Як (не) привчити дитину до горщика?

Привчання до горщика, це не про те, щоб вчасно посадити дитину та слідкувати, щоб справа була зроблена. Привчити дитину до горщика – це допомогти їй розуміти потреби свого тіла та вчасно на них реагувати. 

За думкою педіатрів, середній вік привчання дитини до горщика 1,5-2,5 роки. Дівчаткам – це вдається трішки раніше, ніж хлопчикам, за статистикою. Фізіологічно (відчувати позиви, робити причинно-наслідковий зв’язок: відчуваю, що хочу пісяти – пішов на горщик і стриматись, поки добіжу до горщика), дитина готова це робити самостійно з 18 місяців, коли малюк може самостійно ходити та сидіти, вміє присідати та вставати. Психологічно, до повних 2-х років – коли формується психологічна готовність контролювати процес сечовипускання. Але, це абсолютно індивідуальна особливість. Можна пробувати раніше, але насправді раніше дитина ще не усвідомлює, що саме, значить цей процес та не може контролювати сечовипускання.

До зазначеного вище віку, ми можемо купувати яскраві горщики, з наклейками, на які потрапляє рідина і вони починають проявляти різні картинки, розповідати дитині що до чого, вона може сідати на горщик, бавитися з ним як з іграшкою, але основну його функцію, вона ще не усвідомлює.

Чи беруть в садочок, якщо дитина не привчена до горщика?

Батьки, які приходять в садочки Кіндервіль, часто запитують “Чи приймаєте в садочок якщо дитина не привчена до горщика?”

Відповідь очевидна – “Звісно, так”.

Підгузки, завжди в наявності (підгузки приносять батьки, кожен ті, які для дитини кращі). Кілька разів на день вихователь їх змінює, навіть якщо вони не наповнилися за потребою і відповідно до прохань батьків. Привчання до горщика – теж, важливий аспект роботи вихователя. Спільно з батьками, вихователь визначає способи легкого та безстресового привчання малечі до туалетних справ. Певна спільна стратегія, яка діє і в садочку, і вдома – дає швидкий результат. Присаджуємо, перед прогулянкою, чи після неї, перед чи після сну тощо. 

Якщо вихователь помічає ознаки того, що дитина хоче в туалет, то індивідуально запитує про цю потребу. Запитує, також, про бажання відвідати туалет з певною періодичністю.

Власний горщик, приклад друзів-однолітків, які вже адаптовані до садочку, самостійно ходять в туалет та вміють повідомити про свою потребу вихователям. Це досвід, який однозначно сприяє тому, щоб дитина пробувала сідати та в подальшому сідала на горщик та унітаз.

Приватний садок Кіндервіль, має в наявності горщики, унітази (дитячі), на яких дітям зручно сидіти та почуватися “як дорослі”, спеціальні накладки на унітази за потреби. Навіть, якщо стається “аварія”, вихователь слідкує за гігієною дитини та змінює одяг, який заздалегідь просять батьків залишати у персональній шафці дитини.

Звісно, не завжди все гладко та без опору. Дитина, яка щойно почала відвідувати дитячий садочок має ряд переживань та певну недовіру до місця в якому опинилася. З цим, можуть бути пов’язані проблеми адаптації, зокрема психологічні проблеми ходіння в туалет і навіть харчування. Психологічний запор, який зазвичай проявляється через неправильне привчання до горщика, сором’язливість через похід у туалет в незнайомому місці тощо і несе в собі ряд негативних аспектів для здоров’я.

Похід  у туалет – це інтимний момент, певне таїнство, навіть для малечі. В цей момент, людина хоче усамітнитись, що теж, можна помітити у проявах дитини (які ми описали нижче у статті), зосередитися на процесі. Фізіологічно, дитина, ніби готова, а психологічно – ні. 

Недовіра до нового місця може спричинити небажання залишати там “щось своє”, зокрема це стосується таких інтимних моментів як похід у туалет. З осторогою споживає їжу, або взагалі не їсть на перших етапах, що теж спричинено недовірою та страхом до нового місця, прийняти щось чуже і покласти цю їжу до рота.

В наших садочках Кіндервіль, формування довіри дитини до місця та людей серед яких вона перебуває – один з основних моментів адаптації, і починається навіть в перший демо-день.

Про ці та інші моменти адаптації, ви можете прочитати в одній з наших попередній статей тут.

Або ж завітати на екскурсію в Кіндервіль і отримати ґрунтовні відповіді на всі питання, які вас цікавлять.

Ознаки, коли маля готове до горщика?

