Як не прищепити дитині зайві страхи?

Всі ми чогось боїмося. Страх, по суті, почуття, що керує нашими вчинками зберігаючи нам життя (наприклад, дотримання правил безпеки).

Тривога і страх мають єдину природу – супроводжують нас перед тим, як щось має трапитись.

Тривога може бути негативною та позитивною (наприклад, перед важливою подією, яка носить позитивний характер – весілля).

Страх – переважно негативне почуття, виникає, якщо щось загрожує нашому життю. Він притаманний кожній людині і супроводжує її все життя.

З 3-х років, в дитини активно розвивається уява. Підсилюються страхи у цьому віці і поганими снами – це нормально, це є результатом набутого досвіду та активного розвитку головного мозку (зони, що відповідає за уяву). Мозок, продукує образи про які ми почули чи які побачили і вони нас налякали. Більше про особливості 3-річного віку в нашій попередній статті. 

Види страху, умовно, можна поділити на 2 види:
1.Вікові (притаманні певному віку, виникають поступово з дорослішанням). Наприклад, дитячі страхи і страхи дорослої людини – істотно різні, дитина переростає свої страхи, вчиться їх долати, але звісно, буває й навпаки.
2. Невротичні – переростають з вікових, загострюються і можуть перетворитися у фобії (нав’язливий страх), які потрібно лікувати вже з допомогою спеціалістів.

Причини виникнення страхів у дитини:

  1. Перші страхи пов’язані з потребами дитини в безпеці – страх залишитися/бути відокремленим від мами чи страх незнайомих людей, незнайомих предметів чи шуму. Але саме відчуття небезпеки ще не розвинене.
  1. У віці 3-6 років, переважає страх чудовиськ, розбійників, темряви, висоти, самотності, смерті (якщо стались травматичні події в житті дитини) або втрати когось з рідних. Це нормальні відчуття – це збереження життєдіяльності. Тривогу, найчастіше спричинюють побоювання, що батьки покинуть, що перестануть любити, фізичні покарання (у випадку, якщо дитина переживає це вдома. Якщо дитину вдома не б’ють, для неї це нормально, відповідно вона не боїться, що її можуть бити. А коли, періодично б’ють, то може боятися, знаючи, що таке можливе і допустиме в її житті), поява ще однієї дитини в сім’ї. Але в цьому віці, страх виконує й позитивну функцію, оскільки, формує певний рівень розуміння безпеки, стимулює до пізнання світу і адаптацію. 
  2. У молодшому шкільному віці, переважають страхи пов’язані зі школою, не відповідати очікуванням дорослих, страх самовираження (бояться висловлюватися, показувати, що гарно співають чи малюють, тощо), страх перевірки знань тощо.
  3. Страхітливі історії, які розказують батьки, рідні. “Страшать”. Тут, може виникнути страх перед темрявою, як обмеження поля зору, а отже, обмеження контролю, передбачуваності подій, ситуації, дії, нападу. Як наслідок, виникають і страшні сновидіння.
  4. Попередній досвід (спогади чи відчуття), насильство, травматична ситуація в сім’ї – такі страхи міцніші і їх важче побороти.
  5. Інтернет та відеоконтент, який переглядає дитина (тут слід бути уважним, навіть до кожного мультика, який дивиться дитина). Можуть виникнути страхи перед реальним чи казковими тваринами.
  6. Наявність тих чи інших страхів у дорослих, які вони проектують на дитину. Наприклад, мама чогось сильно злякалася, дитина це побачила і теж цього боїться (наприклад, у громадському туалеті заклинив замок кабінки і мама запанікувала, не змогла одразу відчинити двері, емоції взяли гору – дитина відчувши цей страх, боїться зачинених дверей, не дозволяє зачиняти двері й іншим).
  7. Надмірна опіка з боку дорослих – “Не йди туди, там впадеш”, “Туди не можна, там тебе вкрадуть”, тощо. Якщо туди йти не можна, то адекватно роз’ясніть чому саме, не лякайте!
  1. Наявний надмірний контроль за діями дитини породжує страх зміни власного “Я” (бути не собою, не таким як треба, як чекають батьки).
  2. Страх бути покараним або невиконання обіцянки дорослим – “Чекай, зараз прийдем додому і тоді я тобі допоможу/полагоджу/приготую тощо” – не дотримали свого слова, а спогад в дитини залишився + виник страх.
  3. Зараження страхами інших дітей.

Наслідки:

  1. Занижена самооцінка, невпевненість, боязкість.
  2. Невміння шукати шляхи подолання тієї чи іншої проблеми, проблеми в адаптації, навчанні, комунікації.
  3. Проблеми зі здоров’ям (психосоматика), нервова напруга, надмірна тривожність.

Перейдемо до головного, як не прищепити зайві страхи дитині?

Насамперед, щоб не прищепити – краще не лякати і не залякувати: “Перестань плакати, бо тебе зараз заберуть!” 

Цікаво є те, що фізіологічно, страх живе у животі (біль, нудота тощо), навіть дорослі, в стані тривоги чи страху, жаліються на біль чи дискомфорт,  саме в цій частині тіла.

