Тривога – вважається неприємною для людини емоцією. Тим не менш, несе в собі і корисні та здорові цілі.

Допомагає людині краще підготуватися до складних життєвих моментів. Підкріплює почуття безпеки (людина може відчувати тривогу, яка попереджає про можливі неприємні або небезпечні ситуації, які можуть статися).

Тривога в межах норми потрібна для життєзбереження. Для аналізу ймовірних небезпек.

Діти, в момент занепокоєння або тривоги можуть розмовляти самі із собою, плакати, можуть сховатися в куточок, туди де їм безпечно, не відпускати батьків тощо. Будуть дуже тихо себе поводити, не проявляючи уваги до себе. Можуть проявляти агресію в поведінці по відношенню до інших – “Мені тривожно, тому я буду себе захищати”.

Діти, часто, не можуть сказати що їх турбує, тому батькам і вихователям треба звертати увагу на міміку та жести дитини.

Проблемою тривожність стає, коли дитина відмовляється відпустити мамину руку, щоб погратися з друзями на вулиці, або піти у групу садочку.

“Тривожні розлади можуть змінити картину світу дитини, вселити в дитячу свідомість ірраціональні страхи, перетворити дрібні неприємності на серйозні проблеми”.

Як проявляється тривога у дітей?!

Це можуть бути фізичні прояви, такі як: відчуття загального нездужання, нездатність розслабитися, безсоння або неспокійний сон,  уникнення тих місць, де дитина відчула симптоми тривожності. Може ще бути паніка, метушливість, важкість сформулювати думку чи прохання, плач.

Як ритуали здатні зменшити тривогу дітей дошкільного віку?

Ритуали, звички – це стала дія, що повторюються при певних умовах. Щось що ми робимо перед тим, як щось почати.

Психологи стверджують, що вироблені звички і ритуали – можуть підтримувати в дитини стан безпеки, впевненості у теперішньому та майбутньому, в кризових життєвих ситуаціях – вирівнюють емоційне забарвлення дитини та знижують тривогу, допомагають адаптуватися до нових умов життя та місця проживання.

Ранкові ритуали, прощання та вечірні ритуали привітання батьків з дитиною в садочку, ритуали підготовки до сну, прийомів їжі, виходу на вулицю, терапевтичні та сімейні ритуали та інші.

Чи буває негативним вплив ритуалів на життя дитини?

Такий вплив можливий, коли дитина котрийсь раз не виконала певну звичну дію. Це породжує тривогу та тривожні розлади.

• Коли, кожна, буквально кожна, дія супроводжується ритуалами.
• Коли батьки самі тривожні і передають це відчуття своєю поведінкою, словами чи діями дитині.
• Коли ритуалами надмірно захищаємо дитину.

В цьому контексті, завдання дорослих не закрити дитину від оточуючого світу, а навпаки, підготувати її до того, як правильно реагувати на ті чи інші ситуації.

• Коли бачимо що дитині ритуал не допомагає (тиждень/два), але ми продовжуємо нав’язувати його.

Але це є нормально, коли щось не працює з однією дитиною, але може працювати з іншою.

Чому діти бояться змін? Та й дорослі, теж?

 Через невідомість. До чого приведе ця зміна? А чи буде мені так само комфортно як зараз?!

Те, що незрозуміле та невідоме викликає в нас тривогу або страх.

Важливо і те, як ми пояснюємо дитині ситуацію чи дію, яку плануємо зробити. Наприклад: “Ми йдемо в гості”.

Краще сказати: Мені подобається ходити (Я так люблю ходити в гості!) в гості. Якщо ж пообіцяти дитині, що їй сподобається в гостях, а вона отримала там негативний досвід (таке може бути) – довіра може бути втрачена.

У дорослих, в свою чергу, накладається й власний досвід (я боюсь проходити повз маленького песика, бо мене колись вкусив великий, або нагавкав і я тоді дуже перелякався) – наклався досвід, тому боюся собак.

Діти, інколи, можуть бути безстрашними, наприклад, в зоопарку можуть підійти до клітки, бо ще не знають які наслідки будуть після взаємодії з хижими звірами. Для них це цікава пухнаста тваринка, до якої хочеться підійти та обійняти.

Коли ми робимо певний ритуал, таким чином, готуємо дитину до того, що зараз відбудеться те, з чим вона вже знайома.

Наприклад, перед прогулянкою, можемо запровадити ритуал – одягати лялечку. Дитина, поки, одягає ляльку, готується інтуїтивно, до того, що буде йти на вулицю. Тобто, дитина точно знає, яка дія відбудеться після цього ритуалу.

І далі працює механізм вже знайомого в діях і передбачуваний результат.

В садочках Кіндервіль PRO, ми щодня використовуємо закликалочки, мотиваційні пісні та віршики перед певною подією – прогулянка, початок заняття, денний сон тощо.

Перед початком заняття:

«Я усіх дітей гукаю.

І до себе закликаю.

Будемо разом ми ставати,

Бо вже час нам вирушати.»

Перед прийомом їжі:

«Час на лавку нам всім сісти.

Ручки мити і йти їсти.»

Проговорюючи їх діти розуміють, що буде далі, і автоматично налаштовуються виконувати той чи інший процес.

А знаючи, ще й з досвіду, яку емоцію в них викликає та ж прогулянка, то вони позитивно налаштовуються.

