ‌цільнозерновий,‌ ‌бездріжджовий‌ ‌продукт.‌ ‌Не‌ ‌зловживаємо‌ ‌цукром.‌ ‌Але‌ ‌звісно,‌ ‌не‌ ‌оминаємо‌ ‌пригостити‌ ‌солодким‌ ‌дітей.‌ ‌Домашня‌ ‌пастила,‌ ‌сезонні‌ ‌фрукти,‌ ‌ягоди,‌ ‌джем‌ ‌чи‌ ‌варення‌ ‌до‌ ‌каші‌ ‌час‌ ‌від‌ ‌часу‌ ‌в‌ ‌раціоні‌ ‌наших‌ ‌кіндерят.‌ ‌

Макарони‌ ‌-‌ ‌продукт,‌ ‌який‌ ‌просто‌ ‌обожнюють‌ ‌всі‌ ‌діти.‌ ‌Різна‌ ‌форма‌ ‌та‌ ‌навіть‌ ‌колір‌ ‌-‌ ‌смакота.‌ ‌Але‌ ‌не‌ ‌на‌ ‌кожен‌ ‌день.‌ ‌Обов’язково‌ ‌в‌ ‌раціоні‌ ‌бобові.‌ ‌

В‌ ‌садочку,‌ ‌щовесни‌, щоліта та щоосені, ‌діти‌ ‌залучаються‌ ‌до‌ ‌роботи‌ ‌на‌ ‌невеликій‌ ‌ділянці‌ ‌землі,‌ ‌саджаємо‌ ‌овочі,‌ ‌доглядаємо‌ ‌ягоди,‌ ‌зелень‌ ‌тощо.‌ ‌Догляд‌ ‌та‌ ‌любов‌ ‌наших‌ ‌кіндерят‌ ‌й‌ ‌завгоспа‌ ‌роблять‌ ‌дива‌ ‌та‌ ‌дарують‌ ‌гарні‌ ‌урожаї,‌ ‌від‌ ‌який‌ ‌за‌ ‌столом‌ ‌неможливо‌ ‌відірватися.‌ ‌

Питний‌ ‌режим‌ ‌-‌ ‌без‌ ‌нього‌ ‌ніяк.‌ ‌Дотримуються‌ ‌і‌ ‌дорослі,‌ ‌і‌ ‌діти.‌ ‌В‌ ‌кожній‌ ‌кімнаті,‌ ‌кулер‌ ‌або‌ ‌графин‌ ‌з‌ ‌водою.‌ ‌Доступ‌ ‌до‌ ‌води‌ ‌-‌ ‌постійний.‌ ‌

Кулінарні‌ ‌майстер-класи,‌ ‌щомісяця‌ ‌-‌ ‌цікавинка,‌ ‌яка‌ ‌приносить‌ ‌нові‌ ‌знання,‌ ‌навики‌ ‌та‌ ‌однозначно‌ ‌покращує‌ ‌апетит‌ ‌малят.‌ ‌Знаєте,‌ ‌як‌ ‌смакує‌ ‌приготована‌ ‌власними‌ ‌руками‌ ‌страва?!‌ ‌Заохочуємо‌ ‌пробувати‌ ‌те,‌ ‌що‌ ‌сам‌ ‌приготував.‌ ‌

В‌ ‌кожно‌ ‌своя‌ ‌норма‌ ‌споживання‌ ‌продуктів‌ ‌і‌ ‌кожен‌ ‌по-своєму‌ ‌відчуває‌ ‌ситість,‌ ‌головне‌ ‌спостереження‌ ‌за‌ ‌поведінкою‌ ‌дитини‌ ‌та‌ ‌дотримання‌ ‌рекомендацій‌ ‌вашого‌ ‌педіатра,‌ ‌який ‌слідкує‌ ‌за‌ ‌основними‌ ‌віковими‌ ‌показниками‌ ‌розвитку‌ ‌дитини.‌ ‌

Хочете‌ ‌дізнатися‌ ‌більше‌ ‌не‌ ‌лише‌ ‌про‌ ‌харчування‌ ‌у‌ ‌Кіндервіль‌ ‌PRO,‌ ‌але‌ ‌й‌ ‌про‌ ‌інше?‌ ‌

Дізнавайтеся‌ ‌за‌ ‌номером‌ ‌097‌ ‌986‌ ‌3938‌ ‌

Вул.‌ ‌Панаса‌ ‌Мирного,‌ ‌37.‌ ‌

Як не прищепити дитині зайві страхи?

Всі ми чогось боїмося. Страх, по суті, почуття, що керує нашими вчинками зберігаючи нам життя (наприклад, дотримання правил безпеки).

Тривога і страх мають єдину природу – супроводжують нас перед тим, як щось має трапитись.

Тривога може бути негативною та позитивною (наприклад, перед важливою подією, яка носить позитивний характер – весілля).

Страх – переважно негативне почуття, виникає, якщо щось загрожує нашому життю. Він притаманний кожній людині і супроводжує її все життя.

З 3-х років, в дитини активно розвивається уява. Підсилюються страхи у цьому віці і поганими снами – це нормально, це є результатом набутого досвіду та активного розвитку головного мозку (зони, що відповідає за уяву). Мозок, продукує образи про які ми почули чи які побачили і вони нас налякали. Більше про особливості 3-річного віку в нашій попередній статті. 

Види страху, умовно, можна поділити на 2 види:
1.Вікові (притаманні певному віку, виникають поступово з дорослішанням). Наприклад, дитячі страхи і страхи дорослої людини – істотно різні, дитина переростає свої страхи, вчиться їх долати, але звісно, буває й навпаки.
2. Невротичні – переростають з вікових, загострюються і можуть перетворитися у фобії (нав’язливий страх), які потрібно лікувати вже з допомогою спеціалістів.

Причини виникнення страхів у дитини:

  1. Перші страхи пов’язані з потребами дитини в безпеці – страх залишитися/бути відокремленим від мами чи страх незнайомих людей, незнайомих предметів чи шуму. Але саме відчуття небезпеки ще не розвинене.
  1. У віці 3-6 років, переважає страх чудовиськ, розбійників, темряви, висоти, самотності, смерті (якщо стались травматичні події в житті дитини) або втрати когось з рідних. Це нормальні відчуття – це збереження життєдіяльності. Тривогу, найчастіше спричинюють побоювання, що батьки покинуть, що перестануть любити, фізичні покарання (у випадку, якщо дитина переживає це вдома. Якщо дитину вдома не б’ють, для неї це нормально, відповідно вона не боїться, що її можуть бити. А коли, періодично б’ють, то може боятися, знаючи, що таке можливе і допустиме в її житті), поява ще однієї дитини в сім’ї. Але в цьому віці, страх виконує й позитивну функцію, оскільки, формує певний рівень розуміння безпеки, стимулює до пізнання світу і адаптацію. 
  2. У молодшому шкільному віці, переважають страхи пов’язані зі школою, не відповідати очікуванням дорослих, страх самовираження (бояться висловлюватися, показувати, що гарно співають чи малюють, тощо), страх перевірки знань тощо.
  3. Страхітливі історії, які розказують батьки, рідні. “Страшать”. Тут, може виникнути страх перед темрявою, як обмеження поля зору, а отже, обмеження контролю, передбачуваності подій, ситуації, дії, нападу. Як наслідок, виникають і страшні сновидіння.
  4. Попередній досвід (спогади чи відчуття), насильство, травматична ситуація в сім’ї – такі страхи міцніші і їх важче побороти.
  5. Інтернет та відеоконтент, який переглядає дитина (тут слід бути уважним, навіть до кожного мультика, який дивиться дитина). Можуть виникнути страхи перед реальним чи казковими тваринами.
  6. Наявність тих чи інших страхів у дорослих, які вони проектують на дитину. Наприклад, мама чогось сильно злякалася, дитина це побачила і теж цього боїться (наприклад, у громадському туалеті заклинив замок кабінки і мама запанікувала, не змогла одразу відчинити двері, емоції взяли гору – дитина відчувши цей страх, боїться зачинених дверей, не дозволяє зачиняти двері й іншим).
  7. Надмірна опіка з боку дорослих – “Не йди туди, там впадеш”, “Туди не можна, там тебе вкрадуть”, тощо. Якщо туди йти не можна, то адекватно роз’ясніть чому саме, не лякайте!
  1. Наявний надмірний контроль за діями дитини породжує страх зміни власного “Я” (бути не собою, не таким як треба, як чекають батьки).
  2. Страх бути покараним або невиконання обіцянки дорослим – “Чекай, зараз прийдем додому і тоді я тобі допоможу/полагоджу/приготую тощо” – не дотримали свого слова, а спогад в дитини залишився + виник страх.
  3. Зараження страхами інших дітей.