Коли ви збираєтеся з дитиною по справах, в школу чи садочок, а дитина категорично відмовляється: “Я туди не піду, мене болить животик!”. 

Що робити?

В дитини може бути страх чогось, але вона боїться розповісти або запитати про нього. Зовні це помітно. Можна використати метод рольової гри – школа, лікарня, дитсадок, програвати з дитиною різні ситуації та дізнатися про страх більше: “Чому ведмедик не хоче йти в садочок? Йому там страшно? А чому?” тощо. Тобто, спроектувати ситуацію, яка лякає дитину, щоб зрозуміти глибше в чому полягає її страх.

Переглядаючи мультфільм, де присутні монстри, дитина висловилася про те, що їй страшно, тоді слід провести розмову. Пояснити, що так, ці монстрики у мультику, але в житті їх не існує, там їх намалював художник і наділив їх тими чи іншими якостями, але насправді, те що робив монстрик у кіно, в житті такого не буває. Після детального аналізу з дитиною, можна пограти у словесну гру. Наприклад: “Бабай існує? Ми можемо побачити його насправді, а не в мультику?”, або “Чи варто його боятися?” – так-ні.

Закріпити результат, можна ілюстраціями. Запропонуйте дитині намалювати свого монстрика, дати йому ім’я, присвоїти риси, зробити добрим (намалювати оченята, вушка, носик), зробити захисником принцеси, умовно “подружитися” з ним.

З власного досвіду. 

Святкування Хелловіну не новина для нашої країни, батьки шукають цікаві анімаційні, тематичні розваги для дитини, або вирушають з сім’єю на корпоратив в честь цього дійства. Але, якщо дитина не знає про персонажів, в образи, яких можуть бути одягнені інші діти і дорослі, але яких може зустріти на святі, слід більше про них розказати, про їхній вигляд, можна наділити їх позитивними рисами тощо. Дитина може злякатися певного образу, бо просто не була готова його побачити. Нових героїв слід вводити поступово, надати більше інформації про них дітям аби не провокувати виникнення нових страхів.

Чи помічаєте ви, як часом, дитина ставить одне й те саме питання кілька разів? Це страшенно вас дратує і ви піддаєтесь емоціям. 

Чому дитина так себе поводить? 

Якщо дитина, одне й те саме питання, ставить багато разів, це не тому що, вона “якась не така” чи хоче рознервувати маму, а тому що, відповідь на це питання, для неї настільки важливе, що вона хоче його почути багато разів.

Тому, коли дитина питає: “Чи прийдеш ти за мною в садочок сьогодні?” вдесяте, не нехтуйте відповіддю.

“Ми вже про це говорили 100 разів!” – не заспокоїть дитину.

Скажіть: “Так, звісно прийду і так буде завжди!”, навіть якщо вам треба це сказати багато разів, вам не комфортно від цього, але це заспокоїть дитину, для неї це важливо, так, вона почуватиме себе впевнено. Для дитини, яка має страх чи тривожність – важливо відповідати на питання, щоб їй було спокійно та зрозуміло що відбуватиметься далі.

  • “Мамо, куди ми йдемо?”.
  • “Ми підемо на прогулянку в парк, потім підемо туди чи туди” і т.д

Вводити ритуали (поцілунок, обійми коли відводите в садок і забираєте, тощо), розповідати, що за чим відбувається, сформувати режим дня – є ефективними способами як знизити тривожність дитини та подолати певні страхи.

Щодо арт-терапевтичних методів у роботі зі страхами.

До 5-ти років, колористика в малюнках не надто важлива, вона не несе в собі правдивої інформації про те, чого дитина насправді боїться. 

Якщо дитина малює персонажа чорним кольором, то це, ще не означає, що вона його боїться (звісно крім особливих випадків – насильство вдома, неблагополуччя тощо).

За допомогою страху легше маніпулювати дитиною, але в майбутньому, наслідки – можуть бути негативні – паніка, фобії, які лікувати без спеціалістів неможливо.

Отож, не нехтуйте вдесяте відповісти дитині на одне й те саме питання, обговорювати щойно переглянутий мультик де зображені, наприклад, монстри, плануйте режим дня та поділіться з дитиною планами на день. Ці рекомендації не панацея, це лише кілька способів як не прищепити дитині зайві страхи.

У ліцензованому приватному садочку Кіндервіль PRO, ми чуємо від дітей або від батьків про страхи їхньої дитини. Для того, щоб робота з їхнього подолання була успішною, потрібна співпраця батьків та вихователів, саме так як це відбувається в нашому садочку.

За персональним запитом, батьки мають змогу звернутися до психолога садочку та отримати ґрунтовні відповіді на свої питання.

Звісно, основна функція садочку – це догляд, розвиток та виховання дитини, але мета та одна з цінностей Кіндервіль PRO – розвиток та виховання щасливого й прогресивного підростаючого покоління.

Більше про садочок повного дня для дітей від 1,5 року:

097 986 3938

вул. Панаса Мирного, 37.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *