Ставлячи запитання дорослим, малюк проявляє безмежну довіру. Якщо ми не виправдовуємо її, відмахуємося, соромимо тощо, то запитання самі по собі не зникають, просто, дитина вчиться отримувати відповіді на них деінде, на вулиці, серед однолітків, в інтернеті…

<Діти не вкладають у «гострі запитання» непристойного змісту. Це – норма, звичайна сходинка дитинства, прагнення дізнатися те, що поки незрозуміло і невідомо. І йому треба знати, звідки ж беруться діти, точно так само, як “чому літають птахи, тече річка і сяє сонце” …>

Для початку, зазначимо, що сексуальна освіта, як елемент статевого, починається з вивчення свого тіла. Дитина починає цікавитися ним досить рано, важливо навчати дитину називати частини тіла своїми іменами – це вкрай важливо для її ж безпеки як фізичної так і психологічної.

Завдання статевого виховання в дошкільному віці:

• Формування усвідомленого ставлення до своєї та протилежної статі.
• Формування навичок відповідної поведінки.
• Ознайомлення з елементами особистої гігієни.

У віці 2-3 роки, дитина вже може помічати певні відмінності між статями, може ставити питання батькам про ці відмінності. Ми знайомимо дитину з тим, що:

• Є інтимні частини тіла: зона трусиків, груди, рот.
• Даємо правильні назви інтимних частин тіла.
• Пояснюємо перед ким можна роздягатися, а перед ким не можна.
• Навчаємо базовим принципам гігієни – про те, що важливо митися і як саме.

У віці 3-4 років:

Коротко пояснюємо, звідки саме беруться діти. Важливо не вдаватися в подробиці, але відповісти дитині чітко і відкрито.

Експертка блогу про статеве виховання та сексуальну освіту,  Анастасія Забела (“У трусах”), відповіла на питання в одному зі своїх відео, так:

Що порадите батькам? В якому віці варто почати говорити з дітьми про «це»?

<Варто починати говорити про статеву освіту з 2-3 років. У нас чомусь взагалі, бояться використовувати словосполучення «сексуальне виховання». Коли батьки чують в одному реченні «сексуальне» і «діти», то сприймають це досить негативно.
Коли дитина йде в дитячий садочок, вона вже, як мінімум, має знати чим відрізняються хлопчики від дівчаток, у чому різниця між їх статевими органами. Бо в дитячому садочку вона буде бачити статеві органи інших дітей. У цьому віці у дітей ще немає почуття сорому, вони ходять в туалет в одному приміщенні, звичайно, для дитини може бути незрозуміло «чому у мене так, а в інших ні». Будуть намагатись торкнутися, подивитись і це може мати негативні наслідки: хтось когось почав чіпати, роздивлятися, вихователь насварив… Тому малюки ще з дитячого садочка мусять знати про гігієну, як правильно доглядати за статевими органами, підмиватися тощо.>

Статеве виховання – це виховання в дитини, розуміння і усвідомлення різниці між статями, різниці не тільки фізичної, а й психологічної і культурної.

Якщо дитина ініціює якісь питання, то на них точно слід дати відповідь.

Якщо це питання виникає, отже, дитину це турбує, батькам слід відповісти.

Якщо у вас виникають проблеми і думки, як саме це можна пояснити малюку, в цьому немає нічого страшного. Глобальна мережа інтернет, всезнаючий дядько Google і тисячі книг на цю тематику, допоможуть вам у цих питаннях краще підібрати правильні слова.

А що ми говоримо і як це чує дитина, це вже питання іншої статті нашого блогу.

Від реакції дорослого на неочікуване питання від малечі, залежить, як до цього поставиться дитина, як зрозуміє чи “ок” це питання ставити мамі чи татові, чи це питання – табу.

“Ой, що ти мене таке питаєш?”. “Підростеш побачиш!” Якщо відповідати, так.

Дитина зрозуміє, що це тема, на яку соромно або небезпечно говорити з батьками. Щось зі знаком мінус.

Це формує і підґрунтя для комплексів в майбутньому.

Якщо дитина не отримує відповідь на питання стосовно будь-якої теми, яка її цікавить, вона залишається в стані тривоги і невизначеності.

“Ти ще маленька!” – принижує дитину.

“Ой, я ще маленька, тому мені не слід чогось знати. А коли ж я виросту?? Цікаво, то, мені вже.”

Важливо говорити на тій мові, яку дитина зрозуміє. Але без “сюсюкання”, применшувально-ласкавих слів, завуальованих назв, які не несуть чіткої чи правильної інформації.

Коли дитина підросте, через те, що не отримала достовірної інформації від батьків, вона може потрапити в ситуацію насмішок від однолітків.

“Я тебе в капусті знайшла”. Дитина, може щиро вірити в це і коли дізнається правду, може зникнути і довіра до батьків та до правдивості їхніх слів.

Дозовано давати інформацію, відповідати на питання, яке поставила дитина, не давати надмірної інформації, оскільки, маленька дитина ще не може осягнути всього, складні терміни та пояснення можуть її налякати.

Маленькими кроками дивитися до якої інформації дитина вже готова.

Треба бути обережними, передивитися книжки, які читаємо і даємо роздивлятися дитині – наскільки вони відверті, проаналізувати чи, попередньо, обговорені всі моменти, які зазначені в книзі . Щоб дитина не була цим налякана.

Якщо бачите, що дитина цікавиться, але ще не питає. Варто і самостійно ініціювати такі розмови: “Я от хотіла з тобою поговорити…”.

Стереотипи у вихованні хлопчиків і дівчаток.

Багато стереотипів пов’язані з тим, хто ж має говорити з дитиною про “це” про відмінності, гігієну, дорослішання тощо?! Мама з донечкою, тато з сином.

Насправді, до кого дитина звернулася з тим питанням, тому з батьків і варто говорити з дитиною.

Отже, дитині з цим з батьків, і комфортніше говорити на цю тематику.

Звісно, деякі моменти, наприклад, чоловічої гігієни, тато може розповісти краще. Тому, мамі варто звернутися до тата з проханням додатково поговорити з сином про цей момент. Попередньо, повідомити про що була розмова і які саме питання ставила дитина при цьому. Єдина стратегія та розповідь батьків, допоможуть дитині почувати більшу довіру та безпеку.

Порівнювати статті.

Хлопчики – не плачуть, дівчатка – не б’ються.

Так, відмінності є. Слід ділитися з дитиною достовірними відмінностями – дівчата швидше дорослішають ніж хлопчики (фізично, ріст, психологічно, різний тип мислення. реагування на ситуації тощо). Статеві ознаки. Хлопчики трішки сильніші фізично, бо природою закладено, що їхні м’язи, в більшості, витриваліші та еластичніші ніж в дівчаток.

Але плакати можна всім, незалежно від статі.

Битися – також, у випадках, якщо потрібно себе захистити.

Звідки беруться діти?

Питання, якого не уникнути від допитливої дитини.

Якщо це перше питання від малюка, до цього не було розмов про це. Слід грамотно, але, в зрозумілій, дитині, формі, розповісти про побудову стосунків між статями, легко, без складної термінології, розповісти про клітинки, які зустрічаються між собою, коли вони зустрічаються, то утворюється дитина. Тощо.

Покроково, не перевантажуючи інформацією.

Дозовано, якщо виникають додаткові питання – розповідаємо поступово.

Розповідь залежить від питання дитини і того, наскільки вона захоче заглибитися більше і поставити більше запитань.

Надмірна відвертість і щирість в тому, як відбувається той чи інший процес, можуть вплинути на сприйняття дитини та формування своїх уявлень.

Особисті кордони.