  • Проявляє цікавість до туалетних звичок, питає, цікавиться, пробує сідати самостійно.
  • Хоче залишитися наодинці, коли відчуває потребу сходити в туалет – ховається за штору, помітно, що малечі дискомфортно.
  • Словесні прояви, ка-ка, пі-пі, показує, що присідає, тут можна пропонувати горщик, “давай спробуємо зробити пі-пі сюди”.
  • Не комфортно в підгузку, який наповнився, мокро, хоче його зняти. Можна придбати тренувальні штанці, які теж сприятимуть привчання до горщика. Пробувати присаджувати.

Має сформуватися потреба сходити в туалет. Відчуватися дискомфорт коли мокрі колготки чи трусики. Дитині має стати це не приємно, це має її спонукати сходити саме в горщик, після якого сухо та комфортно.

Додаткові засоби-способи у “цьому” процесі.

  1. Звісно, горщик. Для того, щоб залучити дитину до початкового етапу привчання та сформувати в неї інтерес до цієї справи, обрати горщик слід разом, відповідно до вподобань малечі. Залучити до важливого процесу прийняття рішення, зробити вибір.
  2. Наклейка, як додатковий стимул. Мається на увазі, спецналіпка всередині горщика, яка, при потраплянні рідини, проявляється якоюсь картинкою, яка може зацікавити дитину самим процесом. Хтось, каже, що цей стимул не вартий уваги, ми ж впевнені, що тут важливий сам інтерес дитини, інтерес до такого аксесуару, як горщик, в першу чергу. Звісно, ідея сходити в туалет заради туалету, а не заради картинки, тут, відіграє основну роль, але, й завдяки цьому, в маляти, формуються причинно-наслідкові зв’язки – для чого я це роблю, що буде коли я це зроблю, чому так трапляється з горщиком коли я це роблю тощо. Завдяки цьому засобу, ми можемо сформувати саму потребу користуватися горщиком.
  3. Мультфільми, книги-казочки (яких зараз неймовірна кількість, де в цікавій та зрозумілій  формі описано все-все для малечі). Розмовляємо про туалетні аксесуари, для чого та навіщо, як це з’являється і куди все зникає коли горщик чиститься, чому горщик, а не одразу унітаз, куди ходять дорослі?

Якщо ж дитина проявляє цікавість до унітазу більше ніж до горщика, можемо придбати дитячі накладки, завдяки яким дитині буде зручніше користуватися унітазом. Важливо, щоб малеча проявила інтерес до цієї справи, без примусу та страху, без формування психологічних “запорів”.

  1. Матеріальний стимул, такий як куплю іграшку чи дам цукерку за те, що сходиш в туалет на горщик – невдалий варіант привчання. Підкуп, ще ніколи не був позитивним методом виховання дитини. І цього разу, теж.
  2. Сюжетно-рольові ігри. Присаджування іграшок на горщик. Моделювання ситуації ходіння в туалет, допоможуть дитині проявити інтерес до цього процесу і в реальному житті. Формування певного роду ритуалів пов’язаних з цим процесом.
  3. Присаджати (не агресивно і не нав’язливо), перед прогулянкою, сном тощо. Щоб виробився певний графік, тоді легше орієнтуватися коли дитині час в туалет, легше пропонувати горщик, це, ніби, більш вчасно та доречно коли знаєш, що десь приблизно зараз дитина, мала би попісяти і запропонувати зробити це в горщик.

Основні помилки привчання:

  1. Насильне присаджування на горщик. “Ти маєш це зробити! Ми нікуди не підем, поки ти не зробиш це в горщик!”. Усвідомте, що при такому перебігу привчання, при вигляді горщика, в дитини може початися істерика, плач, крики. Негативний досвід присаджування, позначається на подальшому небажанні дитини ходити в туалет, боязні цього процесу, виникнення психологічного запору та іншого ряду проблем. Примус – аж ніяк не ефективний метод виховання та спосіб завоювання довіри дитини.
  2. Роздратованість дорослих, коли стається “аварія”. Привчання до горщика справа не 3-ох днів, спокій, тепріння, систематичність, запасні трусики та штанці в прогулянковій сумці, розуміння, що дитині теж важко в цьому новому етапі, де їй потрібно “довірити цю справу” горщику, хоч який би він не був цікавий та кольоровий.
  3. Доповнення до першого пункту, коли дорослі змушують сидіти на горщику, поки маля не зробить свою справу.  До речі, сидіти на горщику довго – небезпечно для прямої кишки.
  4. Все на раз. При важливій та масштабній події, при якій всі завжди стресують, наприклад, переїзд, слід почекати. Багато емоційних подій на раз, теж можуть негативно вплинути на процес привчання маляти до горщика. Адаптуйтеся, впорядкуйте всі справи пов’язані з новими подіями в житті, а тоді, приступайте до цього. Привчати до горщика в поєднанні із іншою стресовою подією: адаптація в садку, відлучення від грудей, переїзд, розлучення батьків, залишання дитини в бабусі, коли батьки самі поїхали на відпочинок, народження молодшого братика\сестрички тощо.

