Автор: admin

Що таке програма: Є-Ясла?!

З 1 січня 2026 року в Україні стартувала державна програма підтримки сімей з дітьми від 1 до 3 років.

ЇЇ мета допомогти батькам:

• повернутися до роботи;
• поєднувати кар’єру й батьківство;
• обрати якісний догляд та розвиток для дитини.

Як ліцензійний приватний садочок Кіндервіль PRO впроваджує програму у своїх закладах у Львові.

Та приймає у групи дітей від 1 року.

На що можна використати кошти з програми:

• оплата садочка
• послуги няні або асистента
• додаткові освітні, розвиткові та оздоровчі послуги.

Важливо!

Заклад має працювати офіційно та відповідно до вимог держави.

Програма орієнтована на ліцензовані заклади.

Як подати заявку на програму Є-ясла?!

Заявка подається після досягнення дитиною 1 року через:

• застосунок Дія;
• або сервісні центри Пенсійного фонду України.

Станом на зараз:

• програма вже стартувала;
• детальний механізм реалізації ще допрацьовується державою;
• очікуються фінальні роз’яснення щодо взаємодії з приватними закладами.

Скільки держава компенсує:

8000 грн щомісяця для дитини 1-3 років (у 2026 році)

До 12 000 грн щомісяця для дитини 1-3 років з інвалідністю (у 2026 році).

Виплата надається одному з батьків або законному представнику, який повернувся до роботи на повний день.

Кіндервіль PRO – ліцензійний приватний садочок у Львові.

У нас:

• офіційна освітня діяльність
• відповідність державним вимогам
• безпека, умови, команда адаптовані до роботи з дітьми від 1 року.
• можливість поєднати якісну дошкільну освіту та державну підтримку.

Важливо для батьків: навіть якщо ви плануєте скористатися програмою пізніше, знайомство з садочком варто починати зараз.

У Кіндервіль PRO є можливість забронювати місце на перед і почати відвідування з того періоду, який зручний саме вам.

Кіндервіль PRO:

• англомовне середовище
• канадський розподіл та навантаженість груп
• графік 8:30-19:30
• групи від 1 року (з весни)
• можливість скористатися програмою Є-ясла.

Для отримання детальнішої інформації про умови відвідування та деталі телефонуйте 097 986 3938

Ставлячи запитання дорослим, малюк проявляє безмежну довіру. Якщо ми не виправдовуємо її, відмахуємося, соромимо тощо, то запитання самі по собі не зникають, просто, дитина вчиться отримувати відповіді на них деінде, на вулиці, серед однолітків, в інтернеті…

<Діти не вкладають у «гострі запитання» непристойного змісту. Це – норма, звичайна сходинка дитинства, прагнення дізнатися те, що поки незрозуміло і невідомо. І йому треба знати, звідки ж беруться діти, точно так само, як “чому літають птахи, тече річка і сяє сонце” …>

Для початку, зазначимо, що сексуальна освіта, як елемент статевого, починається з вивчення свого тіла. Дитина починає цікавитися ним досить рано, важливо навчати дитину називати частини тіла своїми іменами – це вкрай важливо для її ж безпеки як фізичної так і психологічної.

Завдання статевого виховання в дошкільному віці:

• Формування усвідомленого ставлення до своєї та протилежної статі.
• Формування навичок відповідної поведінки.
• Ознайомлення з елементами особистої гігієни.

У віці 2-3 роки, дитина вже може помічати певні відмінності між статями, може ставити питання батькам про ці відмінності. Ми знайомимо дитину з тим, що:

• Є інтимні частини тіла: зона трусиків, груди, рот.
• Даємо правильні назви інтимних частин тіла.
• Пояснюємо перед ким можна роздягатися, а перед ким не можна.
• Навчаємо базовим принципам гігієни – про те, що важливо митися і як саме.

У віці 3-4 років:

Коротко пояснюємо, звідки саме беруться діти. Важливо не вдаватися в подробиці, але відповісти дитині чітко і відкрито.

Експертка блогу про статеве виховання та сексуальну освіту,  Анастасія Забела (“У трусах”), відповіла на питання в одному зі своїх відео, так:

Що порадите батькам? В якому віці варто почати говорити з дітьми про «це»?

