Підготовка до школи. Варто чи ні?!

«Мамо, я не хочу до школи!», — фраза, яка неабияк тривожить батьків майбутніх першокласників.

Змусити силою, припрошувати чи таки, заздалегідь, подбати про усвідомлення та прийняття дитиною шкільних процесів та вимог?

Шкільні вимоги є беззаперечними, того, що стосується набору знань, умінь та навичок, які вже мають бути сформовані у дитини, яка йде до першого класу.

“Школа – місце де наші діти навчаються навичок вчитися, розвивають критичне мислення, пізнають власні таланти і розвивають – допитливість. Школа мрії.” (Ю. Маслак) – (https://instagram.com/dr.maslak?igshid=YmMyMTA2M2Y=). 

До прикладу, навички для дошколяриків за вимогами НУШ (нової української школи):

  1. Робота у групах і парах.
  2. Завдання на аргументацію своєї думки.
  3. Вміння мислити критично.
  4. Вміння мислити творчо.
  5. Робота у стилі він-він (і тобі і мені комфортно).
  6. Розв’язання завдань спільно з іншими дітьми.
  7. Вміння презентувати свою думку, свої напрацювання.
  8. Аналіз предмета, явища.
  9. Вміння вчитись самостійно, без контролю.
  10. Проаналізувати і оцінити свою роботу.

Навчити читати, писати, рахувати – це потрібно. 

Але, чи не знудиться дитина з часом?!

Підготовка до школи потрібна, не лише для опанування цих навичок, але й для розвитку комунікації, психологічної готовності, емоційного інтелекту.

Плюси підготовки до школи:

  • Поступове знайомство з шкільними процесами та вимогами (урок, перерва, поведінкова складова). 
  • Сприйняття нової ролі – учня (створення системи взаємодії з однолітками, з вчителькою, готовність прийняти своє дорослішання та перехід на новий рівень соціальних стосунків з оточенням).
  • Досвід взаємодії з великою кількістю нової інформації, яку потрібно опрацювати, зрозуміти та запам’ятати.
  • Розвиток процесів: комунікації, навичок впевненості у собі та своїх силах, подолання страхів та стереотипів пов’язаних зі школою, адаптація до процесу НАВЧАННЯ зі всіма його особливостями. 

Великим плюсом підготовки до школи, є, саме, поступове прийняття нової ролі – учня.

Але важливо не відбити бажання вчитися.

Основні заняття Підготовки до школи, доповнені завданнями на сенсорику, дрібну моторику, розвиток логіки, мнемотехніки, синхронізацію півкуль головного мозку. І це все, в ігровій формі.

Підготовка до школи – це перший досвід цілеспрямованого навчання в житті дитини.

Діти приходять на Підготовку з різним рівнем знань та навичок. Хтось знає більше, хтось менше. Завдання Підготовки до школи – якісно розвинути ці знання та навички. 

Наприклад, в когось можуть бути труднощі з дрібною моторикою, важко тримати олівець чи ручку, лінії виходять криві. На Підготовці,  зусилля спрямовані, в тому числі, на те, аби дитина краще навчилася керувати своєю рукою, навчилася регулювати свої дії.

Регулярно, на заняттях, в Кіндервілі проводяться релакс-хвилинки.

З метою спостереження за самим собою, не за світом чи іншими, а саме, за власними тілом, емоціями та почуттями. Це потрібно, аби дитина краще розуміла себе та свої емоції, вчилася ними керувати – конструктивно і екологічно виражати, реалізовувати, переживати.

Заняття в групах, це можливість навчитися приймати інакшість іншої людини. 

Шукати друзів не лише за інтересами та спільними вподобаннями і дружити, але й розуміти, що є хтось, хто має інші інтереси та вподобання. Вчитися налагоджувати контакт.

Формуємо базу для розвитку критичного мислення, вчимося аналізувати та обговорювати ту інформацію, яку отримуємо, висловлювати свою думку (завдання на розвиток мовлення).

Чи потрібна Підготовка до школи, коли дитину і так всього навчать в садочку або школі?!

Що ми вкладаємо, те і отримуємо.

Беззаперечно, дитина навчиться писати і читати, рахувати так чи інакше. Будувати стосунки з іншими. 

Завдання Підготовки до школи, щоб ці процеси були якісними, мінімізувати стрес від нового, який дитина отримає переступивши поріг школи. Гармонійно поєднати підготовку інтелектуальну та психологічну.

Стрес загартовує, і його відчувають всі. Початок шкільного життя, можна назвати стресовим для дитини.

Наведемо приклад, кинути дитину в басейн, щоб вона від страху попливла, таким чином навчилася плавати. Чи робити все поступово і вчити її плавати, тиждень за тижнем, місяць за місяцем?!

Другий варіант буде менш стресовим та допоможе дитині справитися зі страхом якісніше, сформувати таку важливу впевненість у своїй цінності, поступово адаптовуватися до дискомфорту, формувати впевненість і відчуття безпеки поряд із дорослим. Агресія проявлятиметься екологічніше по відношенню до дитини і до людей, що довкола неї. 

То, варто чи ні?!

Ви відповіли на це запитання – “варто”?

Запрошуємо вас на знайомство з курсом “Підготовка до школи” в Кіндервілі.

Заняття проводяться двічі на тиждень по 2 години у малокомплектних групах (8 дітей).

Є курс, який включає в себе і вивчення англійської мови (1 раз на тиждень по 4 год).

Поступово, плавно та в ігровому форматі ми навчаємо дітей основних навичок – читання, письмо, рахунок. З акцентом на комунікаційний, психологічний та емоційний напрямки.

Детальніше за номером 067 675 4564

вул. Рубчака,11 (Кіндервіль)

Як (не) привчити дитину до горщика?

Привчання до горщика, це не про те, щоб вчасно посадити дитину та слідкувати, щоб справа була зроблена. Привчити дитину до горщика – це допомогти їй розуміти потреби свого тіла та вчасно на них реагувати. 

За думкою педіатрів, середній вік привчання дитини до горщика 1,5-2,5 роки. Дівчаткам – це вдається трішки раніше, ніж хлопчикам, за статистикою. Фізіологічно (відчувати позиви, робити причинно-наслідковий зв’язок: відчуваю, що хочу пісяти – пішов на горщик і стриматись, поки добіжу до горщика), дитина готова це робити самостійно з 18 місяців, коли малюк може самостійно ходити та сидіти, вміє присідати та вставати. Психологічно, до повних 2-х років – коли формується психологічна готовність контролювати процес сечовипускання. Але, це абсолютно індивідуальна особливість. Можна пробувати раніше, але насправді раніше дитина ще не усвідомлює, що саме, значить цей процес та не може контролювати сечовипускання.

До зазначеного вище віку, ми можемо купувати яскраві горщики, з наклейками, на які потрапляє рідина і вони починають проявляти різні картинки, розповідати дитині що до чого, вона може сідати на горщик, бавитися з ним як з іграшкою, але основну його функцію, вона ще не усвідомлює.

Чи беруть в садочок, якщо дитина не привчена до горщика?

Батьки, які приходять в садочки Кіндервіль, часто запитують “Чи приймаєте в садочок якщо дитина не привчена до горщика?”

Відповідь очевидна – “Звісно, так”.

Підгузки, завжди в наявності (підгузки приносять батьки, кожен ті, які для дитини кращі). Кілька разів на день вихователь їх змінює, навіть якщо вони не наповнилися за потребою і відповідно до прохань батьків. Привчання до горщика – теж, важливий аспект роботи вихователя. Спільно з батьками, вихователь визначає способи легкого та безстресового привчання малечі до туалетних справ. Певна спільна стратегія, яка діє і в садочку, і вдома – дає швидкий результат. Присаджуємо, перед прогулянкою, чи після неї, перед чи після сну тощо. 

Якщо вихователь помічає ознаки того, що дитина хоче в туалет, то індивідуально запитує про цю потребу. Запитує, також, про бажання відвідати туалет з певною періодичністю.

Власний горщик, приклад друзів-однолітків, які вже адаптовані до садочку, самостійно ходять в туалет та вміють повідомити про свою потребу вихователям. Це досвід, який однозначно сприяє тому, щоб дитина пробувала сідати та в подальшому сідала на горщик та унітаз.

Приватний садок Кіндервіль, має в наявності горщики, унітази (дитячі), на яких дітям зручно сидіти та почуватися “як дорослі”, спеціальні накладки на унітази за потреби. Навіть, якщо стається “аварія”, вихователь слідкує за гігієною дитини та змінює одяг, який заздалегідь просять батьків залишати у персональній шафці дитини.

Звісно, не завжди все гладко та без опору. Дитина, яка щойно почала відвідувати дитячий садочок має ряд переживань та певну недовіру до місця в якому опинилася. З цим, можуть бути пов’язані проблеми адаптації, зокрема психологічні проблеми ходіння в туалет і навіть харчування. Психологічний запор, який зазвичай проявляється через неправильне привчання до горщика, сором’язливість через похід у туалет в незнайомому місці тощо і несе в собі ряд негативних аспектів для здоров’я.

Похід  у туалет – це інтимний момент, певне таїнство, навіть для малечі. В цей момент, людина хоче усамітнитись, що теж, можна помітити у проявах дитини (які ми описали нижче у статті), зосередитися на процесі. Фізіологічно, дитина, ніби готова, а психологічно – ні. 

Недовіра до нового місця може спричинити небажання залишати там “щось своє”, зокрема це стосується таких інтимних моментів як похід у туалет. З осторогою споживає їжу, або взагалі не їсть на перших етапах, що теж спричинено недовірою та страхом до нового місця, прийняти щось чуже і покласти цю їжу до рота.

В наших садочках Кіндервіль, формування довіри дитини до місця та людей серед яких вона перебуває – один з основних моментів адаптації, і починається навіть в перший демо-день.

Про ці та інші моменти адаптації, ви можете прочитати в одній з наших попередній статей тут.

Або ж завітати на екскурсію в Кіндервіль і отримати ґрунтовні відповіді на всі питання, які вас цікавлять.

Ознаки, коли маля готове до горщика?

  • Проявляє цікавість до туалетних звичок, питає, цікавиться, пробує сідати самостійно.
  • Хоче залишитися наодинці, коли відчуває потребу сходити в туалет – ховається за штору, помітно, що малечі дискомфортно.
  • Словесні прояви, ка-ка, пі-пі, показує, що присідає, тут можна пропонувати горщик, “давай спробуємо зробити пі-пі сюди”.
  • Не комфортно в підгузку, який наповнився, мокро, хоче його зняти. Можна придбати тренувальні штанці, які теж сприятимуть привчання до горщика. Пробувати присаджувати.

Має сформуватися потреба сходити в туалет. Відчуватися дискомфорт коли мокрі колготки чи трусики. Дитині має стати це не приємно, це має її спонукати сходити саме в горщик, після якого сухо та комфортно.

Додаткові засоби-способи у “цьому” процесі.

  1. Звісно, горщик. Для того, щоб залучити дитину до початкового етапу привчання та сформувати в неї інтерес до цієї справи, обрати горщик слід разом, відповідно до вподобань малечі. Залучити до важливого процесу прийняття рішення, зробити вибір.
  2. Наклейка, як додатковий стимул. Мається на увазі, спецналіпка всередині горщика, яка, при потраплянні рідини, проявляється якоюсь картинкою, яка може зацікавити дитину самим процесом. Хтось, каже, що цей стимул не вартий уваги, ми ж впевнені, що тут важливий сам інтерес дитини, інтерес до такого аксесуару, як горщик, в першу чергу. Звісно, ідея сходити в туалет заради туалету, а не заради картинки, тут, відіграє основну роль, але, й завдяки цьому, в маляти, формуються причинно-наслідкові зв’язки – для чого я це роблю, що буде коли я це зроблю, чому так трапляється з горщиком коли я це роблю тощо. Завдяки цьому засобу, ми можемо сформувати саму потребу користуватися горщиком.
  3. Мультфільми, книги-казочки (яких зараз неймовірна кількість, де в цікавій та зрозумілій  формі описано все-все для малечі). Розмовляємо про туалетні аксесуари, для чого та навіщо, як це з’являється і куди все зникає коли горщик чиститься, чому горщик, а не одразу унітаз, куди ходять дорослі?

Якщо ж дитина проявляє цікавість до унітазу більше ніж до горщика, можемо придбати дитячі накладки, завдяки яким дитині буде зручніше користуватися унітазом. Важливо, щоб малеча проявила інтерес до цієї справи, без примусу та страху, без формування психологічних “запорів”.

  1. Матеріальний стимул, такий як куплю іграшку чи дам цукерку за те, що сходиш в туалет на горщик – невдалий варіант привчання. Підкуп, ще ніколи не був позитивним методом виховання дитини. І цього разу, теж.
  2. Сюжетно-рольові ігри. Присаджування іграшок на горщик. Моделювання ситуації ходіння в туалет, допоможуть дитині проявити інтерес до цього процесу і в реальному житті. Формування певного роду ритуалів пов’язаних з цим процесом.
  3. Присаджати (не агресивно і не нав’язливо), перед прогулянкою, сном тощо. Щоб виробився певний графік, тоді легше орієнтуватися коли дитині час в туалет, легше пропонувати горщик, це, ніби, більш вчасно та доречно коли знаєш, що десь приблизно зараз дитина, мала би попісяти і запропонувати зробити це в горщик.

Основні помилки привчання:

  1. Насильне присаджування на горщик. “Ти маєш це зробити! Ми нікуди не підем, поки ти не зробиш це в горщик!”. Усвідомте, що при такому перебігу привчання, при вигляді горщика, в дитини може початися істерика, плач, крики. Негативний досвід присаджування, позначається на подальшому небажанні дитини ходити в туалет, боязні цього процесу, виникнення психологічного запору та іншого ряду проблем. Примус – аж ніяк не ефективний метод виховання та спосіб завоювання довіри дитини.
  2. Роздратованість дорослих, коли стається “аварія”. Привчання до горщика справа не 3-ох днів, спокій, тепріння, систематичність, запасні трусики та штанці в прогулянковій сумці, розуміння, що дитині теж важко в цьому новому етапі, де їй потрібно “довірити цю справу” горщику, хоч який би він не був цікавий та кольоровий.
  3. Доповнення до першого пункту, коли дорослі змушують сидіти на горщику, поки маля не зробить свою справу.  До речі, сидіти на горщику довго – небезпечно для прямої кишки.
  4. Все на раз. При важливій та масштабній події, при якій всі завжди стресують, наприклад, переїзд, слід почекати. Багато емоційних подій на раз, теж можуть негативно вплинути на процес привчання маляти до горщика. Адаптуйтеся, впорядкуйте всі справи пов’язані з новими подіями в житті, а тоді, приступайте до цього. Привчати до горщика в поєднанні із іншою стресовою подією: адаптація в садку, відлучення від грудей, переїзд, розлучення батьків, залишання дитини в бабусі, коли батьки самі поїхали на відпочинок, народження молодшого братика\сестрички тощо.