Не сваріть дитину, будьте готові до невдач. Уникайте докорів та не створюйте ситуацій в яких дитина стресує. Не прищеплюйте зайвих страхів, цих та нових.

Проговоріть, що наступного разу, слід показати або сказати, що дитина хоче в туалет. Це все робочі методи та поради, просто слід з терпінням та розумінням до цього поставитися. За бажанням та необхідністю проконсультуватися з педіатром чи психологом садочку, щоб отримати індивідуальну консультацію щодо вашого випадку.

У вас все вийде.

Більше про актуальні питання розвитку, виховання, психології та харчування дітей дошкільного віку, читайте у нашому блозі. 

Блозі приватного садочку повного дня для дітей від 1,5 року “Кіндервіль”.

Для запису на ознайомчу екскурсію садочоком телефонуйте 097 986 3938.

Вул. Панаса Мирного,37.

Вул. І. Рубчака, 11.

Як не нашкодити любов’ю або “давай, мамі не скажемо”. Роль бабусі та дідуся у вихованні дитини.

Робота, буденні справи, зайнятість, дитячі гуртки та секції на які потрібно відвести та з яких забрати дитину, що робити та з ким залишити дитину коли дуже треба відлучитися? 

Як справжні супергерої, на допомогу приходять ВОНИ. Ті, хто, здається, ніколи не спить, не нехтує правилами безпеки та поведінки, ті, хто нагодує досхочу і часом, трішки більше та ті, без яких неможливо справитися в нагальних ситуаціях батькам. Бабуся та дідусь, виручають батьків у вихованні дитини, тут і не має з чим посперечатись, правда?! 

Як полегшено ми видихаємо, коли знаємо, що дитина під наглядом в улюбленої бабусі, яка завжди догледить, щоб дитина була сита, доглянута та в безпеці.

Здавалося б, які підводні камені тут можуть бути? Все ж добре, бабуся з дідусем навчать як правильно, розкажуть та допоможуть в догляді за дитиною.

Але чи завжди така опіка несе в собі позитивний та прогресивний результат? Чому, іноді, результат виховання старшим поколінням молодшого, має негативні наслідки з якими батькам доводиться боротися та виправляти помилки? Розглянемо в статті приватного садочку Кіндервіль PRO.

Найперше з чим може виникнути проблема – це проблема поколінь.

Колись, дітей годували грудним молоком або коров’ячим, ніяких сумішей, закутували (пеленали) з ніг до голови, не дававши поворухнутися, дитина поплаче, покричить та й заспокоється, не треба акцентувати увагу, не треба “приучати” до рук (хай буде самостійним), недооцінювавши прояви теплоти та любові (важливість тілесного зв’язку) до малюка. 

Сучасні умови народження, догляду та розвитку дитини вимагають більш прогресивних методів та умов виховання малечі. Якщо у справах догляду ви спостерігаєте суттєві протиріччя з бабусями та дідусями, обговоріть ці питання на сімейній нараді. 

Поради бабусь є вельми цінними, не треба ними нехтувати, але процес їхнього вдосконалення є неминучою вимогою сучасності.

“Народили, а бабусі, хай бавлять”, – дивна фраза, яку кожен з нас десь чи від когось чув.

Батьки – ви. Ви народили дитину для себе, саме на ваших плечах догляд, турбота, виховання та відповідальність за свою дитину. Бабуся з дідусем справилися з цим завданням, ще багато років тому, з вами. Тому, їм, ви народжуєте, саме онуків, а не дітей. Так, “бавити” вони можуть, але не 24/7, це не їхній обов’язок, найбільше часу та турботи дарують дитині саме батьки. За її щастя, здоров’я, відповідають саме батьки. Тому, не слід ображатися, коли бабуся чи дідусь не хочуть бути “няньками” і не всі вихідні чи вільний час проводити з онуками, а приділяти час своїм особистим справам та своєму особистому життю. Молодим батькам, варто поважати вибір своїх найдорожчих батьків, усвідомити особисту відповідальність за свою сім’ю і радіти за своїх батьків. Дякуючи бабусям та дідусям за час, який вони проводять з дітьми, чи допомагають вам у їхньому догляді, адже, зрештою, це не їхня зона відповідальності.

Звісно, через життєві обставини, де дитина виховується лише бабусею та дідусем, ситуація інша, але враховувати вимоги сучасності у вихованні нового покоління, не меш важливо. 

Розбіжність правил – наступний підводний камінь.