Наслідки:

  1. Занижена самооцінка, невпевненість, боязкість.
  2. Невміння шукати шляхи подолання тієї чи іншої проблеми, проблеми в адаптації, навчанні, комунікації.
  3. Проблеми зі здоров’ям (психосоматика), нервова напруга, надмірна тривожність.

Перейдемо до головного, як не прищепити зайві страхи дитині?

Насамперед, щоб не прищепити – краще не лякати і не залякувати: “Перестань плакати, бо тебе зараз заберуть!” 

Цікаво є те, що фізіологічно, страх живе у животі (біль, нудота тощо), навіть дорослі, в стані тривоги чи страху, жаліються на біль чи дискомфорт,  саме в цій частині тіла.

Коли ви збираєтеся з дитиною по справах, в школу чи садочок, а дитина категорично відмовляється: “Я туди не піду, мене болить животик!”. 

Що робити?

В дитини може бути страх чогось, але вона боїться розповісти або запитати про нього. Зовні це помітно. Можна використати метод рольової гри – школа, лікарня, дитсадок, програвати з дитиною різні ситуації та дізнатися про страх більше: “Чому ведмедик не хоче йти в садочок? Йому там страшно? А чому?” тощо. Тобто, спроектувати ситуацію, яка лякає дитину, щоб зрозуміти глибше в чому полягає її страх.

Переглядаючи мультфільм, де присутні монстри, дитина висловилася про те, що їй страшно, тоді слід провести розмову. Пояснити, що так, ці монстрики у мультику, але в житті їх не існує, там їх намалював художник і наділив їх тими чи іншими якостями, але насправді, те що робив монстрик у кіно, в житті такого не буває. Після детального аналізу з дитиною, можна пограти у словесну гру. Наприклад: “Бабай існує? Ми можемо побачити його насправді, а не в мультику?”, або “Чи варто його боятися?” – так-ні.

Закріпити результат, можна ілюстраціями. Запропонуйте дитині намалювати свого монстрика, дати йому ім’я, присвоїти риси, зробити добрим (намалювати оченята, вушка, носик), зробити захисником принцеси, умовно “подружитися” з ним.

З власного досвіду. 

Святкування Хелловіну не новина для нашої країни, батьки шукають цікаві анімаційні, тематичні розваги для дитини, або вирушають з сім’єю на корпоратив в честь цього дійства. Але, якщо дитина не знає про персонажів, в образи, яких можуть бути одягнені інші діти і дорослі, але яких може зустріти на святі, слід більше про них розказати, про їхній вигляд, можна наділити їх позитивними рисами тощо. Дитина може злякатися певного образу, бо просто не була готова його побачити. Нових героїв слід вводити поступово, надати більше інформації про них дітям аби не провокувати виникнення нових страхів.

Чи помічаєте ви, як часом, дитина ставить одне й те саме питання кілька разів? Це страшенно вас дратує і ви піддаєтесь емоціям. 

Чому дитина так себе поводить? 

Якщо дитина, одне й те саме питання, ставить багато разів, це не тому що, вона “якась не така” чи хоче рознервувати маму, а тому що, відповідь на це питання, для неї настільки важливе, що вона хоче його почути багато разів.

Тому, коли дитина питає: “Чи прийдеш ти за мною в садочок сьогодні?” вдесяте, не нехтуйте відповіддю.

“Ми вже про це говорили 100 разів!” – не заспокоїть дитину.

Скажіть: “Так, звісно прийду і так буде завжди!”, навіть якщо вам треба це сказати багато разів, вам не комфортно від цього, але це заспокоїть дитину, для неї це важливо, так, вона почуватиме себе впевнено. Для дитини, яка має страх чи тривожність – важливо відповідати на питання, щоб їй було спокійно та зрозуміло що відбуватиметься далі.

  • “Мамо, куди ми йдемо?”.
  • “Ми підемо на прогулянку в парк, потім підемо туди чи туди” і т.д

Вводити ритуали (поцілунок, обійми коли відводите в садок і забираєте, тощо), розповідати, що за чим відбувається, сформувати режим дня – є ефективними способами як знизити тривожність дитини та подолати певні страхи.

Щодо арт-терапевтичних методів у роботі зі страхами.

До 5-ти років, колористика в малюнках не надто важлива, вона не несе в собі правдивої інформації про те, чого дитина насправді боїться. 

Якщо дитина малює персонажа чорним кольором, то це, ще не означає, що вона його боїться (звісно крім особливих випадків – насильство вдома, неблагополуччя тощо).

За допомогою страху легше маніпулювати дитиною, але в майбутньому, наслідки – можуть бути негативні – паніка, фобії, які лікувати без спеціалістів неможливо.

Отож, не нехтуйте вдесяте відповісти дитині на одне й те саме питання, обговорювати щойно переглянутий мультик де зображені, наприклад, монстри, плануйте режим дня та поділіться з дитиною планами на день. Ці рекомендації не панацея, це лише кілька способів як не прищепити дитині зайві страхи.

У ліцензованому приватному садочку Кіндервіль PRO, ми чуємо від дітей або від батьків про страхи їхньої дитини. Для того, щоб робота з їхнього подолання була успішною, потрібна співпраця батьків та вихователів, саме так як це відбувається в нашому садочку.

За персональним запитом, батьки мають змогу звернутися до психолога садочку та отримати ґрунтовні відповіді на свої питання.

Звісно, основна функція садочку – це догляд, розвиток та виховання дитини, але мета та одна з цінностей Кіндервіль PRO – розвиток та виховання щасливого й прогресивного підростаючого покоління.

Більше про садочок повного дня для дітей від 1,5 року:

097 986 3938

вул. Панаса Мирного, 37.

«Я-САМ» в 3-річному віці. Що відбувається з дитиною? І як це пережити?

Ви помічаєте зміни у поведінці своєї дитини, якій майже, чи вже, 3 роки?

“Я-сам!” – кричить мацьопа, коли ви хочете допомогти одягнутися на прогулянку, або прибрати зайві іграшки. Адже, ви впевнені, що без вас вона не справиться так швидко та якісно як потрібно.

А ще, проявляються незвична імпульсивність, нетерплячість, бажання, які слід виконувати вже і негайно дорослим, часом фізична агресія і впертість, втрата дитячої безпосередності.

Криза 3-річного віку – вважається однією з найбільших вікових криз в житті людини (разом з кризою підліткового віку). Про розвиток дитини до 3-х років, читайте з нашої попередньої статті.

Чому існує криза 3-х років, як вона проявляється і як допомогти дитині її подолати без стресу, в тому числі і для батьків, читайте далі.

Дякуємо автору за зображення.

Пам’ятаєте себе в 3-річному віці? Хіба фрагменти, ті, спогади, які найбільше вразили та осіли в пам’яті. Пам’ять дитини в цьому віці – це її інтерес, вона найчастіше запам’ятовує тільки те, що її вразило. Мовлення – активно формується. В дитини збільшується словниковий запас, вона наслідує, копіює вирази дорослих, сприймає всі слова буквально, тому, слід бути обережним у висловлюваннях та пояснювати. 

Зазвичай, у 3 роки, дитина стає ініціатором контактів з дорослими на мовленнєвому рівні. Сама починає розмову, питається, вчиться налагоджувати контакт. Звісно, на рівні, властивому її віку, але це важлива особливість росту дитини. Якщо ви цього не помічаєте? Не страшно, в кожного, це відбувається по-різному.

Основне новоутворення віку (властивість, що з’являється внаслідок переходу від одного вікового етапу до іншого) – виділення власного Я, здатність відрізняти себе з-поміж інших людей, усвідомлення себе як окремої людини – словесно, це проявляється у “Я-сам”.