Не сваріть дитину, будьте готові до невдач. Уникайте докорів та не створюйте ситуацій в яких дитина стресує. Не прищеплюйте зайвих страхів, цих та нових.

Проговоріть, що наступного разу, слід показати або сказати, що дитина хоче в туалет. Це все робочі методи та поради, просто слід з терпінням та розумінням до цього поставитися. За бажанням та необхідністю проконсультуватися з педіатром чи психологом садочку, щоб отримати індивідуальну консультацію щодо вашого випадку.

У вас все вийде.

Більше про актуальні питання розвитку, виховання, психології та харчування дітей дошкільного віку, читайте у нашому блозі. 

Блозі приватного садочку повного дня для дітей від 1,5 року “Кіндервіль”.

Для запису на ознайомчу екскурсію садочоком телефонуйте 097 986 3938.

Вул. Панаса Мирного,37.

Вул. І. Рубчака, 11.

Ґаджет і дитина: заборонити не можна дозволити!

Пригадайте, як часто готуючи вечерю, подорожуючи машиною, чи займаючись своїми справами, даєте дитині ґаджет, вмикаєте на ньому мультик і знаєте: “Дитина зайнята, спокійно сидить собі в безпеці – мама має час на свої справи”. Ґаджет – це справжній помічник для батьків, няня, якій можеш довірити дитину, навіть, на кілька хвилин. Це зручно, правда?!

Впевнені, багато з вас знає, що корисного і доброго в цьому мало, але куди діватися?!

Сучасний світ, створив всі умови, щоб діти росли та розвивалися з перших днів з ґаджетом в руках. Ще не вміючи розмовляти, а вже знають як знайти потрібний мультик на YouTube. Телефон чи планшет найбажаніший подарунок, навіть, для найменших дітей. 

Так, цифрові пристрої випереджають та залишають далеко позаду звичні іграшки та ігри, часом і живе спілкування. В сучасному світі, без ґаджету – навіть в магазин не вийдеш, тому, навпаки, чудово, що дитина розвивається так швидко, саме завдяки ним. Ще айтішником стане. Це ж супер. Не буде вирізнятися серед інших дітей.

Та чи розвивається? Чи не формується залежність, навіть від 20-хвилинного перегляду мультика на YouTube? Та як, тоді бути, не давати ґаджет, допоки не сформуємо свідоме ставлення до нього в дитини? 

Розглянемо детальніше.

“Мультики – це любов дошкільного віку”, – каже, одна з наших мам.

Їдемо з дому в садочок, даємо в руки ґаджет, вмикаємо мультик, щоб малюк не вередував, заспокоївся. Дитина повністю зосереджена на екрані смартфона. Її не турбує ямка на дорозі, похитування в машині, як швидко плине картинка за вікном, лише картинка на екрані. 

Для розвитку вестибулярного апарату – це вельми негативний розвиток подій. Адже, зникає відчуття власного тіла, в подальшому, це провокує появу синдрому захитування. Коли мозок не може зрозуміти інформацію, що посилається очима, вухами та тілом. Постійний рух в будь-якому транспорті може викликати блювоту, запаморочення, нудоту. Ґаджет провокує розвиток цього синдрому і в майбутньому, він не стане ліками для його подолання.

Обід. Кожен член сім’ї має ґаджет на якому переглядає щось своє, паралельно споживаючи їжу. Та, чи насолоджуємося ми нею і чи вміє дитина насолодитися їжею, а не просто її поглинути, скільки дасте. Відчути ситість, а не їсти скільки є, поки триває ролик на YouTube. У вас так бувало? 

В дитини, не формується культура споживання їжі, такий важливий сімейний, інтимний момент, як розмови родини за столом проходять повз її життя. Поки, дитина їсть за ґаджетом – в неї можна запхати багато різноманітної їжі, але мозком не буде усвідомлений запах, смак, зовнішній вигляд, спосіб поїдання страви (виделкою чи ложкою), консистенція тощо. Для дітей раннього віку, це трагедія, адже, цей вік є сензитивним для сенсорного розвитку.

Спробуйте власним прикладом показати, що сімейний прийом їжі може бути цікавим не коли в одній руці виделка, а в іншій телефон, чи фоном голосить телевізор, а коли тато розповідає мамі веселу історію, що трапилася на роботі, чи розповіді малюка про пригоди в садочку. Це набагато приємніше та, повірте, корисніше не лише для здоров’я, але й для сімейних стосунків.

Чи спостерігали ви за старшими дітьми, які гуляють на подвір’ї вашого будинку, чи біля шкіл. Чи гуляли ви так, як гуляють вони? З телефоном в руках. 

У нас були тетріси, томагочі та інші винаходи людства, того періоду, але на першому плані, в нас був актив – побігати, полазити по деревах, пострибати, придумати як збудувати халабуду з підручних матеріалів тощо.

Але ж, вони на свіжому повітрі, поруч друзі?! 

Але їм веселіше не побігати, пограти в козаки-розбійники чи в квача, що корисно для їхнього розвитку та здоров’я (психічного і фізичного), а “залипнути” в телефон, бо вийшла розпаковка чи стрім нової комп’ютерної гри. Улюблений блогер розповідає, що за лайк, кожен отримає під подушку 1000 доларів. Ох, і заманливо. Навіть, контраргументи батьків щодо нереальності такого “дива” від авторитету зі смартфона, не діють. Бо ж блогер не може збрехати. А потім, що? Розчарування, але й далі сліпа довіра до кумира. Коли ти в телефоні, ти наче в броні, ти не бачиш і не чуєш, що відбувається навколо.

Насправді, дуже важко переключити сучасний дітей на живе спілкування чи розваги. Їм нудно.

Чому так?!

Переглядаючи черговий мультик чи відео, ми спостерігаємо багато кольорів, чуємо веселу музику, бачимо картинку, яка швидко рухається, персонажі з легкістю перестрибують з однієї перешкоди на іншу, перелітають з дерева на дерево, там все можливо. За хвилину, стається ціла купа подій, а в житті так не буває. Тому, лінь йти на гурток чи спортивну секцію, де потрібно докласти багато зусиль для перемоги, це не завжди дається легко та швидко. Тому, віртуальне життя нам видається набагато привабливішим. 

Саме там, ми можемо легко стати переможцями не докладаючи багато зусиль. Так, формується залежність, коли в ґаджеті життя цікавіше, яскравіше та швидше ніж в реальному житті. А найбільше покарання – забрати телефон.

Табори на канікулах – гарна альтернатива зайнятості молодших школярів. Мінімум ґаджетів, максимум позитивних емоцій, активу та спілкування з однолітками. Саме такі табори на канікулах, організовує Кіндервіль. Детальніше розпитуйте нас тут

Повернемся до малюків.

Малюки в цьому віці реагують на емоції, запах , голос. Завдяки своїм відчуттям та сприйманню вони розвиваються. Їм важливо не просто бути зосередженим на екрані, але й відчувати емоційний зворотній зв’язок від співрозмовника, формувати емоційний досвід. Відгуки, такі як, кивки головою, жести, погляд, який вказує на включеність та увагу до розмови з дитиною. Старшим запитувати та отримувати відповідь. 

Мультики не задають дитині питання, а якщо й ставлять, то риторичні, дитина відповідає але не отримує зворотного зв’язку, таким чином не формується розуміння включеності та усвідомлення, що таке бесіда в живу. А потім, виникають проблеми в комунікації. Мультикам не треба нічого доводити, формулювати свою точку зору, формувати критичне та логічне мислення.

Не менш важливо розвивати мовлення. Думаєте, у мультиках цьому сприяють?

Дитина вчиться говорити завдяки практиці та спостереженню.

