«Як Я росту?» Покрокове освоєння світу дитини, від немовляти до дошколярика

Маленьке диво з’явилося у вашій сім’ї – малюк.

Це чудово. Це радісно. Це прекрасно. Це нове сприйняття світу та себе у нових ролях. Це догляд, турбота та любов до частинки своєї душі, до своєї дитини. А також, сувора перевірка новоспечених батьків на міцність, надійність, дорослість.

Що складного та нового у цьому питанні? Ем…Напевно, все. Якщо це перша дитина в сім’ї.

Дитина росте. Росте щодня, щогодини, щосекунди. І Вам потрібна інформація. Як? Коли? Де? А може? Чи справді? Чому? Та навіщо? Як багато запитань починаються цими словами.

Джерел інформації довкола багато – це безперервний потік даних, що є довкола, думки схожі та не схожі одна на одну, поради, що іноді, навіть суперечать одна одній.

Сімейний простір Кіндервіль PRO, не дасть Вам заблукати у вирі інформаційних потоків і попіклується про психологічний аспект підготовки батьків, до росту та розвитку своєї дитини.

Насамперед, пам’ятайте, кожний віковий поділ є умовним. Якщо, наприкінці певного вікового етапу, Ви не помітили, тих чи інших характеристик чи проявів у дитини, не хвилюйтесь, для кожної дитини це – індивідуально. Але, все ж, якщо у Вас є певні побоювання, не бійтесь звертатися до Вашого педіатра за консультацією та оглядом, розпитати детальніше та почути більше.

КРОК 1. Вік – новонароджений (0-2 міс).

Яке велике щастя з’являється на світ, хоч і зовсім малесеньке на вигляд. Як багато нового та незвіданого траплятиметься на шляху дитини, поки вона ростиме, так само, багато нового та невідомого з’являтиметься на шляху її батьків. Якщо із факторами переодягання, годування тощо, справитися легше, оскільки це дії, які легко можна засвоїти, то для того, щоб зрозуміти психологію маляти, слід зануритись глибше та усвідомити певні моменти.

Психологи твердять – важливий перший контакт дитини зі світом, після пологів – так зване психологічне народження дитини. Перші емоції, зазвичай, негативні – назадоволення, страх, пов’язані з органічними потребами (їжа, зміна підгузника).

Часті тілесні (обійми, масаж по спинці) та емоційні контакти є дуже важливими для виживання маляти (психологічний аспект розвитку). Емоційний контакт з матір’ю, закладає у психіці людини, почуття захищеності, задовольняє базову потребу у безпеці, та формує почуття довіри до навколишнього світу, до інших людей та до самої себе. Якщо, такого контакту недостатньо, формуються такі риси характеру як – боязкість, недовіра, підозрілість. Згадайте, що Ви чули про дітей, котрі росли без батьків, в закладах інтернатного типу. На жаль, для більшості з них, ці якості є характерними, недовіра до світу та підозрілість затримують розвиток соціальних навичок та прийняття норм життя у суспільстві.

Психічні процеси – поділяються на пізнавальні (мовлення, сприймання, відчуття, мислення, пам’ять, увага, уява) та емоційно-вольові (емоції та почуття, воля, мотивація). 

Сприймання є основним психічним процесом у новонароджених – вони реагують на звуки, емоції (вчаться розрізняти радість, сум, роздратованість, прояви любові та ототожнюють їх з діями, звуками, які здійснює той, хто найближчий до дитини), предмети, людей (звикають до тих, хто постійно з ними контактує та реагують, кожен по-своєму, на чужих людей) тощо.

Ви здивуєтесь, але навіть новонароджені навчаються. Зокрема в психології такий процес, позначають як механізм імприндінгу (прив’язаність до першої особи з якою відбувся емоційний та тілесний контакт (обійми, взяття на руки)). Завдяки цьому, процесу навчання, виникає – сильний емоційний зв’язок між дитиною і батьками, що в майбутньому, неабияк сприятиме позитивним відносинам між ними.