Це час, коли формується новий тип зв’язків між дитиною та дорослими. Дитина стає активнішою, ініціативнішою та самостійнішою. Оскільки, дорослі, за звичкою, зберігають попередній тип стосунків з дитиною, і обмежують її самостійність, отримують у відповідь активний опір, всіма можливими способами, які відомі дитині. Звісно, батьки звикли, що дитина може спокійно перебирати конструктор та бавитися іграшками, і ось одного разу, вона не просто грається, а починає експериментувати, наприклад, кидається іграшками, ламає тощо, все це для того, щоб дослідити. Дитина розуміє, що про іграшку можна дізнатися більше, дослідивши її зсередини. Дитина починає розуміти, що вона окрема одиниця і може робити щось сама.

Слід зрозуміти, що дитина переросла попередній тип стосунків, в неї з’явилася власна внутрішня позиція, помітна мотивація у діях, вона потребує змін, тому “голосно” про це заявляє, дорослі називають це – вередуванням, а дитина сигналізує як вміє. Про такий прояв як вередування більше дізнайтеся з іншої статті нашого блогу.

Як розпізнати кризу 3-х років:

  1. Негативізм (відмова) – негативна реакція на прохання дорослого – мотив зробити навпаки. Можемо спостерігати певний зсув мотивів – коли дитина, часом, чинить наперекір і власним  бажанням, щоб довести свою правоту. Цей прояв – вибірковий (проявляється не до всіх).
  2. Впертість (дитина, щось робить, бо вона так сказала, навіть якщо це повністю суперечить її першочерговому бажанню, бо головне зробити інакше, ніж каже дорослий, бо я не одне і те саме, що дорослий, але довести свою правоту потрібно; кричить, бо їй треба щось сказати, хоч і бачить, що дорослий може бути зайнятий). Метою тут є – прагнення просунути власні рішення .
  3. Норовитість (спрямована проти всієї системи виховання в сім’ї, а не до когось конкретно).
  4. Свавілля (відокремлення від дорослого, самостійність у реалізації задумів).
  5. Обезцінювання (знецінення особистості дорослих, обезцінювання встановлених правил, норм і меж).
  6. Після 3-х років активно розвивається уява, оскільки є база – предметний досвід, діти багато фантазують, часто придумане чи дуже бажане, видають за дійсне. Ще є 2 промінця, “зірочки” симптомокомплексу: деспотизм (ревнощі, через формування шкали справедливо – несправедливо) і бунтарство (опір надмірній опіці, авторитету дорослого – дитина, ніби хоче зайняти його місце – бути самим авторитетом).

Криза – це не погано! 

Це ріст та перехід вашої дитини на новий віковий рівень розвитку, сприймання, мислення та формування уявлень про світ, становлення особистості і нового, продуктивнішого способу взаємодії зі світом. Це не завжди, очевидність вищезгаданих проявів, це не означає, що дитину слід негайно “лікувати” від цього. Це потрібно правильно і корректно пережити, прийняти і без вашої, дорослі, допомоги та адекватної оцінки ситуації, це зробити дитині буде важче.

Що робити та як дорослим прийняти “нову” дитину?

  1. Усвідомити, що зміни відбудуться. Прислухатися до бажань дитини. Криза не розсмокчеться сама, якщо жити в конфліктних стосунках. Все забороняти, проявляти агресію. Пам’ятати – які стосунки під час кризи сформувалися, так вони і розвиватимуться надалі. Адже, якщо в сім’ї – норма жити в конфлікті, отже, і дитина думає, що так має бути.
  2. Дозволяти дитині бути енергійною та допитливою, самостійною, менше наполягати на своєму, дозволити проводити більше часу дитині з іншими дорослими (бабуся, дідусь, тітка тощо), щоб зменшити до нуля – негативізм конкретно до мами чи тата.
  3. Тандем (мама+тато) у вимогах та правилах щодо дитини. Синхронність у вихованні. Якщо мама щось не дозволяє робити категорично, а тато навпаки, йде на поступки та дозволяє – цей метод неефективний у вихованні та подоланні дитиною проявів кризи. Це не гра у “доброго-поганого поліцейського”. Це праця над добробутом та розвитком дитини, спільна праця. Після завершення цього етапу у розвитку дитини, ваша завдання залишитися авторитетом в її очах, а не навпаки.
  4. Дати можливість набути досвіду шляхом програшу (у випадках впертості), щоб дитина зрозуміла, що реалізація власних бажань, таким гострим шляхом не завжди приводить до успіху та бажаного результату. Давати можливість робити помилки, але бути страховкою, підтримувати. 
  • Приклад з праскою – якщо дитина обпеклася, це її досвід, звісно, надалі вона не буде цього робити, але це дитина має зрозуміти сама, слова підтримки, а не докорів, при набутті досвіду, мають бути обов’язково: “Ти обпікся, мені дуже прикро!”. В жодному випадку не нападати і не казати: “Я ж казала!”. Обговорити цей момент із застосуванням інших прикладів.
  • Приклад з парасолькою. Погода вітряна, але без опадів. Дитина вперто хоче взяти на прогулянку нову парасольку. Перший порив вітру зриває з рук парасолю і ламає її. Дитина засмучена. Обговорюємо ситуацію. Будуємо теорії як можна було уникнути такої ситуації і неприємного результату. Думаємо з дитиною як можна зарадити ситуації (зремонтувати парасолю, брати її коли опади, але не сильні пориви вітру). Шкодуємо про те, що сталося, але досвід який при цьому набула дитина важливіший. Ми зробили висновки і можемо далі рухатися.
  1. Надати свободу вибору і ЧАС. Елементарно, у виборі одягу, чи сніданку (обіду), куди піти погуляти чи в який магазин піти за кіндером. Але звісно ж, з вашою участю і допомогою. Дитина проявляє свою самостійність, а ви підтримуєте (наприклад, дитина хоче сама одягнутися на прогулянку, після цього ви можете запропонувати допомогу: “Чудово. Ти добре одягнувся. Ой, давай я допоможу тобі заправитися, щоб було зручніше бігати на вулиці”).

Криза розв’язується шляхом переходу дитини до ігрової діяльності, яка стає провідним видом діяльності дитини, зростанням фізичних та психічних можливостей, яким допомагають проявлятися батьки, завдяки наслідуванню та мовленнєвих вказівок дорослого, в дитини з’являються і перші навички самообслуговування.

Пам’ятайте, від якості переживання сім’єю кризи залежить майбутнє життя і  формування особистості дитини. Криза має відбутись і відбудеться, оскільки напрацьований старий спосіб взаємодії зі світом для дитини вже не актуальний (не задовольняє її базові потреби), а по-новому дитина ще не навчилась. В цьому і полягає криза – формування і закріплення якісних новоутворень.

В Кіндервіль PRO – кожен вихователь вивчає психологічні засади розвитку особистості. Власний досвід та теоретична підкованість дає можливість обговорювати та надавати практичні рекомендації батькам як діяти у тих чи інших суперечливих моментах виховання дитини та подолання криз, в тому числі кризи 3-х років.

Про садочок повного дня Кіндервіль PRO дізнавайтеся більше з наших статей та безпосередньо за номером 097 986 3938.

Вул. Панаса Мирного, 37.

Вихователь для моєї дитини. На що батькам варто звернути увагу?!

Коли обираєш дитячий садочок для дитини, орієнтуєшся на багато факторів.

Детальніше ми розібрали їх тут (http://kinderville.pro/blog/iak-obraty-pryvatnyj-dytiachyj-sadochok-d/)

Але не менш важливим є особистість, якій довіряєш життя та здоров’я своєї дитини впродовж дня. З якою, в тандемі, працюєш над розвитком  та вихованням дитини. Це – вихователь.

Скільки ніжності та любові закладено у даній професії. Але й не менше відповідальності та труднощів, які потрібно пройти, щоб гордо називатися вихователем.

В Кіндервіль PRO, вихователь – це друг, помічник, наставник, вчитель та приклад для наслідування. Оскільки, групи малокомплектні, максимум 10 дітей в одній групі, вихователь має достатньо часу, щоб розподілити свою увагу на всіх дітей, помітити всі деталі, гнучко зреагувати на несподіванки. 