Жива людина коли розмовляє має певну міміку. Виконує закономірні рухи органами артикуляційного апарату (ротом, щоками). Зазвичай, в мультиках, міміка героїв і мовлення не співпадають. 

В подальшому, це провокує проблеми з розвитком мовлення та необхідність звернення до логопеда за корекцією та тренуванням м’язів органів артикуляційного апарату.

Часом, ми навіть, не помічаємо, що мультиками замінюємо живе спілкування з дитиною.

Ой, та не всі мультики такі погані! А як же розвиваючі відео? Телефонні ігри, які розвивають логіку?

Ігри різні, але зазвичай, там теж, не треба докладати багато зусиль для отримання перемоги. Наприклад, пазл – дитина тисне на елемент пазлу і обирає, який має підійти, в реальності, в цьому завданні, вже треба докласти зусиль, скласти різні варіанти, спробувати різні частинки пазлу, залучити логіку та вправність. Насправді, ґаджет лише доповнення, і аж ніяк, не основне джерело отримання інформації для дитини.

Невже все так погано і гаджети несуть одні загрози?

В приватному садочку Кіндервіль PRO, стверджують, що ні. 

Так, ми користуємося сучасними благами інтернету, та використовуємо мультимедійні матеріали та пристрої – це безумовна вимога сучасного світу, але лише з корисними цілями. Вмикаємо музику для проведення музично-ритмічних пауз чи створення гарного настрою на творчих заняттях (але, без відеосупроводу, щоб малюки не відволікалися на екран), переглядаємо пізнавальні відео, які краще допоможуть дітям зрозуміти теми (космос, тварини, рослини, тощо). Але, і, однозначно, будь-яку тему, закріплюємо власними спостереженнями, експериментами та практичним досвідом. Залучаємо навчальні матеріали при вивченні англійської мови. Ми розуміємо, що сучасна людина і ґаджет – це невід’ємні, один від одного, елементи.

Рекомендуємо, переглядати цікаві та пізнавальні відео та мультики разом з дитиною.

Використовувати мультики не просто як часопроведення, а як джерело інформації та додаткових пізнавальних матеріалів. Тобто, 10-15 хв не присвятити повністю дитині один на один з ґаджетом, поки ви зайняті справами, а разом подивитися, обговорити, що нового ми дізналися, що сподобалося, а що ні, чи можна в реальному житті перестрибнути з вагона на вагон і чому так робити небезпечно.

Якщо справ багато, запропонувати дитині самостійно обрати заняття до душі в реальності, без ґаджета – іграшки, розвиваючі ігри, коврики, те що цікаво та пізнавально для самої дитини, з точки зору отримання власного досвіду проведення дозвілля. а коли, вся сім’я починає грати в ці ігри, то малюк розумітиме, що так весело проводити час, в гаджеті точно не вдасться.

Раз, пазлу “дитина-ґаджет” один на один не уникнути, слід поставити чітку регламентацію по часу. Десять, 20 чи 25 хв. Відповідно до фізіологічного розвитку та віку дитини. Пам’ятаємо, що довге проведення часу за екраном нещадно впливає на зір. Оскільки, дитина мало кліпає, погано зволожуються очі, а в майбутньому це призведе до проблем з зором, і до проблем з нервовою системою.

Що тут, важливо?

Коли ми даємо чітку регламентацію – 10 хвилин, це має бути чітко 10 хвилин. Так, діти ще не можуть усвідомлювати скільки це 10 хвилин, але точно розумітимуть, що інколи, 10 хвилин можуть бути довші, а іноді, коротші. Користуватися таймером, як помічником в такій чіткій постановці правил, чудова ідея. Інакше, “а я, ще хвилинку, і ще одну”, “я, ще трошки”, “ну, це останній мультик” – лунатимуть як нагадування, батьківській непослідовності. Проте, важливо ставити ліміт коли має бути логічне завершення, щоб і не переривати перегляд на пів слові. Коли ми в гаджетах, то ми, ніби, відсторонені від оточуючого світу, ми в бульбашці, яку можна луснути тільки реальним тригером, в дорослих – це сила волі і обов’язки, в дітей – процес “відлипання” – важчий. Про те, що ми говоримо і як це чують діти, читайте в попередній статті, тут.

Щодо проблем з нервовою системою.

Роздратованість, агресія і підвищена втомлюваність. Найбільш помітні ефекти від перевищеного ліміту проведення за ґаджетом. Роздратування, також,може бути результатом невдач у грі, чи того, що в мультику, зазвичай, нічого не вимагають. Повертаючись в реальність, вимог, ох, як багато. То, помити руки, то зуби почистити, то одягнути шкарпетки. Виникає відчуття залежності. 

В мультику від мене нічого не вимагають, там я нікому нічого не винен, а в житті, багато умов, які я маю зробити. Коли дитина постійно потребує ґаджет, не може самостійно себе зайняти цікавою справою, іграми, не може організувати себе, без допомоги дорослого не може самостійно виконати ті чи інші дії (одягнутися на прогулянку), то ситуація стає трішки запущеною, можемо говорити про дитячу залежність. Тут, упущений момент. Мозку стає нудно сприймати повільну інформацію реальності, або батьки конфліктують і дитина заглиблюється ще більше у віртуальний світ, бо там комфортно та добре. Щодо прояву агресії в дошкільному віці, ми детально описали, тут.

Заборонити дивитися?

І що це дасть?!

Правильно, на жаль, нічого.

  • Встановіть чіткі ліміти перегляду відеоконтенту в день для дитини, враховуючи її вікові показники та фізіологічні особливості, згідно рекомендацій психологів та лікарів. Для когось, це може бути 30 хв/день, для когось (старшого) 1,5 год/день. Якщо 10 хв, то чітко відслідковуйте цей час.
  • Регламентуйте перегляд відеоконтенту. YouTube kids – найлегший додаток, в якому регулюється контент, який незворотньо може вплинути на психіку дитини. Моніторте, що дивиться дитина в історії браузера чи додатків. Шукайте якісні матеріали, від яких дійсно буде користь малюку. Дитячі пісеньки (українською чи англійською мовами). Англомовні дитячі канали.
  • Переглядайте разом відео чи мультики та обов’язково обговорюйте, використовуючи метод ліфта у спілкуванні з дитиною (враховуйте її вік та рівень розвитку, пояснюйте доступно та перепитуйте чи зрозуміло, чому так і не інакше).
  • Не забувайте про техніку безпеки і не забудьте розповісти про неї дитині. Коли я комусь телефоную чи хтось телефонує мені, на вулиці, слід знайти безпечне місце біля тротуару, щоб поговорити. Переходячи дорогу про ґаджет забуваємо навідріз. Коли кудись вирушаємо своїм ходом, дивимося під ноги куди йдемо, а не в ґаджет.
  • Спільні рішення мами і тата в питанні користування телефоном чи планшетом, неабияк сприятимуть кращому розумінню дитиною, регламентацій щодо часу та перегляду відеоконтенту. Коли мама забороняє, дивитися мультики довше ніж 20 хв, а тато каже: “можна, ще трошки”, тоді про які умови та правила може йти мова. Вседозволеність – стає результатом.
  • Правила для всіх. Коли сім’я збирається разом, ґаджет – табу для кожного. Цінуйте миті проведені разом. Разом в спілкуванні, іграх, розвагах, а не поруч один біля одного, але в ґаджетах.