Дитина має знати, які місця є інтимними, і чому іншим не мож до на торкатися цих місць. Правила роздягання для мами, тата і для дитини, мають бути однакові.

Встановлюємо певні правила поводження вдома, в лікаря, при купанні, в садочку чи ігровій кімнаті.

“Ми маємо ручки і ніжки за які можна триматись, можемо доторкнутися руками, щоб привітатися, але є місця на нашому тілі – які, іншим рухати не можна (груди, животик, спинка, рот та ін).”

Маємо пояснити дитині, що ніхто не має права торкатися цих місць, так само, і ти не можеш цього робити по відношенню до інших.

Таким чином, ми даємо дитині змогу зрозуміти що таке свої особисті кордони і повага до кордонів інших.

Пояснити, що інтимних частин тіла не може торкатися не лише протилежна стать, але й людина своєї статі без дозволу і без супроводу когось з рідних дитини (наприклад, на прийомі у лікаря).

Якщо вдома дозволяємо дитині ходити голяка, або як вона хоче, слід пояснити, що є правила поведінки при сторонніх людях, наприклад, коли прийшов сантехнік ремонтувати щось. Пояснюємо дитині, що зараз ми одягнемося, бо прийде чужа людина. І так зустрічати її не слід. Також, формуємо правила поведінки та етики.

Статеве виховання в садочку.

Якщо, перебуваючи в садочку, дитина запитує вихователя “незручні” питання, вихователь, перш ніж відповідати на запитання узгоджує всі моменти з батьками вихованця. Щоб зрозуміти чи батьки вже мали розмову з дитиною про це, чи були такі питання раніше, що батьки відповідали тощо.

Спільна стратегія допоможе дитині відчувати довіру та безпеку, формувати правильні уявлення про світ і себе в ньому.

Завдання статевого виховання в садочку:

• пізнання себе;
• формування впевненості в собі;
• становлення свого призначення;
• відповідно поводити в різних ситуаціях.

Як поводитися батькам коли дитина запитує?

• Відповідати дитині, враховуючи її вік та питання, яке цікавить. Дозувати інформацію і не перевантажувати складними термінами.
• Сприяти сюжетно-рольовим іграм, які допоможуть легше сприйняти інформацію. “Дочки-матері”, яка формує батьківські інстинкти. Заохочувати і хлопчиків грати в цю гру.
• Батькам пропрацювати свої комплекси, якщо не вистачає знань, щоб відповісти дитині на її “складне” запитання, пошукати інформацію, проконсультуватися в спеціаліста, але надати інформацію дитині відповідно до її віку та запиту.

Виховуючи дитину, маємо розуміти в якому соціумі живемо, маючи певні правила поведінки вдома, слід проаналізувати, чи зможе моя дитина, яку я виховую в одних традиціях, спокійно співіснувати в середовищі з іншими цінностями та традиціями.

• Ваше ставлення до інтимних стосунків, буде передаватися вашій дитині.

Якщо у вас є негативний досвід таких стосунків, важливо не насидити дитині своїх страхів та комплексів, давати дитини і приклад нейтральної ситуації, щоб вона створювала власне розуміння цих моментів.

• Якщо ви не можете пересилити себе і говорити про такі моменти з дитиною, але вона буде питати чи вже запитала. Як варіант, можна придбати книгу відповідну до віку дитини, яка допоможе детальніше пояснити як відбувається той чи інший процес, відмінності тощо; покласти її так, щоб дитина могла подивитися і отримати коректну і якісну  інформацію про ці моменти. Якщо виникнуть додаткові запитання, дитина має відчувати, що вона може підійти до вас з будь-яким питанням чи проблемою і отримає розуміючу, якісну відповідь та підтримку.

Про основні моменти розвитку та виховання дитини читайте більше в інших статтях блогу мережі приватних закладів Кіндервіль pro.

Якщо вам була корисною дана стаття, дайте нам знати, для цього напишіть нам в інстаграм