Як правильно привчити дитину до горщика - Приватний садок Кіндервіль PRO

Привчання до горщика, це не про те, щоб вчасно посадити дитину та слідкувати, щоб справа була зроблена. Привчити дитину до горщика – це допомогти їй розуміти потреби свого тіла та вчасно на них реагувати.

За думкою педіатрів, середній вік привчання дитини до горщика 1,5-2,5 роки. Дівчаткам – це вдається трішки раніше, ніж хлопчикам, за статистикою. Фізіологічно (відчувати позиви, робити причинно-наслідковий зв’язок: відчуваю, що хочу пісяти – пішов на горщик і стриматись, поки добіжу до горщика), дитина готова це робити самостійно з 18 місяців, коли малюк може самостійно ходити та сидіти, вміє присідати та вставати. Психологічно, до повних 2-х років – коли формується психологічна готовність контролювати процес сечовипускання. Але, це абсолютно індивідуальна особливість. Можна пробувати раніше, але насправді раніше дитина ще не усвідомлює, що саме, значить цей процес та не може контролювати сечовипускання.

До зазначеного вище віку, ми можемо купувати яскраві горщики, з наклейками, на які потрапляє рідина і вони починають проявляти різні картинки, розповідати дитині що до чого, вона може сідати на горщик, бавитися з ним як з іграшкою, але основну його функцію, вона ще не усвідомлює.

Чи беруть в садочок, якщо дитина не привчена до горщика?

Батьки, які приходять в садочки Кіндервіль, часто запитують “Чи приймаєте в садочок якщо дитина не привчена до горщика?”

Відповідь очевидна – “Звісно, так”.

Підгузки, завжди в наявності (підгузки приносять батьки, кожен ті, які для дитини кращі). Кілька разів на день вихователь їх змінює, навіть якщо вони не наповнилися за потребою і відповідно до прохань батьків. Привчання до горщика – теж, важливий аспект роботи вихователя. Спільно з батьками, вихователь визначає способи легкого та безстресового привчання малечі до туалетних справ. Певна спільна стратегія, яка діє і в садочку, і вдома – дає швидкий результат. Присаджуємо, перед прогулянкою, чи після неї, перед чи після сну тощо.

Якщо вихователь помічає ознаки того, що дитина хоче в туалет, то індивідуально запитує про цю потребу. Запитує, також, про бажання відвідати туалет з певною періодичністю.

Власний горщик, приклад друзів-однолітків, які вже адаптовані до садочку, самостійно ходять в туалет та вміють повідомити про свою потребу вихователям. Це досвід, який однозначно сприяє тому, щоб дитина пробувала сідати та в подальшому сідала на горщик та унітаз.

Приватний садок Кіндервіль, має в наявності горщики, унітази (дитячі), на яких дітям зручно сидіти та почуватися “як дорослі”, спеціальні накладки на унітази за потреби. Навіть, якщо стається “аварія”, вихователь слідкує за гігієною дитини та змінює одяг, який заздалегідь просять батьків залишати у персональній шафці дитини.

Звісно, не завжди все гладко та без опору. Дитина, яка щойно почала відвідувати дитячий садочок має ряд переживань та певну недовіру до місця в якому опинилася. З цим, можуть бути пов’язані проблеми адаптації, зокрема психологічні проблеми ходіння в туалет і навіть харчування. Психологічний запор, який зазвичай проявляється через неправильне привчання до горщика, сором’язливість через похід у туалет в незнайомому місці тощо і несе в собі ряд негативних аспектів для здоров’я.

Похід у туалет – це інтимний момент, певне таїнство, навіть для малечі. В цей момент, людина хоче усамітнитись, що теж, можна помітити у проявах дитини (які ми описали нижче у статті), зосередитися на процесі. Фізіологічно, дитина, ніби готова, а психологічно – ні.

Недовіра до нового місця може спричинити небажання залишати там “щось своє”, зокрема це стосується таких інтимних моментів як похід у туалет. З осторогою споживає їжу, або взагалі не їсть на перших етапах, що теж спричинено недовірою та страхом до нового місця, прийняти щось чуже і покласти цю їжу до рота.

В наших садочках Кіндервіль, формування довіри дитини до місця та людей серед яких вона перебуває – один з основних моментів адаптації, і починається навіть в перший демо-день.

Про ці та інші моменти адаптації, ви можете прочитати в одній з наших попередній статей тут.

Або ж завітати на екскурсію в Кіндервіль і отримати ґрунтовні відповіді на всі питання, які вас цікавлять.

Ознаки, коли маля готове до горщика?

Проявляє цікавість до туалетних звичок, питає, цікавиться, пробує сідати самостійно.
Хоче залишитися наодинці, коли відчуває потребу сходити в туалет – ховається за штору, помітно, що малечі дискомфортно.
Словесні прояви, ка-ка, пі-пі, показує, що присідає, тут можна пропонувати горщик, “давай спробуємо зробити пі-пі сюди”.
Не комфортно в підгузку, який наповнився, мокро, хоче його зняти. Можна придбати тренувальні штанці, які теж сприятимуть привчання до горщика. Пробувати присаджувати.