Забороняти не вийде, ви це і так знаєте, але перш ніж дати за обідом дитині ґаджет, щоб доготувати салат, подумайте, можливо зайва виделка чи миска, яку доведеться мити, допоможе вам спільно доготувати смачну страву і замінить малюку ґаджет, додавши галочок до його розвитку. В молодшому віці відмежовувати та показувати, що реальне життя та живе спілкування таки цікавіше і цінніше ніж ґаджет, легше та реальніше.

Глибоко вдихніть та видихніть. Згадайте, чи соромно вам, щоразу, коли ви бачите що дитина сидить у екрані смартфона паралельно з вами. Чи думали ви, над тим, що цей час можна було провести разом, спілкуючись, граючи в ігри, гуляючи. Наскільки така діяльність буде кориснішою для вас та малюка?!

Поки, згадуєте та думаєте, ми пишемо нову актуальну статтю для вас.

Та запрошуємо на знайомство з улюбленим садочком, де на всі питання батьків мають відповіді та нададуть консультацію з актуальних питань виховання та розвитку дитини.

Кіндервіль PRO – ми не заперечуємо ґаджети, але знаємо як без шкоди для дитини їх використовувати.

Детальніше про садочок, що стане улюбленим для вас та вашої дитини за номером 

097 986 3938

вул. Панаса Мирного, 37/ Рубчака,11

Що таке навичка самообслуговування для дитини та як, цю навичку сформувати?

«Я-сам/а» – кричить дитина коли мама намагається одягнути чи взути її. Або скільки гучних – «Я не хочу», Ви почули від дитини, коли намагались самостійно обрати одяг або взуття для неї, щоб повести у садочок чи на прогулянку. Як часто, Ви це чуєте від своєї дитини? Та як часто, сприяєте цим проявам самостійності? І чи варто це робити взагалі?

Читаємо далі…

Перші прояви самостійності ми спостерігаємо в маляти вже тоді, коли він починає повзати. Адже, як багато відкривається перспектив коли «горизонт вільний», можна побавитись всім, що знайдеться або до чого дотянешся, скуштувати чи кинути кудись далеко. Вибір – безмежний. Але часто, дорослі обмежують цей вибір. Адже, безпека дитини – понад усе. Це – беззаперечно.

Стимулюючи саме таку, на перший погляд, не важливу особливість даного вікового етапу дитини – як самостійність, ми готуємо грунт для виховання навички самообслуговування.

Для чого взагалі потрібно стимулювати таку рису, діяльність чи соціальну навичку?

Період 3-х років – це період, який так і називається «Я-сам». Період, коли дитина усвідомлює, що вона окрема від мами і тата людина, усвідомлює свою стать та вчиться самостійно себе обслуговувати.

Самообслуговування – це те, що сприяє задоволенню потреб з догляду за собою (тіло, речі тощо). Саме цей процес, формує знання про власне тіло, предмети особистої гігієни та власне поняття «гігієна», про догляд за своїми речами, харчування, прибирання, розуміння того, що кожен має певні обов’язки, які і складають таке поняття як – «Я-сам».

У приватному садочку Кіндервіль PRO, досвід формування такої навички як самообслуговування, можна спостерігати щодня. Під час прогулянки, прийому їжі, догляду за собою (миття рук, горщик), перед та після сонного часу.

Кіндервіль PRO, починають відвідувати діти від 1,5 року, більшість з яких, вже вміють проситися на горщик або навіть, ті, що ще носять підгузники. Чудовим прикладом для малюків є старші дітки, які цю навичку мають вже сформовану.

Отож, поділимось з Вами досвідом формування навички самообслуговування в Кіндервіль PRO.

Уміння самостійно одягатися та взуватися. Повільно, лівий черевик на праву ногу, шапка навиворіт, ґудзик за гудзиком тощо – це чудово, адже дитина проявляє бажання зробити це самостійно і в неї, як і в кожного, є право на помилку. Вихователі всіляко сприяють вияву самостійності дитини і за необхідності, підказують чи допомагають. Адже, групи невеличкі, територія закрита, з однією групою постійно перебувають 2 дорослих (вихователь та помічник). Отож, дітки мають час самостійно навчитись одягатись, часто з вихователями, які показують приклад. Хтось готовий йти на прогулянку швидше, хтось пізніше – але так чи інакше, діти гуляють, більшість з них одягнулась та взулась самостійно.

Після прогулянки, заходимо в садочок витираючи ноги об коврик, всі роздягаються, привчаються акуратно вішати одяг на свій вішачок та ховати речі у свою шафу. Йдуть мити ручки до умивальників. По-черзі, не поспішаючи, правильно миють руки, в цьому їм допомагає вихователь та помічник. Далі, кожен вихованець витирає руки своїм рушником, що висить на окремому вішачку у ванні кімнаті. Таку процедуру, дітки проводять після відвідин туалету, перед прийомом їжі та творчих занять. Таким чином, у них виробляється хороша звичка, яка переноситься і в домашні умови.

Також, навичкою самообслуговування вважається, вміння самостійно підійматися по сходах, в наших вихованців, цей навик розвивається дуже швидко, адже Кіндервіль PRO – це триповерховий будинок, де на першому поверсі – спортзал, їдальня та коридор, на другому – ігрові та навчальні кімнати, а на третьому – спальня. Тому, сходи опановуються вже з перших днів перебування дитини в садочку.

Прийом їжі. Миємо руки, сідаємо за стіл де кожен має свій стільчик. Меншим дітям допомагають вихователі. Але менші, завжди мають можливість спостерігати за старшими та відтворювати модель поведінки за столом, і не тільки. Тому, дуже швидко вчаться, споживати їжу самостійно. Після прийому їжі, діти допомагають прибрати стіл, встають з-за столу, несуть свій посуд та горнятко на кухонний столик, при цьому говорячи «Дякую» кухарю, без нагадування. Ця процедура закономірна, її проводять і дорослі, і вихованці садочку, діти швидко приймають її як звичку, яка формує ще й поняття «вдячність».

Якщо вас цікавить більше інформації про харчування в Кіндервіль PRO читайте про це тут

Відвідування туалету. Часто, батьків запитують при прийомі в садочок, чи дитина проситься самостійно на горщик. Іноді відповідь – «ні», ми з розумінням ставимось до цього. Батьків, просять принести кілька підгузників для дитини, для того, щоб змінювати їх впродовж дня. Старші діти самостійно відвідують туалет в супроводі вихователя, для менших це чудовий приклад. Коли хтось говорить, що хоче в туалет, його туди ведуть. Діти, що ще носять підгузники, мають змогу спостерігати, що хтось проситься на горщик і самостійно пробувати теж туди сідати, знімати та одягати штанці, мити руки. В Кіндервіль PRO, є чудовий досвід привчання найменших вихованців до горщика і вже далі до унітазу.

Сонний час. Кожен вихованець Кіндервіль PRO має своє ліжечко та постільну білизну, що змінюється щотижня. Перед сном, ми вмиваємо личко, здійснюємо гігієнічні процедури, відвідуємо горщик, туалет, вихователь змінює підгузники тим, у кого вони є. Лягаємо спати під улюблену казочку від вихователя чи приємну музику. Прокидаючись, відвідуємо туалет, чистимо зубки власною щіткою, вмиваємо личко, гарно витираємось своїм рушничком, розчісуємо волосся (вихователі допомагають заплести дівчаткам волосся), робимо розминку, потягуємось, вчимося згортати ковдру, підбивати подушку тощо. Більше, про правила особистої гігієни читайте тут

Ігри та заняття. Чудовим методом закріплення навичок самообслуговування є використання їх елементів у грі та розвиваючих заняттях, розробці та створенні проектів, проведенні майстер-класів чи експериментів для діток. Одягання чи роздягання ляльок, вибір іграшок для вільної гри, пізніше їх складання на місце, створення макетів людини чи ротової порожнини – це все наочні, позитивні приклади розвитку цього навику. В Кіндервіль PRO – щоденна гра та заняття, сприяють розвитку навичок самообслуговування.