Допомогти у справах самообслуговування (одягнутися на прогулянку тощо), чи пережити поганий настрій, разом порадіти та погратися в снігу, чи поспостерігати за хмаркою у вигляді слона, прочитати казку, заспівати колискову чи просто погладити по спинці під час сну в садочку. В цьому їм допомагає і помічник вихователя.

Вихователь – це багатофункціональний спеціаліст, в якого, здається, більше ніж 2 руки.

Його вплив на особистість не помітний одразу, він проявляється через роки. Вихователь не поспішає за результатами, він ніби будівельник, який закладає цеглинку за цеглинкою акуратно, спокійно, “рівняючи краї” та перевіряючи. Адже, стійка основа – гарантія якісної роботи та довготривалого результату.

Привести дитину в садок і віддати в руки незнайомої людини – неабиякий стрес для батьків та страх для дитини. Тому, процес знайомства та адаптації дитини до садочку – поступовий, плавний та м’який. Перше знайомство, зазвичай, відбувається на демонстраційному дні, в момент прогулянки на майданчику, де граються інші діти, а вихователь з помічником організовують цей процес. Яскраві та цікаві гірки, емоції дітей – зацікавлюють дитину процесом, в той же час, дитина бачить в полі зору маму, яка спілкується, з поки, “незнайомкою”. Вихователь поступово налагоджує контакт з малюком, шукає підхід ніби сміливий експериментатор, який пробує, не здається, шукає ідеальну формулу. Знайти підхід до дитини – неабияка справа, що потребує терпіння, наполегливості, енергії та креативності.

Вихователь чує та враховує всі коментарі та побажання батьків стосовно того, як одягнути дитину на прогулянку, щодо змінного одягу, справах горщика, моментів харчування та денного сну дитини. Приймає вашу точку зору, не нав’язує свою, лише після певного часу вона може поділитися своїми спостереженнями та рекомендаціями щодо малюка. Безумовно приймає “інакшість” іншої людини, адже всі ми різні, але кожен потребує уваги до себе.

Ви допомагаєте краще усвідомити потреби дитини та її особливості, а натомість розумієте, чим більше про дитину знає вихователь, тим ви спокійніші.

Є батьки, для яких дитячий садочок – місце де мають організувати дитину, навчити їсти та доїдати все – для набирання ваги, ходити “солдатом” на свято, рівно в строю, охайно вішати свій одяг, прибирати іграшки тощо. Так, ми стараємося, сформувати в дитини навички самоорганізації та самостійності. Але головне – виростити щасливу дитину, без тиску доїсти суп, коли вже наївся, отримувати позитивні емоції та не боятися проявляти й інші емоції, в будь-якому виді діяльності. Ми не ростимо чемну дитину (http://kinderville.pro/blog/zaboroneni-slova-chemnyj-nechemnyj-abo-shcho-vy-propustyly/), наше завдання – виростити щасливу та здорову людину.

Ми обираємо довший шлях до самоорганізації  дитини, але якісніший. Через приклад, спостереження за іншими, через формування власного досвіду.

На що, в першу чергу батьки, звертають увагу при знайомстві з потенційним вихователем:

1. Робота та ставлення до дітей.

2. Приємний, ввічливий та емоційний співрозмовник. Оскільки, зазвичай, знайомство відбувається на демонстраційному дні і батьки відчувають певний стрес, вихователь пояснює короткий алгоритм дій на найближчий час. 

3. Уважний до батьків та дитини – розпитує особливості, захоплення дитини, чи є на щось алергія, чи проситься дитина в туалет, страхи дитини тощо.

4.Наскільки прислухається до коментарів та дотримується домовленостей (якщо дитина не спить вдень, то не змушує лягати на денний сон, не тисне). У Кіндервіль PRO – для дітей, які не спять, передбачені інші види діяльності. Детальніше тут (http://kinderville.pro/blog/spaty-chy-ne-spaty/). Довіра – запорука ефективної співпраці. Довіра між батьками та вихователями – важливий компонент співпраці в процесах виховання та розвитку здорової (ментально, емоційно) дитини.

У Кіндервіль PRO, існує стійка система координат та вимог до педагогічного колективу. Часті збори, тренінги та обговорення суперечливих моментів або практичних ситуацій, які можуть виникнути – нагода поділитися досвідом, створити умови для мозкового штурму та вирішити ті чи інші питання сформувавши теоретичну готовність.

Кіндервіль PRO є простором, де дітей бачать, чують і відчувають. Незалежно від щоденних клопотів – важливе правило для всіх.

Більше про садочок повного дня Кіндервіль PRO, дізнавайтеся на презентаційній екскурсії, які проводяться у будні.

Запис за номером 097 986 3938.

Вул. Панаса Мирного, 37.

Заборонені слова “чемний/нечемний”. Або, що ви пропустили?

“Катруся, ти ж чемна дівчинка, потрібно все доїсти”.

“Остап, ти нечемний, так себе не поводять слухняні діти!” (тому я не хочу з тобою гратися, тебе обіймати).

Що то за слова такі “чемний-нечемний”, як їх розтлумачити, як їх сприймає дитина?

Чи впевнені ви, коли звертаєтеся так до своєї дитини, вона розуміє значення цих слів? Як розтлумачує у своєму віці?

Ви гарантуєте, що в дитини не закралася думка, що ви перестали її любити, бо вона перевернула вазу, чи не прибрала іграшки за собою?

Часом, емоції беруть гору і аж ніяк, не виникає думка завершити болючу фразу словами – “Але я все одно, люблю тебе попри все!”. Так, ці слова звучать, але вже запізно.

Формулювання “будь чемний”, “зроби гарно” – маніпуляція дитиною. Метод і слова, які однозначно покращують нам, дорослим життя, роблять дитину зручною для нас та сприяють швидкому вирішенню проблемного питання та ситуації, яка виникла, але чи вірно розуміє їх дитина, чи не викривляється сприйняття правил соціальної поведінки та чи не загоряється в ній, вогник комплексів, які обов’язково вибухнуть в майбутньому?!

У Кіндервіль PRO, слова, які формують нечіткі чи неправильні причинно-наслідкові зв’язки та сприймаються дитиною без усвідомлення, викликають нерозуміння, чому саме так робити не треба чи треба – не використовують!

“Дресирування” дитини категоріями “чемний – нечемний”, “будь гарним хлопчиком/дівчинкою”, забезпечує відносно швидкий результат, робить дитину “зручною”. А якщо зручною для нас, батьків, то і зручною для оточуючих. Такою дитиною легше маніпулювати і управляти друзям, керівнику, колегам. Від неї легше буде отримати бажане для інших, за рахунок її власних інтересів. Давайте запитаємо себе: я народила і виховую дитину для оточуючих? Щоб їм було з нею комфортно? Чи моя задача як мами/тата навчити дитину цінувати себе, мати свою точку зору, цінності, принципи і будувати щасливе для себе і екологічне для оточуючих життя? 

Відсутність “дресирувальних моментів” в процесі виховання дитини, процес більш складний, довгий, потребує більшої витримки і терпіння від батьків і вихователів, проте, сприяє збереженню і адекватному формуванню самоцінності, корректному формуванню причинно-наслідкових зв’язків, поваги до середовища тощо.

Як тоді бути?

ПОЯСНЮВАТИ. 

Більше часу витратити на аналіз, але дати можливість дитині зрозуміти, чому саме цей її вчинок викликав у вас ті чи інші емоції, відкрито та прозоро побачити, зрозуміти сенс.

“Ти чемний!” – малозрозуміло навіть для дорослих, адже в кожного це поняття тлумачиться по-своєму, різні межі, різні позиції у вихованні, різні оцінки вчинків.

Теорії вікової психології, містять твердження, що до 10 років, діти, зазвичай, не мають достатньо ресурсів, щоб зважити свої вчинки та обдумати, чому їхня дія викликала в когось ті чи інші емоції, продумати наперед, а чи варто робити те чи інше, якщо воно може когось образити, або навпаки. 

До цього віку, ми, ніби, використовуємо елементи “приборкування”, закладаємо норми поведінки та зразки соціальної взаємодії з іншими, словесно (що мало б бути донесено в зрозумілому вигляді дитині, якій 2 або, наприклад, вже 7 років) та власним прикладом. 