<Варто починати говорити про статеву освіту з 2-3 років. У нас чомусь взагалі, бояться використовувати словосполучення «сексуальне виховання». Коли батьки чують в одному реченні «сексуальне» і «діти», то сприймають це досить негативно.
Коли дитина йде в дитячий садочок, вона вже, як мінімум, має знати чим відрізняються хлопчики від дівчаток, у чому різниця між їх статевими органами. Бо в дитячому садочку вона буде бачити статеві органи інших дітей. У цьому віці у дітей ще немає почуття сорому, вони ходять в туалет в одному приміщенні, звичайно, для дитини може бути незрозуміло «чому у мене так, а в інших ні». Будуть намагатись торкнутися, подивитись і це може мати негативні наслідки: хтось когось почав чіпати, роздивлятися, вихователь насварив… Тому малюки ще з дитячого садочка мусять знати про гігієну, як правильно доглядати за статевими органами, підмиватися тощо.>

Статеве виховання – це виховання в дитини, розуміння і усвідомлення різниці між статями, різниці не тільки фізичної, а й психологічної і культурної.

Якщо дитина ініціює якісь питання, то на них точно слід дати відповідь.

Якщо це питання виникає, отже, дитину це турбує, батькам слід відповісти.

Якщо у вас виникають проблеми і думки, як саме це можна пояснити малюку, в цьому немає нічого страшного. Глобальна мережа інтернет, всезнаючий дядько Google і тисячі книг на цю тематику, допоможуть вам у цих питаннях краще підібрати правильні слова.

А що ми говоримо і як це чує дитина, це вже питання іншої статті нашого блогу.

Від реакції дорослого на неочікуване питання від малечі, залежить, як до цього поставиться дитина, як зрозуміє чи “ок” це питання ставити мамі чи татові, чи це питання – табу.

“Ой, що ти мене таке питаєш?”. “Підростеш побачиш!” Якщо відповідати, так.

Дитина зрозуміє, що це тема, на яку соромно або небезпечно говорити з батьками. Щось зі знаком мінус.

Це формує і підґрунтя для комплексів в майбутньому.

Якщо дитина не отримує відповідь на питання стосовно будь-якої теми, яка її цікавить, вона залишається в стані тривоги і невизначеності.

“Ти ще маленька!” – принижує дитину.

“Ой, я ще маленька, тому мені не слід чогось знати. А коли ж я виросту?? Цікаво, то, мені вже.”

Важливо говорити на тій мові, яку дитина зрозуміє. Але без “сюсюкання”, применшувально-ласкавих слів, завуальованих назв, які не несуть чіткої чи правильної інформації.

Коли дитина підросте, через те, що не отримала достовірної інформації від батьків, вона може потрапити в ситуацію насмішок від однолітків.

“Я тебе в капусті знайшла”. Дитина, може щиро вірити в це і коли дізнається правду, може зникнути і довіра до батьків та до правдивості їхніх слів.

Дозовано давати інформацію, відповідати на питання, яке поставила дитина, не давати надмірної інформації, оскільки, маленька дитина ще не може осягнути всього, складні терміни та пояснення можуть її налякати.

Маленькими кроками дивитися до якої інформації дитина вже готова.

Треба бути обережними, передивитися книжки, які читаємо і даємо роздивлятися дитині – наскільки вони відверті, проаналізувати чи, попередньо, обговорені всі моменти, які зазначені в книзі . Щоб дитина не була цим налякана.

Якщо бачите, що дитина цікавиться, але ще не питає. Варто і самостійно ініціювати такі розмови: “Я от хотіла з тобою поговорити…”.

Стереотипи у вихованні хлопчиків і дівчаток.

Багато стереотипів пов’язані з тим, хто ж має говорити з дитиною про “це” про відмінності, гігієну, дорослішання тощо?! Мама з донечкою, тато з сином.

Насправді, до кого дитина звернулася з тим питанням, тому з батьків і варто говорити з дитиною.

Отже, дитині з цим з батьків, і комфортніше говорити на цю тематику.

Звісно, деякі моменти, наприклад, чоловічої гігієни, тато може розповісти краще. Тому, мамі варто звернутися до тата з проханням додатково поговорити з сином про цей момент. Попередньо, повідомити про що була розмова і які саме питання ставила дитина при цьому. Єдина стратегія та розповідь батьків, допоможуть дитині почувати більшу довіру та безпеку.