Коли в сім’ї існує ряд правил, які всі дотримуються щоденно, але завітавши на вихідні до бабусі з дідусем, ніби картковий будиночок, ці правила зводяться нанівець. “Солодке перед сном” – звісно, щоб дитина не була голодна. “Посуд можна не прибирати після вечері, я сама все зроблю!”, “Розкидав іграшки і не хочеш прибирати? Не страшно я сама поприбираю”. Ох, і дисонанс виникає в голівках малечі, коли дві цінні людини мама і бабуся протирічать одна одній. “До кого дослухатись? Це треба прибирати, чи не треба, виходить, інколи треба, а інколи не треба”, – за таких сумнівів у дитини падає в очах авторитет батьків (адже, інші значущі люди, говорять робити по-іншому). Формуються подвійні стандарти. 

В садочку Кіндервіль PRO, завжди роблять акцент на формуванні самостійності дитини та заохочують проявляти себе, розуміти власні потреби та бажання. Самостійно одягатися та обслуговувати себе, після обіду принести в їдальню свій посуд, вчаться доглядати за домашніми улюбленцями групи (мурашина ферма, рибка, равлики, павучок, ящірка) тощо. Якщо є бажання пострибати по калюжах чи “повалятися” серед осінніх листочків, чому ні?! В шафці завжди знайдеться змінний одяг та взуття, а турботлива вихователька слідкує, щоб кожному активному малюку було тепло та він не змерз. Дякуємо батькам за підтримку таких починань дитини та розуміння важливості, таких, на перший погляд, дрібних моментів розвитку.

Чи добре дитина робить чи погано, вона може свідомо розуміти з 10-11 років, коли сама може оцінити те, що робить добре чи погано з розрахунку своїх цінностей. Тому, в молодшому шкільному чи дошкільному віці, ми можемо лише пояснювати, чому так робити добре чи погано, з висоти власних, вже сформованих, стандартів та цінностей.

Коли мама не дозволяє солодощі перед обідом, отже, бабусям так робити не варто.

Співпраця та розуміння, що цих правил дотримуються усі – запорука, що розбіжностей у думках дитини, не виникатиме.

Звісно, коли ми залишаємо дитину бабусям, ми не можемо контролювати абсолютно всі заборони та дозволи, що є для них нормою. Це неможливо. Розмова та взаєморозуміння – умови співпраці поколінь у справах виховання малечі. Спільно створені правила спілкування та поведінки, яких дотримуються всі – ключ до вирішення спірних питань.

Якщо порозуміння не знайдено? 

Розмови не дають результату. Звучать фрази: “Мій дім – мої правила”, “Що ти там знаєш, я знаю краще!”, “Яйце не вчить курку”, “Це не насильство – це виховний момент” тощо. Дорікання батькам про поведінку дитини тощо. 

Тут, можливі 2 варіанти. Перший – ви, як батьки, з цим миритеся та “буде як буде, аби не гірше”. Або – “ми з цим боремося, та розраховуємо самі на себе”, шукаємо няню або міні-садочки чи садочки повного дня, які підходять по віку та працюють без канікул тощо.

Обирати вам, важливо, щоб не страждала при цьому дитина, ні фізично, ні психологічно, ні зараз, ні в майбутньому.

До речі про те, що робити коли на вашу дитину жаліються, можна прочитати в наші попередній статті, яка буде корисною як для батьків так і для бабусь з дідусями.

Сварки між родичами.

Буває так, що стосунки в дорослих можуть складатися не дуже добре, невістка-свекруха, донька-мати, зять-теща тощо. Але бабуся чи дідусь для дитини – просто чудові. Увага, турбота, зацікавленість життям, бажання долучитися до виховання, та й дитина в захваті від них. 

Тут, важливо розуміти, що ваші дорослі сварки – це ваші дорослі суперечності, з якими ви маєте розумно справитися і які, аж ніяк, не мають стосунку до дитини. Навіть, якщо, ви проживаєте всі під одним дахом, слід ставити певні кордони. Так само як ви оберігаєте своїх батьків, від не надто хороших новин не розповідаючи їм про них, так само у вихованні дитини, якщо ви батьки, слід ставити певну межу у втручанні в процес виховання бабусі і дідуся.

Говорити, що “бабуся – погана”, а при зустрічі з онуком бабуся просто сяє і проявляє себе зовсім не як “погана” – цілує, пригортає, цікавиться справами онука. В дитини виникає питання: “А що, взагалі тоді “добре”, а що “погано?”. Така “війна”, це психологічне насильство над дитиною. Бабуся, для моєї дитини – хороша, але погана мама/теща/свекруха для мене. Таке теж буває. Знову ж таки, що краще в такій ситуації для дитини? Поділіться в коментарях під статтею.

Камені спотикання є і в питання рукоприкладства (фізичне насильство), ця тема велика і всім зрозуміло її негативний вплив на дитину, що розвивається. Якщо розмови не допомагають, варто контролювати часопроведення та спілкування бабусь-дідусів з дитиною.