Якщо, наприклад, процес не надто позитивний, як от одягання на зимову прогулянку: це довгий процес, який може викликати негативні емоції в дітей, то тим самим мотиваційним віршиком ми можемо навіяти приємні та позитивні емоції. Енергетикою тої пісні чи віршика.

Якщо не використовувати ритуали, то для того щоб знизити рівень  тривожності в дитини, яка альтернатива?

Ми проговорюємо дітям, що ми зараз будемо робити, трошки завчасно.

Ми прийшли з прогулянки: “Ми, зараз помиємо ручки і будемо їсти”.

Коли миємо ручки, то проговорюємо: “Ми, зараз миємо ручки, потім йдемо їсти”.

І так далі…

Щоб дитина завжди знала, що буде відбуватися після.

Для чого це?

Для почуття безпеки, коли дитина чує сталі речі, вона розуміє, що нічого не зміниться і все стало. Саме з цієї точки зору, дитина, інколи може запитувати в вихователя, одне й те саме питання багато разів: “Мама прийде за мною?!”

Ми можемо декілька разів відповідати: “Так, звісно, прийде”.

Але для дитини важливо почути на своє питання, одну й ту саму відповідь. Це значить, що вона тривожиться і постійна відповідь допомагає їй заспокоїтися. Це дає їй можливість в це повірити. Нічого не змінилося. Мама прийде.

Помилка, якщо дорослі починають іронізувати: “Ні, звісно, мама не прийде за тобою! Вона тебе лишила тут назавжди!”

Таке можна спостерігати, коли дорослі вже втомилися відповідати в сотий раз одне й те саме.

Але цим ми підвищуємо рівень тривожності дитини. Діти не розуміють іронію і сарказм, і починають вірити в ці слова. Бо це не та сама інформація, яку вони чули 99 разів до того.

Такий результат і тоді, коли дитина може просити вкотре прочитати одну й ту саму казочку, добре знаючи її контекст. Їм важливо розуміти, що там нічого не змінилося.

Можливо і ви помічали, коли розповідаєте добре знайому дитині казку, яку вона знає на пам’ять, своїми словами. В дитини виникає обурення. Хоча й зміст історії такий самий, але інші слова. Тобто, немає сталості. Не так як завжди. І це теж може підвищити рівень тривожності.

Рівень тривожності залежить від багатьох факторів: природні задатки, умови в яких живе дитина, атмосфера в сім’ї, як родичі себе з нею поводять, як проходила вагітність мами тощо.

Дорослі можуть проаналізувати свій страх, чому він виникає. Дитина ж такими навичками, поки, не володіє, тому ритуали, дають їй можливість набути свого досвіду взаємодії зі світом.

Якщо не дотриматися ритуалу? Пропустили ритуал, до якого дитина звикла?

Ритуали, які ми використовуємо, не мають здатності рости з дитиною. При нормальному розвитку, з віком дитини, ці ритуали втрачають свою силу, оскільки, дитина набуває свого досвіду. Дитина переростає і спирається на себе і свої сили і можливості долати тривогу. Або, батьки з нею багато говорять і пояснюють.

Деякі ритуали послаблюються і зникають, але можуть з’являтися нові – наприклад, в житті (студенти перед іспитами), чи в професії (лікар, який має певний ритуал перед операцією, чи актор, який виконує певний ритуал, щоб не забути на сцені слова).

Допомагають ці ритуали, лиш в тому, що допомагають знизити рівень тривожності: ”Я зробив ритуал, отже все має вдатися”.

В дітей, інший механізм, оскільки ми самі організовуємо їм ці ритуали.

Дивимось і аналізуємо чи допомагає це.

В роботі садочків Кіндервіль PRO закладена структура та режим дня.

Діти поступово звикають до сталого механізму та процесів в садку і знають, що за чим має відбуватися.

Ми рекомендуємо батькам, які планують віддати дитину в садочок, заздалегідь ознайомитися з режимом дня садочку, ще не етапі презентаційної екскурсії, для того, щоб поступово, і в домашніх умовах підлаштовувати цей режим для дитини. В процесі відвідування садочку, дитині легше буде адаптуватися, коли і вдома і в садку режим однаковий (прийоми їжі, денного сну, прогулянки тощо).

Коли графік один і той самий, вони вже можуть передбачити що буде відбуватися далі. Отже, менше невідомого, все стало і спокійно. Нижчий рівень тривожності.

Коли адаптовуємо дитини до садочку, які ще ритуали можуть сприяти полегшенній адаптації до садочку?

Кожен ритуал, точно, має бути коротким.

• Веселий ритуал прощання.

Без дуже міцних і довгих обіймів, бо, звично, після такого прощання дитина вже не може залишити маму чи тата.

• Ритуал привітання (мотиваційний віршик, рух, обійми тощо).
• Ритуал підготовки до садочку. Щоранку, спільний вибір одягу чи заколок у волоссі з якими підем у садочок в садочок. Рахунок червоних машин по дорозі до садочку тощо.
• Якщо ви вводите вдома певні ритуали налаштування дитини на прогулянку чи прийом їжі тощо, важливо передати цю інформацію вихователю. Це допоможе в процесі адаптації дитини до садочку, зменшити її рівень тривожності. Оскільки, це відбувалося вдома, а зараз в садочку. Отже, все добре і безпечно.
• Підлаштовуємо режимні моменти вдома під режим садочку.
• Створюємо нові ритуали, які допоможуть дитини знизити рівень тривожності.

Шукайте більше статей на актуальні теми виховання та розвитку дитину в блозі Кіндервіль pro.