Має сформуватися потреба сходити в туалет. Відчуватися дискомфорт коли мокрі колготки чи трусики. Дитині має стати це не приємно, це має її спонукати сходити саме в горщик, після якого сухо та комфортно.

Додаткові засоби-способи у “цьому” процесі.

Звісно, горщик. Для того, щоб залучити дитину до початкового етапу привчання та сформувати в неї інтерес до цієї справи, обрати горщик слід разом, відповідно до вподобань малечі. Залучити до важливого процесу прийняття рішення, зробити вибір.
Наклейка, як додатковий стимул. Мається на увазі, спецналіпка всередині горщика, яка, при потраплянні рідини, проявляється якоюсь картинкою, яка може зацікавити дитину самим процесом. Хтось, каже, що цей стимул не вартий уваги, ми ж впевнені, що тут важливий сам інтерес дитини, інтерес до такого аксесуару, як горщик, в першу чергу. Звісно, ідея сходити в туалет заради туалету, а не заради картинки, тут, відіграє основну роль, але, й завдяки цьому, в маляти, формуються причинно-наслідкові зв’язки – для чого я це роблю, що буде коли я це зроблю, чому так трапляється з горщиком коли я це роблю тощо. Завдяки цьому засобу, ми можемо сформувати саму потребу користуватися горщиком.
Мультфільми, книги-казочки (яких зараз неймовірна кількість, де в цікавій та зрозумілій формі описано все-все для малечі). Розмовляємо про туалетні аксесуари, для чого та навіщо, як це з’являється і куди все зникає коли горщик чиститься, чому горщик, а не одразу унітаз, куди ходять дорослі?

Якщо ж дитина проявляє цікавість до унітазу більше ніж до горщика, можемо придбати дитячі накладки, завдяки яким дитині буде зручніше користуватися унітазом. Важливо, щоб малеча проявила інтерес до цієї справи, без примусу та страху, без формування психологічних “запорів”.

Матеріальний стимул, такий як куплю іграшку чи дам цукерку за те, що сходиш в туалет на горщик – невдалий варіант привчання. Підкуп, ще ніколи не був позитивним методом виховання дитини. І цього разу, теж.
Сюжетно-рольові ігри. Присаджування іграшок на горщик. Моделювання ситуації ходіння в туалет, допоможуть дитині проявити інтерес до цього процесу і в реальному житті. Формування певного роду ритуалів пов’язаних з цим процесом.
Присаджати (не агресивно і не нав’язливо), перед прогулянкою, сном тощо. Щоб виробився певний графік, тоді легше орієнтуватися коли дитині час в туалет, легше пропонувати горщик, це, ніби, більш вчасно та доречно коли знаєш, що десь приблизно зараз дитина, мала би попісяти і запропонувати зробити це в горщик.

Основні помилки привчання:

Насильне присаджування на горщик. “Ти маєш це зробити! Ми нікуди не підем, поки ти не зробиш це в горщик!”. Усвідомте, що при такому перебігу привчання, при вигляді горщика, в дитини може початися істерика, плач, крики. Негативний досвід присаджування, позначається на подальшому небажанні дитини ходити в туалет, боязні цього процесу, виникнення психологічного запору та іншого ряду проблем. Примус – аж ніяк не ефективний метод виховання та спосіб завоювання довіри дитини.
Роздратованість дорослих, коли стається “аварія”. Привчання до горщика справа не 3-ох днів, спокій, тепріння, систематичність, запасні трусики та штанці в прогулянковій сумці, розуміння, що дитині теж важко в цьому новому етапі, де їй потрібно “довірити цю справу” горщику, хоч який би він не був цікавий та кольоровий.
Доповнення до першого пункту, коли дорослі змушують сидіти на горщику, поки маля не зробить свою справу. До речі, сидіти на горщику довго – небезпечно для прямої кишки.
Все на раз. При важливій та масштабній події, при якій всі завжди стресують, наприклад, переїзд, слід почекати. Багато емоційних подій на раз, теж можуть негативно вплинути на процес привчання маляти до горщика. Адаптуйтеся, впорядкуйте всі справи пов’язані з новими подіями в житті, а тоді, приступайте до цього. Привчати до горщика в поєднанні із іншою стресовою подією: адаптація в садку, відлучення від грудей, переїзд, розлучення батьків, залишання дитини в бабусі, коли батьки самі поїхали на відпочинок, народження молодшого братика\сестрички тощо.

Не сваріть дитину, будьте готові до невдач. Уникайте докорів та не створюйте ситуацій в яких дитина стресує. Не прищеплюйте зайвих страхів, цих та нових.

Проговоріть, що наступного разу, слід показати або сказати, що дитина хоче в туалет. Це все робочі методи та поради, просто слід з терпінням та розумінням до цього поставитися. За бажанням та необхідністю проконсультуватися з педіатром чи психологом садочку, щоб отримати індивідуальну консультацію щодо вашого випадку.

У вас все вийде.