Протистояння двох бабусь, хто кращий, кого більше люблять онуки, хто подарує кращий подарунок чи більше дозволяє всього. Для дитини, така суперечка бабусь лише сприятиме розвитку негативних якостей характеру, наприклад як підлабузництво. Дитина вчиться підлаштовуватися під інших, випробовує межі дозволеного-недозволеного в кожної з бабусь, знає на які моменти в спілкуванні надавити, щоб отримати від бабусь бажане тощо.

Давай, мамі не скажемо.

“Давай, з’їмо цукерку, а мамі не скажемо”, “мама не побачить”, “мами зараз немає, тому можна” тощо.

Так, це методи, що ламають ваш, саме ваш батьки, авторитет в очах дитини.

Отже, за словами бабусі, якщо мами тут немає, вона відсутня, не бачить і не чує що відбувається, то її можна не слухати, можна переходити світлофор на червоне світло, можна сідати в машину до незнайомого дядька тощо.

Отже, якщо мами не має поруч можна все. 

Вседозволеність – межа, яку важко розділити.

Наведемо приклад з солодощами.

Аргументи, що перебір з солодощами може викликати алергічні реакції, проблеми з травленням тощо – діють слабо?

Що робити?

Говорити, показувати наслідки (тріщини на устах, алергічні плями, біль у животі), це все тому що, хтось вирішив що знає краще і все буде добре, бо мама про це не знає.

Прямого алгоритму дій тут немає. Розмова, пояснення, проговорювання (можна прописати) правил, чіткі вказівки (можна 2 цукерки після їжі), що дитині можна, чого не можна. Звісно, мама не тиран, і дозволяє в міру солодощів, якщо категорично не можна, то шукає альтернативу, щоб потішити малечу. Але бабуся про це все, теж, має бути проінформована. Про те, що для дитини норма споживання продуктів, ми описали тут.

Секрети від мами чи тата в ланці “дитина-бабуся” – це не нормально. Нормально, коли ці “секрети” не заборонені батьками. Коли бабуся вирішує пригостити дитину цукерками, але при цьому, спершу, запитує “чи можна?” у батьків – це вдалий приклад порозуміння у питаннях виховання дитини. Звісно, для збереження власного авторитету, щоб не бути агресором, який все забороняє, в очах дитини, батьки і бабуся йдуть на спільне рішення: “Можна, але після обіду”.

Дитина розуміє, що спершу ми спитали дозволу в мами, отже, це норма. Довіра між поколіннями збережена, авторитет батьків не порушено.

І наприкінці, трішки любові.

Знаєте, ми обожнюємо коли в наш садочок кіндерят приводять бабусі чи дідусі. Це люди з неймовірною енергетикою досвіду та прагненням до ідеалу у всьому – у догляді, у харчуванні, у навчанні, у процесах одягання дітей на прогулянку, у підготовках до свят тощо. І це не сарказм. Це – щира правда. Адже, їхня любов до своїх онуків – це те, що рухає їх вперед, до знайомства з новими гаджетами, до освоєння нових трендів соцмереж, до читання сучасної літератури з психології та виховання тощо. І ми, ними захоплюємося.

Так, ми можемо в дечому бути незгодними, сперечатися через дрібниці, але пам’ятайте, що часом, їхня надмірна опіка до онуків, це величезне бажання зробити таки – як краще, додати часу, якого їм в молодості невистачило щоб приділити його саме ВАМ, через роботу чи інші обставини, через, часом нав’язану ідеологію чи сумніви, через ті ж поради інших. Це час, який вони так цінують і кожну хвилинку присвячують онукам, щоб долюбити, дообіймати, доберегти, доспілкуватись. Надолужити час, проявити увагу та турботу, задовольнити потреби в спілкуванні, любові, часом, неприйняття факту, що діти так швидко подорослішали, заповнення прогалин у вихованні власних дітей – це ті, причини, які призводять до надмірної опіки онуками.

Тому, ще раз наголосимо, що ви і тільки ви, батьки, можете грамотно та з користю коригувати час, який ваші діти проводять з вашими батьками, розмовляти та формувати разом систему цінностей, дотримуватися разом правил, які допоможуть зберегти авторитет кожного та принести вагомий та позитивний внесок в процес розвитку та виховання особистості вашої дитини.

Про це та інше читайте в блозі Кіндервіль PRO, приватного садочку для дітей від 1,5 року.

На знайомство з садочком, що стане улюбленим для вашої дитини, можна записатися за номером 097 986 3938.

м. Львів, вул. Панаса Мирного, 37.

Що робити, якщо на вашу дитину пожалілися? Насварити чи пожаліти в присутності інших?!

“А ваш Сергійко, сьогодні, був дуже неслухняний!”, “Заспокойте свою дитину! Ви не можете з нею справитися?!” та інші фрази, які “експерти-незнайомці” вирішили висловити вам.