Після 10 років – вчинки осмисленіші, але аналізуються на основі того, що ми вже сформували та заклали раніше.

“Не малюй по стінах, бо це негарно!” – а що тоді гарно?
А раптом, дитина, яка вивчає цей світ, досліджує, експериментує, спостерігає за навколишнім світом – де на стінах малюють (в торгових центрах, на муралах, в кімнатах в поліклініці чи в тому ж садочку) і вважає цей вчинок неймовірно цікавим, захоплюючим і з захватом біжить кликати маму, щоб показати їй свій “шедевр” та однозначно очікує на ту ж емоцію захоплення. А отримує, незрозумілу та суперечливу відповідь. Яка в майбутньому, може сформувати ряд комплексів та страх проявити себе. 

А може, дитина зробила цей чи інші вчинки, щоб привернути вашу увагу?!

Пояснити: “Не малюй по стінах вдома, бо ми з татком придумали, що ця стіна повинна бути такого кольору, довго працювали, щоб стіна, була саме такого кольору, без малюнків. Твій вчинок засмутив мене. Я засмучуюсь, коли псують мою роботу. Але я все одно тебе люблю. Ти можеш намалювати на листку, створити картину та повісити на стіну, так ми її прикрасимо”. Та інші пояснення зрозумілі для дитини. 

Зараз, популярними є дошки, самоклеючі плівки які кріпляться до стін, в кінці кінців – шпалери-розмальовки тощо, те що не обмежить поле пізнання особистості, що росте та не руйнуватиме її прагнення до самовираження. Адже, її вчинок не мав на меті нашкодити свідомо.

Почніть пізнавати вікові особливості психіки дитини з попередньої статті Блогу, за посиланням https://cutt.ly/ij1pySc

Зверніть увагу!

Не ТИ мене засмутив, а твій ВЧИНОК мене засмутив.

Ми вказуємо не на особу, а на вчинок. Не ти заважаєш, а вчинок заважає. Так, зрозуміліше. Так, не виникають страхи, що мене не люблять. Так, ми не зачіпаємо самодостатність дитини.

Тут, вчинок не виступає чимось абсолютно відокремленим від людини, що його коїть. Вчинок, не є окремо від мене, але в мене є вибір його не робити. І не боятися, при цьому, підвішених понять бути чемним чи нечемним, а усвідомлювати його причини та наслідки для себе та інших.

Про слова “чемний-нечемний” у Кіндервіль PRO.

“А що ти робиш?” – запитала Оленка у виховательки, після творчого заняття.

“Я прибираю після заняття, ми попрацювали, зробили багато цікавого, отримали чудові малюнки, але залишили після себе сміття та бруд, дещо ви допомогли мені прибрати, а тепер я завершую”.

“Ти чемна!”

“А чому я чемна?”, – спитала вихователька.

“??”.

“Ми прибираємо, знову робимо нашу кімнату чистою, де ми можемо гратися з друзями, залишатися чистенькими, щоб нам нічого не заважало зайве, щоб ми могли сісти за столики і робити щось інше, не бруднитися фарбами та мати багато місця, щоб продовжити інше заняття чи гратися. Але робимо ми це, не для того, щоб бути чемними, а щоб наша кімната була чистою, щоб ми не забруднювали місце де нам затишно. Коли брудно, це може заважати нам займатися, бігати чи гратися, правда?”

Так, ми сформували в Оленки, яка знала тільки, що “Чемні, мають прибирати за собою”, причинно-наслідкові зв’язки, цього поняття. 

Поняття “добре-недобре” і в дорослому світі досить загальні та часом, суперечливі.

“Ти був чемний на занятті, тому я дам тобі наліпку” – а як це, я був чемний, що я такого зробив, незрозуміло. Але наліпкам всі завжди радіють. Такого формулювання від вихователя ви не почуєте в Кіндервіль PRO. 

Натомість, почуєте:

“Я даю тобі наліпку, тому що ти не заважав друзям під час заняття, не кричав і всі могли почути, що я розповідала”. 

Або “Я не дам тобі наліпку, бо сьогодні ти вдарив Максима. Йому було боляче. Твій вчинок дуже засмутив його і мене”. 

Тобто, не ТИ мені не подобаєшся, а мені не подобається твій ВЧИНОК.

Ми завжди шукаємо короткий шлях, щоб закрити питання, але ми поруч з дитиною, щоб пояснити, сформувати в дитини впевненість в собі, бажання проявляти себе в конструктивному руслі, саме для цього й пояснюємо й аналізуємо.

Відгомін слів “чемний-нечемний” у вихованні, ми можемо спостерігати і в старшому віці. 

“Я буду з тобою дружити, якщо ти даш мені цукерку” – відкрита маніпуляція, погодьтеся. А який вихід? Звісно ж поділюся, я ж чемна дівчинка, а чемні діти діляться. 

А думка про те, що це за друг, який тільки за таку винагороду буде з тобою дружити, навіть не виникає. 

Ніхто не каже, що ділитися не треба, але вибір завжди має бути за самою дитиною. В житті, бути зручним – не значить бути щасливим, мати хороших друзів та не боятися висловлювати свою думку чи позицію, не боятися постояти за себе.

Не використовуйте слів “чемний/нечемний” без пояснень, це гірше сказується на самоцінності дитини в дорослому віці, обмежує її.

Веди себе чемно – будь зручним для мене, адже, чемних всі люблять. Доїдай весь обід, навіть якщо він тобі не смакує, ти ж чемна. Гарно вчися, бо високі оцінки – це показник, що ти чемний учень, всі чекають від тебе високих балів.

Але, чи будь щасливим та самодостатнім в майбутньому, орієнтуйся на власні судження та оцінки, на власні потреби та бажання, не бійся проявляти себе та свою індивідуальність, висловлювати свою думку та позицію, не бійся сказати, що тобі щось не подобається, будь зручним для себе, а не для когось, це ті питання, вирішення яких, напряму залежить від нас, саме зараз.

Методика розвитку та виховання в Кіндервіль PRO – це сучасний багаж знань, методів, форм, стилів та способів плекання прогресивного та впевненого в собі майбутнього покоління. 

Дізнайтеся про нас більше завітавши на презентаційну екскурсію в зручний день.

Попередньо зателефонувавши 097 986 3938.

Кіндервіль PRO – вул. Панаса Мирного, 37.

Про кібербезпеку в приватних садочках

Кібербезпека – це заходи, спрямовані на захист даних та забезпечення конфіденційності та цілісності інформації.

У випадку дитсадків, говоримо про – відео-інформацію, яка фіксується за допомогою камер відеонагляду.

Так, сучасних батьків не здивуєш наявністю камер спостереження у приватних садочках.

Однозначно, це важлива складова безпеки, зокрема, інформаційної, при виборі батьками приватного дошкільного закладу.

Деякі приватні садки, пропонують відкритий онлайн доступ батькам до камер спостереження, тобто, спостереження за всім, що відбувається в садку в реальному часі, тут і зараз.

Батьки, вважають що це :

1.  Дисциплінує вихователів та персонал закладу.

2.  Це зручно та доступно, ввімкнути онлайн-трансляцію, тоді коли хочеш та переглянути, що робить моя дитина в садку.

Гарні можливості, правда?

Але:

1.  Будьте готові, що з такою можливістю як онлайн-відеоперегляд, за Вашою дитиною можуть спостерігати й інші батьки. Робити скрін фото чи записувати відео – публікувати в мережі, навіть якщо об’єктом спостереження могла бути не ваша дитина, вона все одно може потрапити у кадр, мета якого не завжди законна.

2.      Вільний доступ до відео-нагляду отримують всі батьки-клієнти садочку – це логічно. Але є ще родичі, знайомі, колеги та приятелі, яким, іноді, так хочеться показати як виріс мій малюк, або, що він, просто зараз, робить в садочку. Таким чином, доступ відкривається, абсолютно стороннім особам, які ніяким чином не пов’язані з садочком та дитиною, особливою Вашою.

3.  Широкий доступ до такої можливості, зменшує рівень інформаційної захищеності самого садочку.

У Кіндервіль PRO, безпека, це трирівнева система захисту:

Зовнішня безпека.
Внутрішня безпека.
Кібербезпека.