Порівнювати статті.

Хлопчики – не плачуть, дівчатка – не б’ються.

Так, відмінності є. Слід ділитися з дитиною достовірними відмінностями – дівчата швидше дорослішають ніж хлопчики (фізично, ріст, психологічно, різний тип мислення. реагування на ситуації тощо). Статеві ознаки. Хлопчики трішки сильніші фізично, бо природою закладено, що їхні м’язи, в більшості, витриваліші та еластичніші ніж в дівчаток.

Але плакати можна всім, незалежно від статі.

Битися – також, у випадках, якщо потрібно себе захистити.

Звідки беруться діти?

Питання, якого не уникнути від допитливої дитини.

Якщо це перше питання від малюка, до цього не було розмов про це. Слід грамотно, але, в зрозумілій, дитині, формі, розповісти про побудову стосунків між статями, легко, без складної термінології, розповісти про клітинки, які зустрічаються між собою, коли вони зустрічаються, то утворюється дитина. Тощо.

Покроково, не перевантажуючи інформацією.

Дозовано, якщо виникають додаткові питання – розповідаємо поступово.

Розповідь залежить від питання дитини і того, наскільки вона захоче заглибитися більше і поставити більше запитань.

Надмірна відвертість і щирість в тому, як відбувається той чи інший процес, можуть вплинути на сприйняття дитини та формування своїх уявлень.

Особисті кордони.

Дитина має знати, які місця є інтимними, і чому іншим не мож до на торкатися цих місць. Правила роздягання для мами, тата і для дитини, мають бути однакові.

Встановлюємо певні правила поводження вдома, в лікаря, при купанні, в садочку чи ігровій кімнаті.

“Ми маємо ручки і ніжки за які можна триматись, можемо доторкнутися руками, щоб привітатися, але є місця на нашому тілі – які, іншим рухати не можна (груди, животик, спинка, рот та ін).”

Маємо пояснити дитині, що ніхто не має права торкатися цих місць, так само, і ти не можеш цього робити по відношенню до інших.

Таким чином, ми даємо дитині змогу зрозуміти що таке свої особисті кордони і повага до кордонів інших.

Пояснити, що інтимних частин тіла не може торкатися не лише протилежна стать, але й людина своєї статі без дозволу і без супроводу когось з рідних дитини (наприклад, на прийомі у лікаря).

Якщо вдома дозволяємо дитині ходити голяка, або як вона хоче, слід пояснити, що є правила поведінки при сторонніх людях, наприклад, коли прийшов сантехнік ремонтувати щось. Пояснюємо дитині, що зараз ми одягнемося, бо прийде чужа людина. І так зустрічати її не слід. Також, формуємо правила поведінки та етики.

Статеве виховання в садочку.

Якщо, перебуваючи в садочку, дитина запитує вихователя “незручні” питання, вихователь, перш ніж відповідати на запитання узгоджує всі моменти з батьками вихованця. Щоб зрозуміти чи батьки вже мали розмову з дитиною про це, чи були такі питання раніше, що батьки відповідали тощо.

Спільна стратегія допоможе дитині відчувати довіру та безпеку, формувати правильні уявлення про світ і себе в ньому.

Завдання статевого виховання в садочку:

• пізнання себе;
• формування впевненості в собі;
• становлення свого призначення;
• відповідно поводити в різних ситуаціях.

Як поводитися батькам коли дитина запитує?

• Відповідати дитині, враховуючи її вік та питання, яке цікавить. Дозувати інформацію і не перевантажувати складними термінами.
• Сприяти сюжетно-рольовим іграм, які допоможуть легше сприйняти інформацію. “Дочки-матері”, яка формує батьківські інстинкти. Заохочувати і хлопчиків грати в цю гру.
• Батькам пропрацювати свої комплекси, якщо не вистачає знань, щоб відповісти дитині на її “складне” запитання, пошукати інформацію, проконсультуватися в спеціаліста, але надати інформацію дитині відповідно до її віку та запиту.