Порада від вихователя батькам – Хваліть! Самостійно одягнувся (хоч і задом наперед – нічого страшного, можна звернути увагу: «Чи тобі так зручно?», «Давай спробуємо одягнути светрик іншим боком, подивимось, може він так гарніше буде виглядати»), без нагадування відніс посуд на кухонний стіл і подякував; після відвідин туалету, помив руки, перед сном і після сну – почистив зубки, личко, розчесався – супер, так тримати.

Дозвольте обирати, але пам’ятайте про відчуття міри – сукня рожева чи блакитна, светрик з оленем чи квіточками, макарони чи пюре на вечерю. Кросівки з підсвіткою, на прогулянку взимку – відхилений, дорослими варіант, який потрібно коректно аргументувати дитині (холодно, не можна буде повалятися в снігу, бо намокнуть ноги …). Важливо, зрозуміло донести дитині, що будь-яка дія, має свої наслідки, як позитивні так і негативні.

«Не робіть за дитину те, що вона може зробити самостійно» – чудовий девіз, саме для батьків. Трішки терпіння, завчасний початок збирання на вулицю, спільне чищення зубів чи одягання і взування – це саме те, що сприятиме формуванню у дитини цієї надважливої навички – самообслуговування.

Не сваріть за невдачу, дайте повторити дії кілька разів, зрозуміти – чому не виходить, проаналізувати ситуацію, і з часом, в неї все вийде. Заздалегідь не формуйте у дитини негативну модель результату її дій – «туди не можна, ти впадеш» – варіант програшний; «можна, але будь обережний, тримайся обома ручками» – варіант, який стимулюватиме пробувати і не боятися.

Отож, кілька важливих моментів виховання навичок «самообслуговування» в Кіндервіль PRO, Ви знаєте. Ці моменти апробовані та приносять хороші результати. В садочку, завдяки прикладу дорослих та дітей, навичка самообслуговування формується швидко та якісно. Наші батьки вже помітили результати.

Якщо хочете перевірити це в дії, то будемо раді поповненню в нашій великій родині Кіндервіль PRO http://kinderville.pro/

Для того, щоб дізнатися ще більше про нас, наші умови та послуги, записуйтесь на презентаційну екскурсію за номером 097 986 39 38 та приходьте знайомитися.

Тато – поруч. Роль батька у розвитку дитини

БАТЬКО. Які асоціації у Вас викликає це слово?

Мудрість, стабільність, сила, впевненість, витримка, приклад, захист, доброта, порада, щедрість.

Якщо котримсь із цих слів, ми потрапили в ціль, тоді вітаємо, роль батька була помітною та залишила позитивний слід у Вашому житті.

Малятко з перших днів життя ПОТРЕБУЄ.

Потребує догляду, їжі, тепла, любові. Зазвичай, все це здатна забезпечити малюку – мама. Тато лише милується та насолоджується часом разом з немовлям, допомагає мамі з доглядом за синочком чи донечкою, коли їй потрібно зайнятись іншими справами чи просто відпочити.

Ви теж вважаєте, що на ранніх етапах розвитку дитини, це все що потрібно від батька?

Читайте далі та дізнавайтесь більше про це питання. Кличте чоловіка, сина, тата приєднуватись до прочитання статті, адже ми покажемо Вам безліч граней батьківської ролі у процесі виховання дитини. Доведено, що з раннього дитинства роль батька у вихованні дитини та знайомстві дитини зі світом важко переоцінити. Адже, беручи участь у таких процесах як купання, вкладання, переодягання дитини, ми формуємо відчуття захищеності, опори та довіри у дитини до світу. А також, створюємо безпечне середовище для дитини

А ще, батько – ЦЕ:

1. Взірець для наслідування.

Для хлопчика приклад батька – це орієнтир правил поведінки та ставлення до світу, до себе та до інших людей в дорослому житті. Це дзеркало, яке показує яким слід бути, як поводитися. Це опора та формування тих рис та якостей характеру, які підготують до реалій життя та сформують образ справжнього чоловіка. Момент спілкування батька з мамою – це теж, показник того, як в майбутньому, хлопчик ставитиметься до осіб протилежної статті, як спілкуватиметься, на яких засадах будуватиме свою сім’ю.

Для дівчинки – це підсвідома цеглинка фундаменту її особистості, яка формує ідеальний образ чоловіка у майбутньому. Це відчуття того, що в світі є людина, до якої завжди можна звернутися за допомогою та захистом, незважаючи ні нащо. Це людина, яку завжди цікавитиме твоя думка та твої переживання чи бажання. Яка похвалить тебе за твої старання та змотивує власним прикладом ставати кращою.

2. Ігри з татом.

Коли матері бавляться з дитиною – це особливий контакт та діапазон емоцій, що з’являються в дитини. Коли ж гра відбувається з батьком – це завжди щось інше та несподіване, зокрема мотивація, захоплення, стимуляція до певної конкуренції та боротьби за перемогу, формують протилежну грань емоційного потенціалу дитини, що дає їй пізнати світ та набути власний досвід реагування на ту чи іншу ситуацію, але в безпечному середовищі, яке створює саме батько.

3. Інтелект та кмітливість.

«Що», «Чому», «Навіщо», «Де» – це постійні учасники процесу спілкування між батьком та дитиною. Це неймовірно прогресивний інструмент для розвитку пізнавальних психічних функцій дитини. Адже, це розширення світогляду, це розуміння як влаштований світ та чому відбуваються ті чи інші явища, процеси, дії тощо.

4. Виклик.

Коли маляті не вдається самостійно щось зробити, зазвичай, мама допомагає закінчити дію. Батько навпаки, ніколи не буде робити щось за дитину, а стимулюватиме, даватиме виклик до самостійного рішення проблеми, не реагуватиме на істерики, крики, плачі, а пояснить та подарує віру у власні сили, простимулює закінчити почате. Це ефективний метод формування здорової самооцінки, впевненості у собі, незалежності та самостійності у прийнятті рішень, підготовка до зовнішнього світу. Ефективно реагувати на вередування дитини вміє саме батько

5. Ставлення до світу.

Позитивне спілкування та ставлення батька до дітей формує позитивне ставлення дитини до світу, до інших людей та до самого себе. Відсутність депресій у дорослому житті та високу самооцінку.

6. Дисципліна. Зазвичай це питання лягає на плечі саме батька.

Формування понять про те що можна, чого не можна і чому, це важливий момент формування характеру дитини та у майбутньому відсутності таких негативних рис як вседозволеність, егоїзм, інфантильність.

7. Цінності та переконання. Свобода та відповідальність.

Це те, що закладає основу майбутньої дорослої людини. У підлітковому віці, саме батько своїм прикладом та виховними моментами показує, що саме, кожне із цих слів означає та яку цінність несе. Важливо залучати дитину до спільної роботи, вчити усвідомлювати свої слова та вчинки, нести за них відповідальність.

Залучаючи тата до процесу догляду та виховання маляти з раннього дитинства, зміцнюються стосунки і в подружньому житті, чітко простежується стабільність, вплив виховного елементу як матері так і батька стає рівнозначною, дружина як і чоловік отримують бажані відчуття підтримки та опори від свого партнера.

Роль батька у процесі виховання дитини не оцінити. Це важливий елемент у житті кожної людини. Слід пам’ятати, що поведінка, ставлення,  слова, дії, емоції, жести, власний образ наносять величезний відбиток у житті нашої дитини.