Так, ми не надаємо відкритий онлайн-доступ до перегляду відео з камер спостереження, клієнтам.

Але, надаємо можливість переглядати відео з камер, в форматі Live, коли батьки перебувають безпосередньо в садочку біля адміністратора або за окремим запитом, також перебуваючи в закладі.

Це спокій для інших батьків, які знають, що записи з їхньою дитиною не будуть використані в неправильних цілях та високий рівень інформаційної безпеки садочку.

Кібербезпека – це лише одна цеглинка фундаменту Кіндервіль PRO.

Готові розповісти більше про нас та запросити на презентаційну екскурсію садочком.

Для запису на екскурсію телефонуйте 097 986 39 38.

Кіндервіль PRO – вул. Панаса Мирного, 37

Спати чи не спати?

Денний сон в дитячому садочку. І як бути з тими, хто вдень не спить?

Сон – важливий компонент здоров’я людини, для дитини дошкільного віку, тим паче. Він закладає основи для правильного розвитку маляти, збереженню як психічного, так і фізичного здоров’я.

Денний сон дитини, в середньому, триває 2,5-3 год.

Батьки, часто питають на адаптаційному періоді про те, як вкладають дитину на денний сон саме в Кіндервіль PRO.

Ми притримуємося позиції, що дитині корисно відпочивати вдень для кращого самопочуття та відновлення сил. Якщо малюк відмовляється спати, вихователь пропонує полежати на ліжечку – відпочити, послухати казочку чи колискову. Цікавим методом, що ефективно діє у Кіндервіль PRO, є те, що часом, старші діти, які лягають на сон пізніше, допомагають меншим, до прикладу – скласти одяг на стільчику, розповідають історію для кращого засинання. Цю ініціативу, дітей старшої групи, ми помітили самі і не стали перешкоджати, адже, такі дії позитивно сприяли процесу засинання малюків і діток старшої групи. Також, це сприяє розвитку навичок самообслуговування і молодших, і старших вихованців

Почнемо з важливого.

Вагомим джерелом енергії, є саме нічний сон та його режим, тривалість тощо, який забезпечують самі батьки. Наприклад, засинати в один і той самий час, обмежити споживання їжі та напоїв (чаю) на ніч, активних ігор, розповідей на ніч, які можуть налякати дитину – це моменти, які батьки контролюють. Від них залежить і гарний настрій дитини наступного дня, рівень активності та сприйняття інформації. 

Що стосується денного сну в дошкільному закладі.

Дитину, яка вперше вступила в садочок, на денний сон не вкладають – це може стати для неї неабияким стресом. Спершу, дитина доєднується до своєї групи на прогулянці, знайомиться з дітьми, з вихователем, вивчає садочок.

Покрокова адаптація Кіндервіль PRO, передбачає і залучення дитини до занять та прийомів їжі, до прикладу до фруктової тарілки. Про систему збалансованого харчування Кіндервіль PRO, читайте за посиланням http://kinderville.pro/blog/iak-vyhovaty-gurmana-smakkoryst-dlia-m/

Навіть після кількатижневої адаптації, якщо дитина не готова, спати її не вкладають, вона може проводити час з іншими дітьми, може пробувати лежати на своєму ліжечку, звикати до процесу засинання та ритуалів пов’язаних з цим (читання казочки вихователем тощо) або проводити час разом з дітками, які не сплять, у Кіндервіль PRO, для таких вихованців передбачена цікава програма, але в спокійному режимі в просторій кімнаті, або на дитячому майданчику садочку.

Ефективним методом, проб денного сну в садочку, є те, що нового вихованця, вкладають в останню чергу, щоб дитина мала змогу поспостерігати як лягають інші діти, зрозуміти, що це безпечно та поступово долучитися до сну також. Кожен вихователь, прекрасно знає індивідуальні особливості кожної дитини своєї групи. Це стосується і моментів денного сну, який супроводжується певними ритуалами засинання. Кого як вкрити ковдрою, яку колискову заспівати чи казочку прочитати, кого погладити по спинці, а хто любить порозглядати цікаві малюнки на стелі тощо. Довіра, захищеність, безпека, особлива емоційна атмосфера – результат таких ритуалів, що дозволяє солодко та міцно заснути дитині.

Дитину, яка раніше за всіх прокинулася і прагне активностей, ми залучаємо до групи дітей, які не сплять вдень та мають окрему програму, зокрема: вільну гру, організовану діяльність (малювання, робота в зошитах, настільні ігри, читання тощо), спортивні естафети, прогулянки, десятихвилинки тиші (релакс: зупинитись, звернути увагу не на зовнішній світ, а всередину себе, відпочити) тощо. Як відбуваються прогулянки в Кіндервіль PRO, детальніше описано тут http://kinderville.pro/blog/progulianky-v-sadochku-za-bud-iakoii-pogody/ 

Для повноцінного міцного денного сну в ДНЗ, необхідно створити дитині відповідні зовнішні умови. 

А які вони у приватному дошкільному закладі Кіндервіль PRO?

1. Важливим моментом, є досягнення комфортного теплового режиму. Зручний одяг, що відповідає сезону, сприяє цьому. Перед сном, спальню добре провітрюють, здійснюється вологе прибирання, та контроль температури. Освітлення мінімальне, комфортне для засинання та сну.

2. В кожного вихованця − своє ліжечко, матрац. Ліжечко підписане з яскравою наліпкою. 

3. Ліжко зручне і відповідає основним вимогам: 
А) рівна поверхня;
Б) розмір приблизно 70*140 см;
В) безпечна конструкція, без гострих кутів та нерівностей.

Відновлення сил, енергії для засвоєння нових знань та активного проведення часу, гарне самопочуття – результат денного сну для дитини.

В Кіндервіль PRO – створили безпечні передумови для денного сну усіх вихованців та вихованців, які вдень не сплять.

Більше про Кіндервіль PRO, особливості харчування та програми виховання та розвитку, проведення занять, додаткових курсів, прогулянок, івентів та оригінальних заходів для дітей садочку дізнавайтеся завітавши до нас на презентаційну екскурсію.

Вул. Панаса Мирного, 37

Попередній запис на екскурсію за телефоном 097 986 3938

Прогулянки в садочку – за будь-якої погоди

“Десять градусів морозу, сильний вітер, град, злива, снігопад – діти одягаються і йдуть на прогулянку, бо ж режим дня і треба обов’язково погуляти, “звільнити енергію”, подихати свіжим повітрям тощо”

ВСЕ НЕ ТАК СТРАШНО?!

C:\Users\User\Desktop\изображение_viber_2020-11-13_11-48-07.jpg

Коли в дитячому садку, прогулянка відбувається за будь-якої погоди, що це означає?

Це абсолютно точно – не за критичних погодних умов. 

Ми свідомі та відповідаємо за безпеку та здоров’я дітей. Не нехтуємо правилами безпеки.

Побоювання за здоров’я дитини, а раптом намокне, а раптом дитині стане холодно і некомфортно і ніхто цього не помітить, раптом ще щось і ще щось – абсолютно нормальні для батьків.

Або навпаки, як добре, що дитина загартовується, і має змогу гуляти і спостерігати за природою не тільки коли світить сонечко і немає вітру, але й коли накрапає дощ чи морозець щипає за щічки.

C:\Users\User\Desktop\а.jpg

Є різні типи думок, щодо прогулянок в ДНЗ (дошкільному навчальному закладі), за будь-яких погодних умов. 

Прогулянка за будь-якої погоди, окрім критичної – абсолютно виправдана.

Визначено, що прогулянка з дітьми в ДНЗ, при температурі до -16 градусів – є допустимою (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1370-13#Text). Ця цифра є обумовлена дослідженнями педіатрів та фахівців з дитячого розвитку. Якщо дитина повний день перебуває в садочку – така діяльність, відбувається згідно розкладу,  рекомендацій.

C:\Users\User\Desktop\изображение_viber_2020-11-13_11-49-40.jpg

У Кіндервіль PRO, наголошують та дотримуються правил:

1. Одягати дитину по погоді (сезонний одяг, змінний одяг, гумачки та дощовик тощо, важливі аксесуари виходів на вулицю і завжди мають знаходитися в персональній шафці дитини). Вихователь прищеплює дитині навички самообслуговування – підбирати одяг та одягатися згідно погодних умов, самостійно взуватися, защіпати куртку, одягати шапку та рукавички тощо.

