Коли сім’я – НЕкомфортне середовище.

Сім’я – місце Сили!!!

Так має бути.

Люди, які люблять один одного, об’єднуються і створюють сім’ю.

Любов – це безпека, підтримка, сприяння, повага, розуміння, розвиток, в сім’ї БЕЗПЕЧНО.

Саме в сім’ї, у дитини формується картина світу, її місце в ньому і модель взаємодії з навколишнім світом. Те, як все відбувається в сім’ї (комунікація, стосунки, підтримка, ведення господарства, прояви емоцій і почуттів тощо), є для дитини нормою. Якщо батьки підтримують один одного в переживанні невдач – дитина розуміє, що це норма в людських стосунках. Якщо тато байдужий до мами – дитина розуміє, що байдужість в подружніх стосунках також норма і, скоріше за все, побудує собі, такі ж «нормальні» стосунки з партнером у майбутньому. Хоча, інколи,  діти діють від зворотнього: «аби не так, як вдома», проте, на жаль, це рідкість. Якщо батьки карають дитину фізично − дитина розуміє, що так має бути. А якщо це нормально, отже, так можна робити по відношенню до інших дітей, людей. Адже, це стає для них «нормально».

Діти дуже вразливі, разом з тим, надзвичайно адаптивні. Їх легко скалічити, при цьому життєдіяльність зберігається, проте умови каліцтва сприймаються як норма.

Що розуміє дитина коли її фізично карають: так має бути, це нормально, мене можна бити, я можу бити, відчувати біль при спілкуванні з людьми − норма спілкування, можна порушувати мої кордони, отже, можна і мені порушувати кордони інших людей, я гірший за інших,  зі мною щось не так, мене не люблять, я поганий, я заважаю, фізична сила  вирішує хто головний, для чого мене народили?, насиллям я можу отримати бажане, агресія і ненависть − нормальний фон для життя, я не відповідаю за свої вчинки і емоції, в цьому винні інші.

Коли батьки фізично карають своїх дітей?

Коли діти і їхні дії не відповідають очікуванням дорослих.

Коли дитина не виконує прохання, не слухається (проте, вона і не має цього робити). Не виконує прохання і не слухається дитина тоді, коли її актуальність не співпадає із актуальністю дорослих, коли увага направлена на інші предмет або процеси, коли дитина проявляє свої,  такі важливі для неї самостійність, ініціативу, певну вікову зрілість, відповідальність, які є незручними для дорослих. Отримуючи «запотиличник», дитина розуміє, що ініціатива, власні інтереси, самостійність, відповідальність і розвиток − це погано, тому що боляче. Це про безпеку? Ні!

Застосовують силу щодо дітей, батьки й тоді, коли відчувають свою безпорадність, як останній можливий аргумент своєї влади над дитиною. Безперечно, дорослі фізично сильніші за дітей. З цим ніхто не сперечається, тому і не варто це доводити!

Якщо Ви використовуєте  фізичну силу (різко смикнути за руку, міцно до болю стиснути долоню, з наміром зробити боляче, сильно витерти носа тощо) до дитини, задумайтесь над наступними питаннями:

– Чи Ви народили дитину для того, щоб за її рахунок насолоджуватись владою і власним «псевдо-всесиллям»?

– Сенсом життя Вашої дитини – бути зручною для вас, чи бути щасливою?

– Ви для дитини, чи дитина для Вас?

– Чи Ви б хотіли, щоб з Вами так поводились? А якщо з Вами так поводились (нажаль), чи додало це вам відчуття щастя, повноцінності?

– Ви маленька,  ображена, слабка людина, яка не може зарадити власним емоціям, чи відповідальний дорослий, від якого залежить життя і його якість для Вашої дитини?

– Якщо дорослий використовує фізичну силу щодо дитини, то це не дитина «якась не така», а дорослий такий, що потребує допомоги, сприяння, консультації психолога, для внормування свого емоційного стану, усвідомлення своєї батьківської ідентичності і напрацювання конструктивних моделей поведінки з дитиною, пошуку особистих резервів.

В соціумі, дитина обов’язково зіштовхнеться з несправедливістю, несприйняттям, певною мірою насиллям, сарказмом і іронією (це приховані форми агресії), небезпекою та жорстокістю. Тому, сім’я, має бути антагоністом суспільству: вчити любові, підтримці, життєвій мудрості.

Давайте любити дітей, а отже, зважати, щоб кожне слово і дія по відношенню до дитини, приносили їм користь. Користь не на наш погляд, а на їхній погляд. Власне, любити дитину, навчити її любити і бути щасливою, є основним завданням відповідальних дорослих і свідомих  батьків.

В сімейному просторі Кіндервіль PRO – турбуються про психологічне та фізичне здоров’я вихованців, тому для батьків, час-від-часу, проводяться цікаві та корисні зустрічі зі спеціалістами  різних галузей, зокрема галузі охорони здоров’я.