Рухи, зокрема легкий масаж спинки чи животика, розтирання пальчиків, згинання-розгинання кінцівок – також, є сферою розвитку новонароджених на яку слід звернути особливу увагу. Адже, такі дії, необхідні для навчання пересуватися в просторі та оволодіння предметними діями (утримання, схоплення, тримання, маніпуляція предметами (виделка, ручка тощо)) людини.

Розглянемо особливі прояви в поведінці та діях малюка.

80% свого часу немовля – спить, це абсолютно нормально. Так само, як дорослий під час сну, відновлює свої сили, так само й немовля – росте, набирається сил, також, це полегшує адаптацію дитини до абсолютно нового середовища життя, в яке воно потрапило, після безпечної та комфортної у всіх відношеннях, утроби матері, а також закріплюються нейронні зв’язки, що утворюються в стані бадьорості . Така адаптація (пристосування до нових умов життя) зумовлює першу психологічну кризу людини – кризу новонародженого.

Адже, уявіть: «Вам комфортно, безпечно, Ви усім забезпечені для нормального функціонування, ідеальна температура та зручне положення. І тут, чомусь раптом, все змінилось, Ви потрапили у різко освітлений, гучний, часом холодний та дискомфортний світ. Ви хочете назад. Але ж ні. Тепер Ви змушені жити в цьому світі». Важко, це пережити, правда ж?

Отож, чому «криза»? Таким терміном, позначають перехід людини від одного вікового етапу до іншого, коли дитина подорослішала, і стара схема взаємовідносин зі світом вже не є дієвою, а нову дитина ще не напрацювала. Це напрацювання нової моделі взаємодії зі світом, у відповідності із своїми потребами шляхом проб, помилок, досліджень і спостережень.

Кожна криза, вважається сензитивним (ще кажуть чутливим) періодом – тобто, тим, який найбільш сприяє розвитку певних психічних функцій людини (мовлення, сприйняття, прямоходіння). А знаменується, перехід людини з одного вікового етапу на інший – психологічним новоутворенням – так званою властивістю, яка забарвлює всю діяльність людини.

В період новонародженого, такою діяльністю, є фізіологічне відправлене (сон, їжа) саме ця діяльність, є провідною у цьому віці.

Якщо Ви спостерігаєте такі реакції у свого малюка, як:

– Комплекс пожвавлення (позитивна емоційна та рухова реакції на появу дорослого, голос чи дотики мами, тата).

– Соціальну посмішку – наприкінці 1-го місяця, прояв позитивної емоційної реакції на батьків.

– Певну втрату ваги, в перші місяці після народження.

То ймовірно, ці симптоми сигналізують про дорослішання Вашої дитини та перехід її на новий віковий етап розвитку – Немовляти.

Психологи визначають, що «бондінг» – утворення емоційних відносин між батьками та дитиною, є чудовими «ліками» для подолання кризи новонародженого та полегшення стресу від процесу появи на світ. Отож, не соромтесь і не бійтесь, ні мама, ні тато, проявляти більше любові та позитивних емоцій до своєї дитини, саме у віці новонародженого, адже, так, Ви закладаєте перші цеглинки особистості, які є найважливішими у фундаменті під назвою «людина».

КРОК 2. Вік – немовля (2 міс – 1 рік).

Криза новонародженого минула майже непомітно? Чудово, але наступні вікові переходи – ще унікальніші та яскравіші.

Продовжуємо рости та розвиватися. Напрямками розвитку є емоційна та фізична сфери. Тому, методами розвитку можуть бути – емоційні контакти (читання казок для дитини з емоційними вираженнями, співати для дитини, включати музику – при цьому не обов’язково класичну (хоча це теж гарний варіант), робити вправи (розгинання, згинання та розтирання кінцівок, легкий масаж спини, животика), заохочувати до сидіння, пізніше вставання на ніжки та повзати і наприкінці цього вікового етапу – робити перші кроки.