Як реагувати в такій ситуації, щоб це не вплинуло негативно на дитину та не стало поштовхом до конфлікту?

Згадайте, якою є ваша перша реакція коли хтось жаліється на вашу дитину?! 

Зазвичай, діють 2 найпоширеніші механізми:

  1. Роздратування. “Я ж мама!”. Бажання захистити свою позицію та поставити коментатора, який висловив, начебто сумніви щодо вашої батьківській компетентності у справі виховання дитини, “на місце”. Порушив ваші особисті кордони та батьківську гідність.
  2. Погодження з усім висловленим та відповідне словесне та емоційне звернення до дитини, підтвердження слів сторонньої людини та пригнічення ситуації, що склалася, не розібравшись в ній через неконтрольовані емоції. Батьки, часто, хочуть, щоб про них добре думали, як про батьків та про те, як вони добре виконують свої батьківські ролі. Сварити дитину при інших, щоб сподобатися та виправдати своє батьківське его – корінь даного механізму.

Часом, людина котра робить зауваження, робить це для того, щоб попередити небезпечні дії чи неприйнятну поведінку дитини, звертаючи увагу батьків на такі моменти. Отже, часом, такі зауваження, досить доречні, погодьтеся?!

Як діяти, якщо Ви батьки, які опинилися в такій ситуації, чи самі стали на місце людини, яка робить зауваження, розглянемо далі.

Перш за все, опишемо як діє механізм обговорення з батьками неприйнятних дій чи поведінки дитини, в приватному садочку Кіндервіль PRO.

Щоранку та щовечора відбувається ритуал прийому та віддачі дитини. 

В цей час, обговорюються моменти, які вихователю слід врахувати впродовж дня, а у вечірній час, вихователь проговорює з батьками як минув день дитини в садочку.

Табу – це обговорення негативних моментів в присутності дитини – заважав на занятті, кидався піском, штовхнув іншу дитину. Це все, вихователь обговорює з батьками, без присутності дитини. Важливим є і те, що зауваження стосуються лише поведінки дитини, не її особистості. Обговорюється план дій, як діяти батькам, як пояснити дитині чому такі речі є недоречні чи недопустимі. Вихователь заохочує до розмови. Аналізує з батьками чи конкретні негативні прояви поведінки вже відбувалися, як реагували батьки. Зібравши та проаналізувавши інформацію пропонується рішення.

Синергія між вихователем та батьками тут, потужно впливає на корекцію поведінки та усвідомлення дитиною правил поведінки в соціумі.

Якщо ж після розмови, батьки бажають побачити ситуацію, що склалася з дитиною, на власні очі, пропонується переглянути записи з камер відеонагляду.

Батькам властиво ідеалізувати свою дитину, і це нормально. Не добре, коли ця ідеалізація, заважає побачити корінь проблеми та запобігти можливим її наслідкам.

Важливе правило, якого дотримуються всі – “Не завдавати шкоди собі, іншим, а також не завдавати шкоди навколишньому простору”.

Вагомим аргументом та поясненням є – всі люди різні, і те, що подобається тобі, може не сподобатися іншим, їх це може образити, зробити неприємно. Про те, що ми говоримо і як це чують діти, ви можете прочитати в наші попередній статті.

Жалітися на дії чи поведінку дитини, потрібно тоді, коли дитина цього не чує. Адже, присутність при таких розмовах, болюче відображається на малечі, яка розвивається та лише набуває навичок соціальної взаємодії, а також, формує її систему самоцінності. В дитини, можуть виникнути сумніви щодо того, чи батьки мене захистять чи заступляться в таких ситуація. Виникає страх бути покинутим, страх, що батьки мене вже не любитимуть тощо. Як не прищепити дитині зайві страхи, описано в нашій попередній статті.

Коли вам жаліються на вашу дитину, однозначно, слід відстояти свою дитину, не вступати в словесні суперечки, слід подякувати за коментар в спокійному тоні, відвести дитину в сторону та обговорити з нею суперечливі моменти. Так, дитина зрозуміє, що яку б шкоду не зробила, мама чи тато все одно захистять її, вислухають та люблять попри все.

Часом, дитина здійснює так звану перевірку для батьків, навмисно. Хоче побачити реакцію батьків на той чи інший свій вчинок. Тому, правила дій та принципів виховання слід, заздалегідь узгоджувати зі своїм партнером. Мама і тато – повинні діяти в унісон та не суперечити один одному у вихованні малечі. 

Корисним, буде не піддаватися емоціям, а вислухати коментатора, та, окремо, дати можливість висловитися дитині щодо причини зауваження. Не висловлюючи при цьому претензії, говорити доброзичливо, створивши безпечну атмосферу для дитини, почути її позицію та пояснення.