Виховуючи дитину, маємо розуміти в якому соціумі живемо, маючи певні правила поведінки вдома, слід проаналізувати, чи зможе моя дитина, яку я виховую в одних традиціях, спокійно співіснувати в середовищі з іншими цінностями та традиціями.

• Ваше ставлення до інтимних стосунків, буде передаватися вашій дитині.

Якщо у вас є негативний досвід таких стосунків, важливо не насидити дитині своїх страхів та комплексів, давати дитини і приклад нейтральної ситуації, щоб вона створювала власне розуміння цих моментів.

• Якщо ви не можете пересилити себе і говорити про такі моменти з дитиною, але вона буде питати чи вже запитала. Як варіант, можна придбати книгу відповідну до віку дитини, яка допоможе детальніше пояснити як відбувається той чи інший процес, відмінності тощо; покласти її так, щоб дитина могла подивитися і отримати коректну і якісну  інформацію про ці моменти. Якщо виникнуть додаткові запитання, дитина має відчувати, що вона може підійти до вас з будь-яким питанням чи проблемою і отримає розуміючу, якісну відповідь та підтримку.

Про основні моменти розвитку та виховання дитини читайте більше в інших статтях блогу мережі приватних закладів Кіндервіль pro.

Якщо вам була корисною дана стаття, дайте нам знати, для цього напишіть нам в інстаграм

У житті кожного з батьків настає момент, коли дитина питається: “А чи справжній Миколай?”, “А хто мені приносить подарунки?”. Досить часто дорослі розгублюються, уникають цієї теми та залишають дитину без відповіді. Однак, вкрай важливо знайти слова, які не лише дадуть малечі відповідь, але й збережуть віру в диво та довіру до батьків.

Чи існував Святий Миколай насправді?

 Святий Миколай — це не вигаданий персонаж книжки чи коміксу, і не супергерой. Він існував насправді. Розкажіть дитині реальну історію про Миколая, який жив багато століть тому та допомагав нужденним. Це важливо, адже ви не брешете дитині, а підтверджуєте те, що він насправді існував.

Хто ж тоді приносить подарунки?

Поясніть дитині, що сутність Святого Миколая полягає у його вчинках. Для нього дарувати іграшки та солодощі дітям було справою життя. Він хотів допомагати та турбуватися про інших людей. Його добрі справи стали символом добра, який надихає нас дбати один про одного та дарувати один одному радість.

Саме тому, варто пояснити дитині, що Миколай приходить тоді, коли ти в нього віриш і чекаєш на диво. Святий Миколай є символом. Розповісти, що інколи він приходить сам, коли дитина ще мала і щиро вірить, а іноді через тих, хто хоче допомогти йому порадувати інших.

Ви можете сказати: “Святий Миколай справді існував, і його головною справою було дарувати добро і радість. Його традиція жива досі, але тепер він потребує помічників. Ті, хто вірить у Миколая і його справу, продовжують його місію на землі. Якщо ти віриш у Миколая, він завжди знайде спосіб тебе порадувати – сам чи через своїх помічників. І ці помічники роблять усе таємно, щоб зберегти магію свята!”

Ви можете запропонувати разом вибрати подарунок або зробити щось добре для того, хто цього потребує. Також нагадайте справжні помічники Миколая роблять добро таємно, без очікування подяки. Це зміцнить цінності та відповідальність.

Один з таких варіантів відповідей зберігає елемент магії та віри у диво, а також дає дитині можливість відчути себе частиною цієї великої традиції добра, коли вона сама зможе стати “помічником Миколая” для когось іншого. Вона формує цінності, а не руйнує казку, роблячи свято ще більш значущим.

Користуйтесь порадами Кіндервіль PRO на практиці!

Про які теми, ви б хотіли ще прочитати в нашому блозі, напишіть нам сюди – https://instagram.com/kinderville_life?igshid=YmMyMTA2M2Y=

“Ти знаєш скільки це коштує, щоб так обходитися з іграшкою?”.

А ви як думаєте, знає малюк, що саме ви його питаєте і яку відповідь ви хочете отримати від нього.

Формулювання: “це надто дорого” – некоректне для дитини. Може сформуватися думка, що я не достойна цієї покупки, вона надто дорога, ми не можемо її дозволити. Комплекс меншовартості в дорослому віці – я не достойна дорогих речей.