З 2-3 місяців, почнімо оточувати дитину яскравими предметами, які можна взяти до рук, спробувати на смак, порозглядати. Так, формуватимемо пізнавальний інтерес до навколишнього світу. Не бійтесь, що дитина щось розіб’є, розіллє, випустить з рук, зламає, щоб подивитись що всередині. Це чудово, адже, вона пізнає світ завдяки цьому. Головне прослідкувати, щоб предмети, які є небезпечними, не потрапляли до рук дитини, краще знайти безпечну альтернативу для “досліджень”.

Продовжуємо формувати мовний слух – багато розмовляємо, читаємо казки, добре, якщо при цьому, дитина бачить Ваше обличчя – так вона знайомиться з емоційним значенням, того чи іншого слова. Після 6 місяців, діти починають відтворювати дії дорослих. Можете показувати, як користуватися горнятком, ложкою чи виделкою тощо – дитина бачить такі маніпуляції з предметами та намагається їх відтворити, відносно правильно, так як дорослий.

«Не робити за дитину те, що вона може зробити сама» – цей девіз актуальний для дитини, вже з немовлячого віку. Не обмежуйте її свободу та бажання зробити щось самостійно (встати на ніжки – не підштовхуйте, дайте зробити помилку, дайте можливість зробити 10-20 спроб, але встати на ніжки, досягнути успіху у цьому, таки, самостійно; не вдається розкрити яскраву книжку чи ввімкнути цікаву гру, яка їздить на колесиках – нічого, вірте в малюка, він і сам чудово вирішить цю проблему). Страхувати малятко при цьому – ніхто не забороняє, Ви ж таки мама, бережіть нерви =)

Приблизно з 3-х місяців, починаємо чути від дитини цікаві звуки. Це розпочався процес становлення мовлення. Розпізнаємо, що до чого:

– З 3 місяців – чуємо гуління (звукова гра голосними буквами).

– З 7 місяців – лепет (багаторазове повторення складів – мамамамама, тататататата, бабабаба).

– З 10 місяців – повторює слова.

– 1 рік – вслуховуємось в «колофраз» – 1 слово позначає різні об’єкти, ситуації (дай – позначає пити, їсти, гаряче або своє початкове значення).

Ось так, росте наше немовля. Провідним видом діяльності, для малюка, залишається зміцнення емоційного контакту, зокрема у вигляді емоційного спілкування з дорослими (завдяки методам описаним вище). Чому це важливо? Нагадаємо – здатність дитини в майбутньому любити, тих хто її оточує та ставитись прихильно до оточуючого світу, залежить від того, скільки любові і в якій формі, вона отримувала її, саме у цьому віці.

Прослідковуються цікаві емоції, які можуть не співпадати із ситуацією чи словом, але потрошки дитина розпізнає їх, це формує гарну базу та полегшує роботу над розвитком емоційного інтелекту (розумітиме свої емоції, емоції інших людей, розрізнятиме їх) у майбутньому. Також, у цьому віці проявляються індивідуальні відмінності та емоції дитини, які на 80% – позитивні, аніж у віці новонародженого.

Центральними новоутвореннями, тобто властивостями, які забарвлюють всю діяльність, дитини цього віку –  є потреба в спілкуванні з дорослими (емоційно та тілесно); перцептивна діяльність (дослідження оточуючого світу завдяки рецепторам) і звісно ж, прямоходіння, яке зумовлює новий тип зв’язку з дорослими, адже дитина стає більш самостійнішою в своїх діях та часом, негативно реагує, коли дорослий намагається допомогти (коли дитина хоче сама одягнутись, чи взутись, чи залізти в коляску тощо).

Після 1 року, проявляються ознаки другої кризи розвитку людини – Кризи 1 року життя:

– Плаксивість.