Тому, перше завдання батька – це бути ПРИСУТНІМ в житті свого малюка з перших днів його життя, ставати кращим задля нього та своїм прикладом закладати цеглинки його особистості.

Щороку святкування Дня батька у сімейному просторі Кіндервіль PRO – це незабутні сімейні моменти та данина тим людям, які своїм прикладом формують майбутнє покоління. Сильне, впевнене у власних силах, мудре, любляче та PROгресивне.

Батько, який щоранку приводить свого малюка у приватний садочок Кіндервіль PRO – це мудрий та далекоглядний батько, який знає як виховати різносторонню особистість, та знає, щоб не сталося, Кіндервіль PRO завжди створить правильні орієнтири для росту та розвитку його дитини.

Приєднуйтесь до великої сім’ї Кіндервіль PRO вже сьогодні та реєструйтесь на презентацій екскурсію за номером 097 986 39 38.

Розвивашки для дитини. Мета та результат?

Коли у сім’ї з’являється дитина, ЗМІНЮЄТЬСЯ УСЕ навколо. Світ виглядає зовсім інакше, змінюються вподобання, режим та навіть стиль життя.

Вам хочеться подарувати своєму немовляті найбільше тепла та комфорту, любові та турботи. З Вами, дитині безпечно, вона ОТРИМУЄ ВСЕ необхідне. Так, певний період часу, так і є, мама і тато для маляти весь світ.

Але настає період коли потрібно виходити в «світ» зовнішній, знайомитись з ним та розширювати горизонти для пізнання.

А ще батьки починають будувати плани на майбутнє, мріють про найкращий садочок для свого немовляти. Але на шляху до мрії стоїть – СТРАХ.

Страх – важкого періоду АДАПТАЦІЇ.

Особливо моторошно коли цей період минає болюче,  зі сльозами, істериками та величезними емоційними потрясіннями як для дитини так і для мами.

Чому для одних дітей адаптація минає у вигляді болючих емоційних сплесків та негативізмом, можна роздумувати безкінечно, причин є багато. Але в цій статті ми не розбиратимемо першопричини, а знайдемо варіант попередження наслідків.

Немовля росте та розвивається вдома, бачить, чує, відчуває маму та тата, розпізнає їх як важливих елементів свого життя, без яких воно буде неповноцінним та дискомфортним.

Дитина росте щодня, процес соціалізації відбувається в сім’ї, знайомство зі світом, знайомство з основними правилами соціально життя, відбувається лише з рідними та знайомими вже людьми. Але коли настає час залишитись на одинці або відійти далі ніж на 10 кроків від мами, в іншій компанії − однолітків, незнайомих родичів – стається трагедія, що супроводжується плачем, криком, істериками. Малюк знає, щоб не трапилось, мама і тато завжди прийдуть на поміч, тому, іноді, плач це сигнал мамі та татові, приділили маляті свою увагу. Маніпуляція цим – це абсолютно нормальне явище у цьому віці, так у дитини формується почуття безпеки та довіри.

Мама і тато – це перша та чудова компанія для малюка, але знайомитися та перебувати серед інших – це дуже важлива складова розвитку. Ізоляція – погіршує становище, коли дитина не бачиться та не комунікує з іншими людьми, однолітками, це формує несприятливий фон для взаємодії дитини зі світом, дитині важче відпустити маму зранку в садочку, дитина відмовляється гратися з іншими, лише з мамою чи татом, в майбутньому дитині потрібно набагато більше часу щоб пристосуватися до нового середовища та взаємодіяти з іншими людьми.

Якщо Вашому малюку вже є 1 рік, вітаємо для Вас відкриті двері всіх центрів розвитку дитини, в яких ледь не щодня, відбуваються розвиваючі заняття.

Заняття з раннього розвитку це не лише веселе та емоційне проведення часу  в групі однолітків, це водночас корисний та ефективний процес, процес РОЗВИТКУ ВАШОГО МАЛЮКА.

Розвиваючі заняття – ЦЕ:

Це простір де дитина та мама почувають себе в безпеці, під керівництвом педагога дізнаються, про те, що приготував їм світ, самостійно пізнають нове та спостерігають, пробують і звичайно ж граються.

Невеликі групи діток (7-8) – це універсальна кількість для результативного заняття, педагог має час всім приділити достатньо уваги, всім все видно та зручно переміщуватись по ігровій кімнаті, соціалізація в групі однолітків відбувається.

Поділ по вікових групах з відповідними заняттями та складністю завдань. Ранній розвиток для діток від 1 до 2 років, 2-3 рр. Комплексний розвиток від 3 до 4 років, 4-6 років.

Ігровий простір, де щозаняття відбувається щось нове, забезпечує пізнавальний та творчий розвиток Вашого малюка.

Зазвичай заняття, що відбуваються двічі на тиждень запускають потужний процес адаптації малюка до садочку, формують основні навички соціальної взаємодії, зокрема:

– вміння в майбутньому будувати стосунки з оточуючим світом;

– ефективно спілкуватися з людьми різних типів темпераменту;

– формування емоційного інтелекту (коли ми вчимося розуміти не тільки свої емоції, але й емоції інших людей);

– вміння конструктивно розв’язувати конфліктні ситуації та запобігати їх виникненню;

– вміння працювати в команді та поважати інших.

Адаптація або пристосування до нового середовища – це тривалий та нелегкий процес для дитини і для мами.

Курси з раннього розвитку – це шлях який починається для дитини разом з мамою та продовжується впевненими самостійними кроками далі.

Пробуйте, спостерігайте, експериментуйте, вчіться та знайомтеся зі світом.

А якщо Ви не знайомі із заняттями раннього розвитку, а вже час віддавати малюка у садочок, не страшно!

Сімейний простір Кіндервіль PRO створив чудові умови для адаптації малюка і мами до садочку. Це поступове влиття до колективу однолітків, це чуйний та уважний вихователь, це адміністративний супровід впродовж всього періоду адаптації, це комфортна та затишна атмосфера сімейного будинку, де мама завжди зможе випити каву та перепочити, тоді коли малятко робить перші кроки в садочкове життя.

Записуйтесь на презентаційну екскурсію та детальніше дізнавайтесь як розвиваючі заняття відбуваються в системі приватного садочку.

http://kinderville.pro/

Англійська з пелюшок. Чи не зарано?

Часто чуємо про те, що англійську мову краще починати вчити з раннього віку.Чим раніше тим краще.

Чим раніше тим краще.

Не всі погоджуються з цим твердженням, чи не так?

Спробуємо проставити всі крапки над “і” у цьому питанні.

Фундамент майбутньої особистості, ті основи, що визначатимуть наше життя в майбутньому,  закладаються ще у ранньому дитинстві.

Починаючи з віку коли ми пізнаємо цей світ за допомогою дотиків, звуків, рухів, запахів, маніпуляції предметами – ми знайомимось з «незнайомим», пробуємо, експериментуємо та формуємо власний досвід.

Коли мама читає малюку казку чи просто розмовляє з ним, це вчить розпізнавати слова, емоції пов*язані з цим словом, та розуміння, що кожне слово позначає все, те що знаходиться та відбувається навколо.

Перебуваючи в середовищі, не лише рідної мови (якою розмовляють батьки та найближче оточення немовляти) ми формуємо багатогранне сприйняття світу.

Згідно з психологічними закономірностями, до 3-ох років, у дитини формується мовленнєвий апарат. Цей вік найбільш сензитивний або чутливий для розвитку мовних навиків. В старшому віці, зокрема після 10 років, англійську вивчити важче, оскільки мозок вже сформував певні нервові зв’язки та період найбільш сприятливого засвоєння мов (сензитивний) – минув.