C:\Users\User\Desktop\изображение_viber_2020-10-02_13-29-54і.jpg

2. Перед виходом на майданчик садочку або в парк – діти завжди ситі, налаштовуємо і на гарний настрій.

C:\Users\User\Desktop\кккк.jpg

3. Обов’язковим правилом є – провітрювати кімнати (доступ свіжого повітря). До початку роботи закладу і після. Після кожного заняття тієї чи іншої групи. Відповідно і вологе прибирання кілька разів на день.

4. Чергуємо фізичну активність і розумову – прогулянки з дітьми є максимально активні при будь-якій погоді, тому заняття в садочку, доповнюють цю активність, розумовими навантаженнями відповідно віку дітей. Насичення киснем, сприяє кращій розумовій активності, дитина менше втомлюється + це профілактика гіподинамії.

В Кіндервіль PRO, дитина перебуває цілий день – з 8.00 до 20.00, а режим дня побудований таким чином, щоб насичена розумова діяльність та активні прогулянки завжди доповнювали одна одну та йшли послідовно + корисне збалансоване харчування та здоровий сон.

C:\Users\User\Desktop\изображение_viber_2020-11-13_11-49-388.jpg

5. Які ж винятки з правил: а) коли виявлено ознаки застуди – ізолюємо дитину від групи та телефонуємо батькам; б) коли, дитина тільки вийшла з хвороби,є довідка від лікаря про повне одужання, але батьки мають обгрунтоване  прохання щодо часового обмеження прогулянки чи виходів на вулицю лише 1 раз на день – садочок завжди йде на зустріч, та сприяє цьому. в) Прогулянки при температурі нижче -16 градусів і швидкості вітру понад 7 м/с – не проводяться.

На прогулянках, дитина звикає до перепадів температур, вологості, вітру, «налаштовується» механізм терморегуляції, покращуються обмінні процеси. Важливим є і процес соціалізації, спілкування з однолітками і за межами ігрових та навчальних кімнат садку.

C:\Users\User\Desktop\сми.jpg

До речі, влітку, прогулянки відбуваються часто та завжди цікаво, із застосуванням водних процедур на нашому закритому майданчику – фонтан, ходимо босоніж по травичці, змочуємо ніжки у водичці літньої температури тощо. Ця розвага неймовірно подобається дітям та високо оцінюється батьками. Сприяє не лише зміцненню здоров’я, але й розвиває сенсорні відчуття дитини.

C:\Users\User\Desktop\изображение_viber_2020-10-02_13-34-45.jpg

Важливі правила Кіндервіль PRO.

Обов’язкова активність – не сидимо на одному місці. 

Гуляємо за будь-якої погоди (окрім критичної), розширюємо кругозір та зміцнюємо здоров’я не лише на майданчику дитячого садочку, але й у парку, лісі, виїзних екскурсіях тощо.

C:\Users\User\Desktop\изображение_viber_2020-10-02_13-29-54в.jpg

Більше про садочок повного дня з поглибленим вивчення англійської мови, для дітей від 1,5 року, дізнавайтеся за телефоном 

097 986 3938

вул. Панаса Мирного, 37.

«Як Я росту?» Покрокове освоєння світу дитини, від немовляти до дошколярика

Маленьке диво з’явилося у вашій сім’ї – малюк.

Це чудово. Це радісно. Це прекрасно. Це нове сприйняття світу та себе у нових ролях. Це догляд, турбота та любов до частинки своєї душі, до своєї дитини. А також, сувора перевірка новоспечених батьків на міцність, надійність, дорослість.

Що складного та нового у цьому питанні? Ем…Напевно, все. Якщо це перша дитина в сім’ї.

Дитина росте. Росте щодня, щогодини, щосекунди. І Вам потрібна інформація. Як? Коли? Де? А може? Чи справді? Чому? Та навіщо? Як багато запитань починаються цими словами.

Джерел інформації довкола багато – це безперервний потік даних, що є довкола, думки схожі та не схожі одна на одну, поради, що іноді, навіть суперечать одна одній.

Сімейний простір Кіндервіль PRO, не дасть Вам заблукати у вирі інформаційних потоків і попіклується про психологічний аспект підготовки батьків, до росту та розвитку своєї дитини.

Насамперед, пам’ятайте, кожний віковий поділ є умовним. Якщо, наприкінці певного вікового етапу, Ви не помітили, тих чи інших характеристик чи проявів у дитини, не хвилюйтесь, для кожної дитини це – індивідуально. Але, все ж, якщо у Вас є певні побоювання, не бійтесь звертатися до Вашого педіатра за консультацією та оглядом, розпитати детальніше та почути більше.

КРОК 1. Вік – новонароджений (0-2 міс).

Яке велике щастя з’являється на світ, хоч і зовсім малесеньке на вигляд. Як багато нового та незвіданого траплятиметься на шляху дитини, поки вона ростиме, так само, багато нового та невідомого з’являтиметься на шляху її батьків. Якщо із факторами переодягання, годування тощо, справитися легше, оскільки це дії, які легко можна засвоїти, то для того, щоб зрозуміти психологію маляти, слід зануритись глибше та усвідомити певні моменти.

Психологи твердять – важливий перший контакт дитини зі світом, після пологів – так зване психологічне народження дитини. Перші емоції, зазвичай, негативні – назадоволення, страх, пов’язані з органічними потребами (їжа, зміна підгузника).

Часті тілесні (обійми, масаж по спинці) та емоційні контакти є дуже важливими для виживання маляти (психологічний аспект розвитку). Емоційний контакт з матір’ю, закладає у психіці людини, почуття захищеності, задовольняє базову потребу у безпеці, та формує почуття довіри до навколишнього світу, до інших людей та до самої себе. Якщо, такого контакту недостатньо, формуються такі риси характеру як – боязкість, недовіра, підозрілість. Згадайте, що Ви чули про дітей, котрі росли без батьків, в закладах інтернатного типу. На жаль, для більшості з них, ці якості є характерними, недовіра до світу та підозрілість затримують розвиток соціальних навичок та прийняття норм життя у суспільстві.

Психічні процеси – поділяються на пізнавальні (мовлення, сприймання, відчуття, мислення, пам’ять, увага, уява) та емоційно-вольові (емоції та почуття, воля, мотивація). 

Сприймання є основним психічним процесом у новонароджених – вони реагують на звуки, емоції (вчаться розрізняти радість, сум, роздратованість, прояви любові та ототожнюють їх з діями, звуками, які здійснює той, хто найближчий до дитини), предмети, людей (звикають до тих, хто постійно з ними контактує та реагують, кожен по-своєму, на чужих людей) тощо.

Ви здивуєтесь, але навіть новонароджені навчаються. Зокрема в психології такий процес, позначають як механізм імприндінгу (прив’язаність до першої особи з якою відбувся емоційний та тілесний контакт (обійми, взяття на руки)). Завдяки цьому, процесу навчання, виникає – сильний емоційний зв’язок між дитиною і батьками, що в майбутньому, неабияк сприятиме позитивним відносинам між ними.

Рухи, зокрема легкий масаж спинки чи животика, розтирання пальчиків, згинання-розгинання кінцівок – також, є сферою розвитку новонароджених на яку слід звернути особливу увагу. Адже, такі дії, необхідні для навчання пересуватися в просторі та оволодіння предметними діями (утримання, схоплення, тримання, маніпуляція предметами (виделка, ручка тощо)) людини.

Розглянемо особливі прояви в поведінці та діях малюка.

80% свого часу немовля – спить, це абсолютно нормально. Так само, як дорослий під час сну, відновлює свої сили, так само й немовля – росте, набирається сил, також, це полегшує адаптацію дитини до абсолютно нового середовища життя, в яке воно потрапило, після безпечної та комфортної у всіх відношеннях, утроби матері, а також закріплюються нейронні зв’язки, що утворюються в стані бадьорості . Така адаптація (пристосування до нових умов життя) зумовлює першу психологічну кризу людини – кризу новонародженого.