– Похмурість.

– Порушення сну.

– Впертість.

– Втрата апетиту.

Через руйнування попередньої системи взаємозв’язку з дорослими. Тобто, перехід від біологічного до соціального типу розвитку, збільшення потреби в спілкуванні та самостійності в діях, формуванням мовлення.

Шляхи подолання кризи 1 року життя – «Не робити за дитину те, що вона може зробити сама». Надати певну самостійність та свободу дій. Змиритися, що малюк став дорослішим та хоче проявляти певну незалежність від дорослих.

Оскільки, розвиток маляти, стає направлений, в більшій мірі, на соціальний аспект – час знайомити дитину зі світом і в інший спосіб. Почати дбати про процес соціалізації дитини та адаптації до нових соціальних умов (садочок), давати можливість розвиватись в нестандартних, оригінальних та незвичних, ніж вдома умовах. Проводити час з однолітками та навіть знайомитись з іноземними мовами (але не тільки переглядаючи мультики). Час відвідати заняття з раннього розвитку для малюків від 1 року.

Кіндервіль – це мережа дитячих закладів, яка як ніхто знає, який результат приносять заняття з раннього розвитку для малят від 1 року. Адже, вона ці результати продукує. Перше заняття з розвитку, в «Кіндервіль дитячий центр» – є пробним та безкоштовним. А з 1,5 року, приходьте у приватний садочок повного дня «Кіндервіль PRO». Ростіть та розвивайтесь разом з Кіндервілем.

Попереду у нас, ще 3 вікових етапи.

Продовжуйте читати наш блог та освоювати світ дитини разом з Кіндервіль PRO.

Коли сім’я – НЕкомфортне середовище.

Сім’я – місце Сили!!!

Так має бути.

Люди, які люблять один одного, об’єднуються і створюють сім’ю.

Любов – це безпека, підтримка, сприяння, повага, розуміння, розвиток, в сім’ї БЕЗПЕЧНО.

Саме в сім’ї, у дитини формується картина світу, її місце в ньому і модель взаємодії з навколишнім світом. Те, як все відбувається в сім’ї (комунікація, стосунки, підтримка, ведення господарства, прояви емоцій і почуттів тощо), є для дитини нормою. Якщо батьки підтримують один одного в переживанні невдач – дитина розуміє, що це норма в людських стосунках. Якщо тато байдужий до мами – дитина розуміє, що байдужість в подружніх стосунках також норма і, скоріше за все, побудує собі, такі ж «нормальні» стосунки з партнером у майбутньому. Хоча, інколи,  діти діють від зворотнього: «аби не так, як вдома», проте, на жаль, це рідкість. Якщо батьки карають дитину фізично − дитина розуміє, що так має бути. А якщо це нормально, отже, так можна робити по відношенню до інших дітей, людей. Адже, це стає для них «нормально».

Діти дуже вразливі, разом з тим, надзвичайно адаптивні. Їх легко скалічити, при цьому життєдіяльність зберігається, проте умови каліцтва сприймаються як норма.

Що розуміє дитина коли її фізично карають: так має бути, це нормально, мене можна бити, я можу бити, відчувати біль при спілкуванні з людьми − норма спілкування, можна порушувати мої кордони, отже, можна і мені порушувати кордони інших людей, я гірший за інших,  зі мною щось не так, мене не люблять, я поганий, я заважаю, фізична сила  вирішує хто головний, для чого мене народили?, насиллям я можу отримати бажане, агресія і ненависть − нормальний фон для життя, я не відповідаю за свої вчинки і емоції, в цьому винні інші.

Коли батьки фізично карають своїх дітей?

Коли діти і їхні дії не відповідають очікуванням дорослих.