Якщо ж коментатор, надто збуджений і діло йде до явного конфлікту, подбати про те, щоб з’ясування стосунків, було без участі та присутності дитини. “Василько пограється в пісочниці, а ми з вами обговоримо ситуацію, що склалася.” 

Чому так? Хай вчиться, як треба відстоювати свою позицію!

Діти, часто, беруть приклад з дорослих та моделей їхніх взаємин. Спілкування, з’ясування суперечок тощо та відтворюють їх у житті, граючись чи спілкуючись. Вирішують конфлікт на прикладі дорослих. Коли перепалки між дорослими затягнулися, а малеча вже помирилася один з одним, це може спровокувати до виникнення наступних конфліктів та небезпечних дій. Тому, звертайте увагу на свою манеру спілкування з іншими в різних життєвих ситуаціях, адже, діти копіюють вас та відтворюють вашу рольову модель поведінки.

Якщо, зауваження коректні, ви відволіклися і не побачили той чи інший момент поведінки дитини, наприклад: “Ваша дитина кидається піском, припильнуйте будь ласка, її.” Слід заспокоїти малечу, забрати і обговорити ситуацію. Якщо дія повторюється не перший раз, бути поруч коли дитина грається в пісочниці, зупинити коли її дії загрожують їй чи іншим дітям.

Не ображатися на коментатора і не заохочувати дитину до ще більш руйнівних вчинків: “Молодець, що дав здачу. Так тримати!” Зрозуміти причину поведінки, обговорити з дитиною як діяти в тій чи іншій ситуації.

Уявіть, ви втомлені їдете додому громадським транспортом і чуєте як в салоні капризує чиясь дитина. Старша людина, яка сидить поруч, вирішує присоромити малечу: “Ти вже така доросла, а далі капризуєш!”. Мама, яка обирає перший механізм реагування на зауваження, не промовчить та дасть гостру відповідь. Конфлікту не уникнути.

Що робити?

Перш за все, як члени суспільства, ми маємо розуміти – діти, як і дорослі, бувають в різному настрої, в кожного різні особливості, стан здоров’я, емоційний стан тощо. 

Замість того, щоб соромити, слід запитати чи мамі не потрібна допомога. Ми соціальні істоти і запропонувати допомогу в такій ситуації є цілком доречно.

Наступне, це те, що дитина тільки вчиться себе поводити в соціумі, вчиться приймати “правила гри” – поведінки, спілкування серед людей тощо. Тому, зберігати спокій та відповідати врівноваженим тоном про особливості розвитку дітей, так би мовити, проводити просвітницьку роботу серед тих, людей, які вважають що вони у всьому є експертами – є не менш важливо.

Мамі і татові в жодному разі не має бути соромно за дитину, бо дитина тільки вчиться жити в суспільстві. Погодьтеся, не всі дорослі до кінця прийняли правила людського співіснування, а малеча ж тільки вчиться це робити.

Батькам, слід добре проаналізувати чому їхня дитина так поводиться, чи це нормально для її віку, чи вона б мала це вміти/розуміти і чому вона досі цього не вміє чи не розуміє. Можливо тому, що не має прикладу як діяти чи батьки її цьому не навчили?

Тоді, слід навчити та пояснити.

Таким чином, сором за поведінку дитини відчувати – це не логічно, слід відчувати сором за себе, за те, що не навчила, не попередила, не організувала. 

Власний приклад, аналіз, пояснення – це ті, пазлики, які допомагають дорослим виховувати дітей, закладати основи знань, умінь та навичок людського співіснування, формують базу соціальних норм та правил, виховують особистість.

Лише актуальні теми розвитку та виховання дитини в блозі приватного садочку для дітей від 1,5 року Кіндервіль PRO.

Завітайте в улюблений садочок на презентаційну екскурсію. 

Для цього, телефонуйте 097 986 3938.

Вул. Панаса Мирного,37.

Вул. Рубчака,11.

Мій дім – Моя Фортеця. Створюємо безпечне середовище для дитини

«Дітей вчить те, що їх оточує» – слова видатного педагога Марії Монтесорі.

Це важливі слова, свідчать про мудрість та вміння розставляти пріоритети і не зневажати те, що МИ звикли вважати дрібницями.

Дім – це осередок ДЕ КОМФОРТНО, ЗАТИШНО, ТЕПЛО, БЕЗПЕЧНО ТА МОЖНА легко та безперешкод рости та розвиватись.

Коли ми створюємо середовище для дитини в першу чергу, творимо БЕЗПЕКУ.

Сформуємо декілька ПРІОРИТЕТІВ у цьому питанні:

1. Дослідіть всі улюблені закутки вашої дитини, де вона найбільше полюбляє гратися, в якому місці найбільше проводить часу, оцініть домашній простір очима дитини, заодно оцініть наскільки ці місця є безпечними та комфортними для малюка. Якщо все супер, це чудово, якщо ні, то постарайтесь прибрати зайві та небезпечні речі.