Саме тому, занюрюючи маля в англомовне середовище, мається на увазі, граючись в англомовні ігри, слухаючи музику на іноземні мові, співаючи англійські пісеньки, скоромовки, віршики – запускається процес невимушеного сприйняття малюком рідної та іноземної мови, без стресу та негативних емоцій.

Цікавим є той факт, стверджують психологи, що без акценту, іноземною мовою, навчитись спілкуватися можна, якщо дитина почне освоювати англійську до 5 років (саме в цьому віці активно формується фонетичне (звукове) сприйняття мови).

10-15 хв щодня – завдяки англомовним мультикам, пальчиковим іграм, іграм на свіжому повітрі, казкам, дитячим пісенькам – запускається легкий процес засвоєння дитиною англійської мови та будь-якої іншої мови. Формування білінгвістичності (або двомовності) – це перспектива у майбутньому, це різносторонність розвитку, це розвиток логічного мислення, пам*яті, це вільне спілкування з людьми інших національностей, що значно розширює кругозір та світосприйняття людини.

Вчимо англійську з малюком в грі, на прогулянці, в магазині, проговорюємо назви предметів, що оточують. Пробуємо вчити англійську на спеціальних курсах для малюків, або відвідуємо дитячий садочок англомовного спрямування.

Важливо пам’ятати, що перше заняття, ознайомче, пробне, коли дитина лише вивчає місце куди потрапила. Тут може проявлятися – сором’язливість, страх – все це, адаптація до нового приміщення, вчителя, групи.

Отже, вчити англійську мову з пелюшок, зовсім не зарано, а навіть ідеально. Раніше почнемо, раніше отримаємо супер бажаний результат та користь.

Якщо Ви не знаєте з чого почати, не хвилюйтеся!

Сімейний простір КіндервільPRO вже приготував для Вас чудове рішення.

А саме, ефективна американська програма – Kindermusik, яка вчить у ритмі, музиці, танці, співах, аудіо- відео-матеріалах, що пристосовані саме для немовлят та дошкільнят.

Kindermusik – вже діє, тисячі батьки переконалися в ефективній дії та результативності цих занять, а дітки весело, пізнавально та корисно проводять час серед однолітків, з турботливим та уважним вихователем, в просторому, світлому та теплому приміщенні.

Сімейний простір КіндервільPro турбується про майбутнє діточок, тому занурює дітвору в англомовне середовище вже з пелюшок.

На наших заняттях:

– Захоплюючі пісеньки та вправи.
– Активне прослуховування аудіо-матеріалів від нейтівспікерів та підспівування їм, це сприяє засвоєнню мови без акценту.
– Пальчикові ігри та фізичні вправи для тіла.
– Вивчення нових слів та виразів через гру.
– Всесторонній розвиток дитини.
– Хочете дізнатись детальніше, тоді поспішіть записатись на презентаційну екскурсію в дитячий садочок  КіндервільPro, вже сьогодні.

Коли я серджусь? Агресія дитини – прояв характеру чи забаганки?

В основі агресивної поведінки дитини лежить злість. А злість це базова емоція, яка забезпечує захист фізичних і психологічних кордонів.

Отже, якщо дитина проявляє агресію в поведінці, це “дзвіночок” про те, що дитина відчула порушення своїх фізіологічних чи психологічних кордонів і має потребу їх відстоювати.

Батькам важливо знати, що до шестирічного віку прояви агресії у поведінці дитини не вважається порушенням її розвитку. Проте, закладається агресивність саме в дитинстві (приниженнями, образами, почуттям незахищеності, виявленням батьками нелюбові до дитини, прямою і непрямою агресивною поведінкою батьків тощо), стає стійкою рисою характеру і зберігається протягом усього життя.

Особливості прояву агресивної поведінки дітей в різні вікові проміжки:

0,5 – 3 роки: крик, кусання, жбурляння предметів, це умовна агресивна поведінка, оскільки в цьому віці, дитина немає наміру навмисно зробити шкоду.

3-4 роки: агресивність в поведінці забезпечується бажанням відстояти свої кордони, але  незнанням і невмінням це зробити. Діти найчастіше кусаються, плюються, штовхаються, кидаються різними предметами. Рівень інтенсивності агресії в поведінці залежить від реакції батьків на її прояви.

4-6 років. Дитина навчається краще  виражати свої бажання, тому і агресія стає більш вербальною, але зберігається  високий рівень егоцентризму, що загострює  відносини з оточуючими.

6-7 років. Агресивність поведінки провокується через різке збільшенням обмежень (дитина йде в школу) і рамок. Агресивними проявами діти протестують проти цих надмірних  обмежень.

Якщо дитина активно проявляє агресивність в поведінці, батьки можуть допомогти їй наступними діями:

Зробити ситуацію безпечною для всіх учасників ситуації.

Приділити увагу дитині: помічати дитину і не помічати реакцію (навіть, якщо, в процесі вияву емоцій дитина на вас плюнула, сказала, що вас не любить і що ви погані батьки), важливо внормувати емоційний стан кожного з учасників конфлікту.

Підтримати дитину в її переживаннях: дати їй зрозуміти, що ви її друг. При цьому дорослий має випромінювати доброзичливість, твердість і спокій.

Проаналізувати ситуацію (не дитину, а ситуацію!!!), назвати вируючі  емоції (“ти злишся? на кого ти злишся? що ти хочеш зробити/сказати? мені не подобається коли мене кусають, мені боляче…”).

Показати конструктивний спосіб реалізації емоцій своїм прикладом.

Наступні дії дорослого загострюють агресивну поведінку дитини і руйнують їх стосунки:

1. Застосування до дитини фізичної сили, погроз, примусу.

2. Прояв агресії до дитини в позі, жестах, голосі, міміці тощо.

3. Насмішки, іронія, намагання дражнити дитину.

4. Оцінка і засудження особистості дитини, привселюдно соромити дитину і виправдовування перед оточуючими.

5. Демонстрація власної сили і влади.

6. Читання нотацій і моралі.

Дітям дуже важко зрозуміти, що з ними відбувається і як впоратись із сильними емоціями. Завдання батьків показати, що емоції − це нормально, і як конструктивно, без шкоди для себе і оточуючих, їх реалізовувати.

Так, емоції одразу навчитись контролювати не реально, а пояснити що таке емоція і показати який спектр емоцій відчуває кожна людина  під силу Супервихователям в приватному сімейному просторі КіндервільPro. Де щодня можна зустріти кольорову веселку емоцій дітей, від агресії до радості, від розпачу до емоцій радості та любові. Але пояснивши, чому ми відчуваємо таку чи іншу емоцію, дитина вчиться пізнавати себе, інших та цілий світ.

Знайомтеся з нами на презентаційні екскурсії вже сьогодні та приєднуйтесь до щасливої та емоційної сім`ї КіндервільPro.

http://kinderville.pro/

Дитячий садочок з вивченням англійської мови

Відомо, що засвоєння іноземних мов відбувається з 2-х років, під час інтенсивного розвитку. Тому все більше батьків віддає своїх діточок в дитячий садочок з вивченням англійської мови. Але одразу 2502попередимо, раннє навчання іноземним мовам ніяк не зашкодить дитині і не буде гальмувати розвиток рідної мови.

У випадку якщо дитина почне пізніше говорити або змішувати мови, не лякайтеся раніше часу, це лише тимчасове явище. При правильному підході та регулярних тренуваннях ваша дитина обов’язково навчиться розмовляти обома мовами: для цього потрібно читати книжки та спілкуватися з малюком.