Коли дитина не виконує прохання, не слухається (проте, вона і не має цього робити). Не виконує прохання і не слухається дитина тоді, коли її актуальність не співпадає із актуальністю дорослих, коли увага направлена на інші предмет або процеси, коли дитина проявляє свої,  такі важливі для неї самостійність, ініціативу, певну вікову зрілість, відповідальність, які є незручними для дорослих. Отримуючи «запотиличник», дитина розуміє, що ініціатива, власні інтереси, самостійність, відповідальність і розвиток − це погано, тому що боляче. Це про безпеку? Ні!

Застосовують силу щодо дітей, батьки й тоді, коли відчувають свою безпорадність, як останній можливий аргумент своєї влади над дитиною. Безперечно, дорослі фізично сильніші за дітей. З цим ніхто не сперечається, тому і не варто це доводити!

Якщо Ви використовуєте  фізичну силу (різко смикнути за руку, міцно до болю стиснути долоню, з наміром зробити боляче, сильно витерти носа тощо) до дитини, задумайтесь над наступними питаннями:

– Чи Ви народили дитину для того, щоб за її рахунок насолоджуватись владою і власним «псевдо-всесиллям»?

– Сенсом життя Вашої дитини – бути зручною для вас, чи бути щасливою?

– Ви для дитини, чи дитина для Вас?

– Чи Ви б хотіли, щоб з Вами так поводились? А якщо з Вами так поводились (нажаль), чи додало це вам відчуття щастя, повноцінності?

– Ви маленька,  ображена, слабка людина, яка не може зарадити власним емоціям, чи відповідальний дорослий, від якого залежить життя і його якість для Вашої дитини?

– Якщо дорослий використовує фізичну силу щодо дитини, то це не дитина «якась не така», а дорослий такий, що потребує допомоги, сприяння, консультації психолога, для внормування свого емоційного стану, усвідомлення своєї батьківської ідентичності і напрацювання конструктивних моделей поведінки з дитиною, пошуку особистих резервів.

В соціумі, дитина обов’язково зіштовхнеться з несправедливістю, несприйняттям, певною мірою насиллям, сарказмом і іронією (це приховані форми агресії), небезпекою та жорстокістю. Тому, сім’я, має бути антагоністом суспільству: вчити любові, підтримці, життєвій мудрості.

Давайте любити дітей, а отже, зважати, щоб кожне слово і дія по відношенню до дитини, приносили їм користь. Користь не на наш погляд, а на їхній погляд. Власне, любити дитину, навчити її любити і бути щасливою, є основним завданням відповідальних дорослих і свідомих  батьків.

В сімейному просторі Кіндервіль PRO – турбуються про психологічне та фізичне здоров’я вихованців, тому для батьків, час-від-часу, проводяться цікаві та корисні зустрічі зі спеціалістами  різних галузей, зокрема галузі охорони здоров’я.

Як важливо проявляти турботу та любов до своїх вихованців, бути для них ПРАВИЛЬНИМ прикладом у житті. Ця істина відома, не лише вихователям та помічникам вихователів в приватному садочку Кіндервіль PRO, але й усім батькам наших кіндерят, які завжди мають можливість отримати актуальну інформацію та пораду від знавців своєї справи.

Дізнавайтесь більше про нас, наші цілі та місію на презентаційній екскурсії.

Записатись на презентаційну екскурсію в Кіндервіль PRO, можна за телефоном 097 986 3938

Дізнатись актуальну інформацію про наш садочок, в просторах інтернету, можна на нашому сайті – http://kinderville.pro/

Що роблять дорослі, для того щоб дитина почала вередувати?!

Вередування це термін, яким дорослі називають певну поведінку дітей.

За своєю природою вередування це послання дитини для дорослого, про відчуття певного дискомфорту та неврахування цих відчуттів дорослими, які контактують з дитиною. Це сигналізує про ігнорування значної частини актуальних потреб маляти.