2. В маленьких дітей є важлива вікова особливість, не врахування якої, може призвести до травм. Ця особливість полягає в тому, що в маленьких діток слабо розвинений боковий зір, тому часто, чимдуж гасаючи по квартирі, дитина, може не помітити перешкод і зазнати травми. Щоб цього уникнути, маємо декілька лайфхаків:

Радимо заховати взуття у комод чи тумбочку, щоб маленький «ураганчик» бува не перечепився через нього.

Двері робимо безпечними зі спеціальними «лапкам-фіксаторами» та блокаторами.

Гострі кути шаф, комодів, тумбочок можна легко закрити шаром м*якого матеріалу (м*які насадки, поролон), а доступ до них можуть мати лише дорослі завдяки спеціальним кріпленням.

Велика кімната, така як от, вітальня – це велика спокуса для маляти та всеохоплюючий страх матерів. Чому? А тому, що чим більша кімната тим більше в ній цікавинок для дослідів.

Шнури, які ведуть у невідомість. А як малятко любить потягнути один з таких довгих шнурів, що приєднаний до праски, телефону чи техніки більших розмірів. Тому, сховати шнури за плінтусами, під килимами – це чудова нагода зберегти в цілісності не тільки свою дитину, але й домашню техніку.

Розетки, це ще цікавіше, правда? Раз мамі і татові можна запихати туди шнури, тоді й мені теж – думає маленький бешкетник. Ідеальний варіант – поставити на розетки спеціальні заглушки. Це збереже мамі нерви, а малюку здоров*я.

Створіть безпечний простір на підлозі для дитини. Дрібні предмети такі цікаві і напевно смачні) тому діти все пробують на смак і тягнуть все до рота, носа, вуха.

На кухні буває неймовірно весело та цікаво, особливо коли готуєш разом з мамою. Адже безліч каструль, баночок, упаковочок так і просяться їх відкрити. Тому, на кухні особливо уважно слід слідкувати за дитиною, та тим, що саме, вона кладе в ротик.

Коли залишаємо дитину насамоті, важливо перевірити чи всі прилади в кімнаті є вимкненні та захищенні від рук маленького дослідника або ж мають активну функцію «Захист від дітей», як от пральна машина чи посудомийка. До речі, побутову хімію слід тримати якомога вище від малюка, на верхніх поличках шафи, комода, або в тумбочці під ключ.

Кімната, яка належить вашому малюку – це місце найбезпечніше та найкомфортніше в домі. Починаючи з ліжечка, в якому ні голова, ні ручки чи ніжки не застрягають між планками чи решітками.

Закінчуючи іграшками та одягом, які мають відповідати віковим особливостям діток (не купувати речі для діток до 3-років на виріст, оскільки такі речі можуть мати дрібні деталі, які є небезпечними для малюків, і, натомість, є безпечними для віку від 3-х років). Килим або утеплена підлога, відсутність гострих кутів, дрібних деталей на підлозі допоможуть малюку вільно пересуватися по кімнаті і при цьому не обмежувати простір, який так ретельно ним вивчається.

Ми робимо все аби безпечно було дитині поза домом та на вулиці і виявляється ой як нелегко убезпечити дитину від небезпек і вдома. І дарма, якщо Ви знецінюєте цей момент, адже сучасні діти мегадопитливі, для задоволення цікавості вони готові залізти на найвищу точку вашої домівки та спробувати на смак все що знайдуть на підлозі та до чого дотягнуться.

Але пріоритет завжди один – це здоров*я та безпека дитини, саме тому ми склали для Вас список порад, як можна елементарно створити передумови для безпечного середовища дитини.

Ми створили безпечне середовище для малюка вдома, тому думаємо як зробити його розвиваючим, таким, яке б стимулювало інтелектуальний та творчий потенціал малюка. Про те, як це зробити та багато іншого, читайте у наших наступних статтях.

А ви знаєте, місце в якому всі ці правила безпечного простору для діток, вже давним-давно працюють?

Так, все вірно, це сімейний простір КіндервільPro – дитячий садочок повного дня, в якому дбають не лише про розвиток, виховання та навчання дошкільнят, але, в першу чергу, створено БЕЗПЕЧНЕ середовище для цього.

Переконайтесь в цьому самі, приходьте на презентаційну екскурсію до нас та на прикладі дізнавайтесь про всі лайфхаки безпечної організації простору.

З нами прогресивно та БЕЗПЕЧНО.

Для того, щоб записатись на безкоштовну презентаційну екскурсію перейдіть на наш сайт http://kinderville.pro/ та залиште заявку, щоб наші адміністратори змогли зв’язатись з Вами для уточнення всіх деталей.