Як важливо проявляти турботу та любов до своїх вихованців, бути для них ПРАВИЛЬНИМ прикладом у житті. Ця істина відома, не лише вихователям та помічникам вихователів в приватному садочку Кіндервіль PRO, але й усім батькам наших кіндерят, які завжди мають можливість отримати актуальну інформацію та пораду від знавців своєї справи.

Дізнавайтесь більше про нас, наші цілі та місію на презентаційній екскурсії.

Записатись на презентаційну екскурсію в Кіндервіль PRO, можна за телефоном 097 986 3938

Дізнатись актуальну інформацію про наш садочок, в просторах інтернету, можна на нашому сайті – http://kinderville.pro/

Що роблять дорослі, для того щоб дитина почала вередувати?!

Вередування це термін, яким дорослі називають певну поведінку дітей.

За своєю природою вередування це послання дитини для дорослого, про відчуття певного дискомфорту та неврахування цих відчуттів дорослими, які контактують з дитиною. Це сигналізує про ігнорування значної частини актуальних потреб маляти.

Існують різні ситуації, які спонукають дитину вередувати:

1. Коли вередування – це реакція на незадоволену актуальну потребу.
Зробити самостійно, дослідити, скуштувати, розвалити, випробувати власні можливості, дослідити реакції батьків (Важливо!!!! Не розсердити, а дослідити можливі реакції найближчих людей).

2. Коли вередування – це нерозуміння дитиною правил поведінки:

– гіперпротективний (забагато свободи) і гіпопротективний (замало свободи) типи порушень у процесі виховання, їх поєднання в одній родині.
– нестійкий характер заборон.
– емоційна лабільність дорослих в сім’ї.

Дитині дуже важко зрозуміти межі, якщо вони суб’єктивно-динамічні. Якщо в сім’ї між усіма її членами існує єдина система виховання: заборонено їсти солодке до обіду і це узгоджено з мамою, татом, і всіма іншими родичами, це чудовий показник гармонії виховання. Такі правила дитині є зрозумілими (при наявності аргументації з боку батьків).

Натомість, якщо з мамою цього робити не можна, а з татом можна дитина бачить, що рамки цієї заборони можна посунути і шукає, за допомогою, капризів, можливість це зробити. Те саме стосується і заборон, які залежать від настрою дорослого: хороший настрій в тата можна копати м’яча вдома, поганий настрій в тата не можна.

3. Коли вередування – це нерозуміння власних емоцій і станів.

Діти тільки вчаться конструктивно виражати і розуміти свої емоції. Надмірна їх інтенсивність викликає в дітей стан: злість + розгубленість, що також супроводжується наступним:

– дитина не розуміє що відчуває;
– не розуміє як це виразити;
– не розуміє що зробити;
– не знає чого вона хоче.

4. Коли вередування – це нездорова обстановка в сім’ї.

В даному випадку капризи є протестом проти напруження в сім’ї, сварок. Енергія, яка має бути виражена в любові членів сім’ї один до одного, витрачається на з’ясування стосунків. Дитина протестує, привертає увагу до себе.

5. Коли вередування – це реакція на втому, хворобу або на медичні препарати.

До певного віку дітям важко ідентифікувати локацію і характер фізичного болю і дискомфорту (окрім болю в животі, голові і локального болю від удару, подряпини тощо). Дитина не розуміє що відбувається в тілі, відчуває біль, на що накладаються незрозумілі їй емоційні переживання.

Отже, для профілактики поведінки «вередування» дитини та збереження її психо-емоційного стану, батькам, ВАЖЛИВО:

Створювати дитині умови задоволення актуальної потреби характерної для кожного сенситивного (ЧУТЛИВОГО) періоду.

ЗДОРОВИЙ КОМПРОМІС між межами дозволеного і забороненого.

Стійкий характер обмежень і рамок дозволеного (не залежно від настрою батьків). НАЯВНІСТЬ АЛЬТЕРНАТИВИ: не можна рвати книжки, проте, можеш порвати газети, папір тощо.

ЄДНІСТЬ ВИМОГ всіх членів сім’ї у процесі виховання дитини.

Спокій, стриманість і розуміння батьків по відношенню до дитини, ОБОВ*ЯЗКОВА ПІДТРИМКА і роз’яснення ЩО і ЧОМУ відбувається.

Свідомо налагоджувати доброзичливі стосунки в родині, ставитися з ПОВАГОЮ до кожного.

Підтримувати в сім’ї один одного, поважати, спілкуватись, проводити час разом, ділитись секретами та БУТИ ЩАСЛИВИМИ разом.

В сімейному просторі КіндервільPro дітки не гають час на капризи, адже в них просто немає на це часу.

Професійні вихователі та психолог активно працюють з дітками для того, щоб СЕНЗИТИВНИЙ ПЕРІОД (найбільш чутливий) минув безболісно та результативно. А цікаві ігри та заняття сприяли емоційному розвитку малюка.

Приєднуйтесь до великої родини Кіндервіль вже сьогодні та приходьте знайомитись з нами на презентаційній екскурсії.