Існують різні ситуації, які спонукають дитину вередувати:

1. Коли вередування – це реакція на незадоволену актуальну потребу.
Зробити самостійно, дослідити, скуштувати, розвалити, випробувати власні можливості, дослідити реакції батьків (Важливо!!!! Не розсердити, а дослідити можливі реакції найближчих людей).

2. Коли вередування – це нерозуміння дитиною правил поведінки:

– гіперпротективний (забагато свободи) і гіпопротективний (замало свободи) типи порушень у процесі виховання, їх поєднання в одній родині.
– нестійкий характер заборон.
– емоційна лабільність дорослих в сім’ї.

Дитині дуже важко зрозуміти межі, якщо вони суб’єктивно-динамічні. Якщо в сім’ї між усіма її членами існує єдина система виховання: заборонено їсти солодке до обіду і це узгоджено з мамою, татом, і всіма іншими родичами, це чудовий показник гармонії виховання. Такі правила дитині є зрозумілими (при наявності аргументації з боку батьків).

Натомість, якщо з мамою цього робити не можна, а з татом можна дитина бачить, що рамки цієї заборони можна посунути і шукає, за допомогою, капризів, можливість це зробити. Те саме стосується і заборон, які залежать від настрою дорослого: хороший настрій в тата можна копати м’яча вдома, поганий настрій в тата не можна.

3. Коли вередування – це нерозуміння власних емоцій і станів.

Діти тільки вчаться конструктивно виражати і розуміти свої емоції. Надмірна їх інтенсивність викликає в дітей стан: злість + розгубленість, що також супроводжується наступним:

– дитина не розуміє що відчуває;
– не розуміє як це виразити;
– не розуміє що зробити;
– не знає чого вона хоче.

4. Коли вередування – це нездорова обстановка в сім’ї.

В даному випадку капризи є протестом проти напруження в сім’ї, сварок. Енергія, яка має бути виражена в любові членів сім’ї один до одного, витрачається на з’ясування стосунків. Дитина протестує, привертає увагу до себе.

5. Коли вередування – це реакція на втому, хворобу або на медичні препарати.

До певного віку дітям важко ідентифікувати локацію і характер фізичного болю і дискомфорту (окрім болю в животі, голові і локального болю від удару, подряпини тощо). Дитина не розуміє що відбувається в тілі, відчуває біль, на що накладаються незрозумілі їй емоційні переживання.

Отже, для профілактики поведінки «вередування» дитини та збереження її психо-емоційного стану, батькам, ВАЖЛИВО:

Створювати дитині умови задоволення актуальної потреби характерної для кожного сенситивного (ЧУТЛИВОГО) періоду.

ЗДОРОВИЙ КОМПРОМІС між межами дозволеного і забороненого.

Стійкий характер обмежень і рамок дозволеного (не залежно від настрою батьків). НАЯВНІСТЬ АЛЬТЕРНАТИВИ: не можна рвати книжки, проте, можеш порвати газети, папір тощо.

ЄДНІСТЬ ВИМОГ всіх членів сім’ї у процесі виховання дитини.

Спокій, стриманість і розуміння батьків по відношенню до дитини, ОБОВ*ЯЗКОВА ПІДТРИМКА і роз’яснення ЩО і ЧОМУ відбувається.

Свідомо налагоджувати доброзичливі стосунки в родині, ставитися з ПОВАГОЮ до кожного.

Підтримувати в сім’ї один одного, поважати, спілкуватись, проводити час разом, ділитись секретами та БУТИ ЩАСЛИВИМИ разом.

В сімейному просторі КіндервільPro дітки не гають час на капризи, адже в них просто немає на це часу.

Професійні вихователі та психолог активно працюють з дітками для того, щоб СЕНЗИТИВНИЙ ПЕРІОД (найбільш чутливий) минув безболісно та результативно. А цікаві ігри та заняття сприяли емоційному розвитку малюка.

Приєднуйтесь до великої родини Кіндервіль вже сьогодні та приходьте знайомитись з нами на презентаційній екскурсії.