Адже, уявіть: «Вам комфортно, безпечно, Ви усім забезпечені для нормального функціонування, ідеальна температура та зручне положення. І тут, чомусь раптом, все змінилось, Ви потрапили у різко освітлений, гучний, часом холодний та дискомфортний світ. Ви хочете назад. Але ж ні. Тепер Ви змушені жити в цьому світі». Важко, це пережити, правда ж?

Отож, чому «криза»? Таким терміном, позначають перехід людини від одного вікового етапу до іншого, коли дитина подорослішала, і стара схема взаємовідносин зі світом вже не є дієвою, а нову дитина ще не напрацювала. Це напрацювання нової моделі взаємодії зі світом, у відповідності із своїми потребами шляхом проб, помилок, досліджень і спостережень.

Кожна криза, вважається сензитивним (ще кажуть чутливим) періодом – тобто, тим, який найбільш сприяє розвитку певних психічних функцій людини (мовлення, сприйняття, прямоходіння). А знаменується, перехід людини з одного вікового етапу на інший – психологічним новоутворенням – так званою властивістю, яка забарвлює всю діяльність людини.

В період новонародженого, такою діяльністю, є фізіологічне відправлене (сон, їжа) саме ця діяльність, є провідною у цьому віці.

Якщо Ви спостерігаєте такі реакції у свого малюка, як:

– Комплекс пожвавлення (позитивна емоційна та рухова реакції на появу дорослого, голос чи дотики мами, тата).

– Соціальну посмішку – наприкінці 1-го місяця, прояв позитивної емоційної реакції на батьків.

– Певну втрату ваги, в перші місяці після народження.

То ймовірно, ці симптоми сигналізують про дорослішання Вашої дитини та перехід її на новий віковий етап розвитку – Немовляти.

Психологи визначають, що «бондінг» – утворення емоційних відносин між батьками та дитиною, є чудовими «ліками» для подолання кризи новонародженого та полегшення стресу від процесу появи на світ. Отож, не соромтесь і не бійтесь, ні мама, ні тато, проявляти більше любові та позитивних емоцій до своєї дитини, саме у віці новонародженого, адже, так, Ви закладаєте перші цеглинки особистості, які є найважливішими у фундаменті під назвою «людина».

КРОК 2. Вік – немовля (2 міс – 1 рік).

Криза новонародженого минула майже непомітно? Чудово, але наступні вікові переходи – ще унікальніші та яскравіші.

Продовжуємо рости та розвиватися. Напрямками розвитку є емоційна та фізична сфери. Тому, методами розвитку можуть бути – емоційні контакти (читання казок для дитини з емоційними вираженнями, співати для дитини, включати музику – при цьому не обов’язково класичну (хоча це теж гарний варіант), робити вправи (розгинання, згинання та розтирання кінцівок, легкий масаж спини, животика), заохочувати до сидіння, пізніше вставання на ніжки та повзати і наприкінці цього вікового етапу – робити перші кроки.

З 2-3 місяців, почнімо оточувати дитину яскравими предметами, які можна взяти до рук, спробувати на смак, порозглядати. Так, формуватимемо пізнавальний інтерес до навколишнього світу. Не бійтесь, що дитина щось розіб’є, розіллє, випустить з рук, зламає, щоб подивитись що всередині. Це чудово, адже, вона пізнає світ завдяки цьому. Головне прослідкувати, щоб предмети, які є небезпечними, не потрапляли до рук дитини, краще знайти безпечну альтернативу для “досліджень”.

Продовжуємо формувати мовний слух – багато розмовляємо, читаємо казки, добре, якщо при цьому, дитина бачить Ваше обличчя – так вона знайомиться з емоційним значенням, того чи іншого слова. Після 6 місяців, діти починають відтворювати дії дорослих. Можете показувати, як користуватися горнятком, ложкою чи виделкою тощо – дитина бачить такі маніпуляції з предметами та намагається їх відтворити, відносно правильно, так як дорослий.

«Не робити за дитину те, що вона може зробити сама» – цей девіз актуальний для дитини, вже з немовлячого віку. Не обмежуйте її свободу та бажання зробити щось самостійно (встати на ніжки – не підштовхуйте, дайте зробити помилку, дайте можливість зробити 10-20 спроб, але встати на ніжки, досягнути успіху у цьому, таки, самостійно; не вдається розкрити яскраву книжку чи ввімкнути цікаву гру, яка їздить на колесиках – нічого, вірте в малюка, він і сам чудово вирішить цю проблему). Страхувати малятко при цьому – ніхто не забороняє, Ви ж таки мама, бережіть нерви =)

Приблизно з 3-х місяців, починаємо чути від дитини цікаві звуки. Це розпочався процес становлення мовлення. Розпізнаємо, що до чого:

– З 3 місяців – чуємо гуління (звукова гра голосними буквами).

– З 7 місяців – лепет (багаторазове повторення складів – мамамамама, тататататата, бабабаба).

– З 10 місяців – повторює слова.

– 1 рік – вслуховуємось в «колофраз» – 1 слово позначає різні об’єкти, ситуації (дай – позначає пити, їсти, гаряче або своє початкове значення).

Ось так, росте наше немовля. Провідним видом діяльності, для малюка, залишається зміцнення емоційного контакту, зокрема у вигляді емоційного спілкування з дорослими (завдяки методам описаним вище). Чому це важливо? Нагадаємо – здатність дитини в майбутньому любити, тих хто її оточує та ставитись прихильно до оточуючого світу, залежить від того, скільки любові і в якій формі, вона отримувала її, саме у цьому віці.

Прослідковуються цікаві емоції, які можуть не співпадати із ситуацією чи словом, але потрошки дитина розпізнає їх, це формує гарну базу та полегшує роботу над розвитком емоційного інтелекту (розумітиме свої емоції, емоції інших людей, розрізнятиме їх) у майбутньому. Також, у цьому віці проявляються індивідуальні відмінності та емоції дитини, які на 80% – позитивні, аніж у віці новонародженого.

Центральними новоутвореннями, тобто властивостями, які забарвлюють всю діяльність, дитини цього віку –  є потреба в спілкуванні з дорослими (емоційно та тілесно); перцептивна діяльність (дослідження оточуючого світу завдяки рецепторам) і звісно ж, прямоходіння, яке зумовлює новий тип зв’язку з дорослими, адже дитина стає більш самостійнішою в своїх діях та часом, негативно реагує, коли дорослий намагається допомогти (коли дитина хоче сама одягнутись, чи взутись, чи залізти в коляску тощо).

Після 1 року, проявляються ознаки другої кризи розвитку людини – Кризи 1 року життя:

– Плаксивість.

– Похмурість.

– Порушення сну.

– Впертість.

– Втрата апетиту.

Через руйнування попередньої системи взаємозв’язку з дорослими. Тобто, перехід від біологічного до соціального типу розвитку, збільшення потреби в спілкуванні та самостійності в діях, формуванням мовлення.

Шляхи подолання кризи 1 року життя – «Не робити за дитину те, що вона може зробити сама». Надати певну самостійність та свободу дій. Змиритися, що малюк став дорослішим та хоче проявляти певну незалежність від дорослих.

Оскільки, розвиток маляти, стає направлений, в більшій мірі, на соціальний аспект – час знайомити дитину зі світом і в інший спосіб. Почати дбати про процес соціалізації дитини та адаптації до нових соціальних умов (садочок), давати можливість розвиватись в нестандартних, оригінальних та незвичних, ніж вдома умовах. Проводити час з однолітками та навіть знайомитись з іноземними мовами (але не тільки переглядаючи мультики). Час відвідати заняття з раннього розвитку для малюків від 1 року.

Кіндервіль – це мережа дитячих закладів, яка як ніхто знає, який результат приносять заняття з раннього розвитку для малят від 1 року. Адже, вона ці результати продукує. Перше заняття з розвитку, в «Кіндервіль дитячий центр» – є пробним та безкоштовним. А з 1,5 року, приходьте у приватний садочок повного дня «Кіндервіль PRO». Ростіть та розвивайтесь разом з Кіндервілем.

Попереду у нас, ще 3 вікових етапи.

Продовжуйте читати наш блог та освоювати світ дитини разом з Кіндервіль PRO.