Про цю теорію, далі в статті, розгорнутіше.

Дорослі, мають лік коштам. Знають як заробляти кошти та як ними розпоряджатися.

Вміють економити та правильно вкладати/відкладати на щось потрібне, а часом, і непотрібне, але проаналізоване рішення.

Діти, особливо маленькі, не знають що таке гроші, для них, це абстрактне поняття, яке ніякої ваги в їхньому житті не має. Коли діти стають старшими, отримують кишенькові гроші і вчаться самостійно ними розпоряджатися, тоді, досвід розширюється, з’являється вміння взаємодіяти з коштами.

Про те, що ми говоримо і як це чують діти , ми говорили в минулій статті.

[Фінансова грамотність – це не тільки складна економічна термінологія, ціни на комірне, алгоритми ціноутворення, ринок. Це розкриття світу матеріальних цінностей, формування відповідної фінансової поведінки.]

Фінансова грамотність – це не лише про гроші, а й про бережливість.

Берегти іграшку, щоб довше нею бавитися, щоб вона не ламалася, тримати в чистоті.

Якщо іграшка зламається то це мінус 1 іграшка, потрібно купувати нову.

Гроші  – це можливість купити той чи інший товар.

Фінансова грамотність, це і культура до фінансів.

Зберігати в чистоті свій одяг чи взуття, після закінчення сезону чистити, пастувати та акуратно складати по коробках і шафах – це теж фінграмотність, це розуміння, що таким чином, речі не будуть так швидко псуватися, а будуть служити довго та якісно. Не потрібно буде купувати все нові і нові щосезону.

Психологи кажуть, що починати формувати фінансову грамотність слід тоді, коли дитина почне про це питати.

“Звідки беруться гроші?”, “Чому мама і тато ходять на роботу?”, “Ким працюють?”, “Скільки заробляють?”, “Чому в магазині потрібно давати гроші, щоб отримати той чи інший товар?” тощо.

Коли починаються такі, та, аналогічні питання, можна починати формувати фінансову грамотність. Пояснювати, що таке гроші і звідки вони беруться.

Часто, батьки ігнорують ці питання, адже дитина ще маленька, навіщо їй це, і так не зрозуміє. А коли питання заходить про заробітну плату, то взагалі сміються та віджартовуються.

А потім, дивуються, що фінансова грамотність геть не цікава малюку, або він не вміє відкладати чи купувати те, що дійсно потрібно.

Слід практично розбиратися у цьому питанні, наприклад кишеньковими грошима, коштами, які подарували дитині на день народження чи інші свята.

Кишенькові гроші – це не те, на що, я, як мама, вважаю потрібно витратити гроші, а те, на що дитина сама хоче витратити їх чи відкласти.

Про це слід пам’ятати. Слід чітко зрозуміти, що гроші дитини – це її гроші і розпоряджатися ними вона має право сама. Ви можете дати пораду, запропонувати альтернативний варіант покупок, але вибір має залишатися за дитиною.

Це важливий урок для дитини: “Мої кошти – моє рішення” (навіть, якщо це рішення не зовсім правильне, на думку батьків, цей досвід потрібен дитині).

Для чого?!

• Зазвичай, діти отримують кошти на дні народження, на свята від родичів (Різдво, колядування, щедрування тощо), мають кишенькові гроші (тут більше мова про старших), але й молодші можуть відкладати кошти на покупку якоїсь речі, яка їм потрібна. Звідки в них ці знання про збереження, звідки вони знають про те, що якщо витратять кошти сьогодні, то завтра їх може не бути.

Звідки, в дошкільному віці, діти можуть дізнатися про те, що таке гроші?

Насамперед, від батьків.

Існує певна, досить суперечлива теорія.

Батьки, тривожаться, що дитина, яка не вміє відкладати, має кишенькові гроші, купує все й одразу, не проаналізувавши покупку.

Хтось купує відразу, хтось відкладає, бо вміє аналізувати свій бюджет.

Діти цього ще не вміють, вони задовольняють потребу, яку відчувають тут і тепер. Аналіз до них, прийде з часом.

Повертаючись до теорії, то вона твердить, що те, що діти зараз витрачають спонтанно на дрібниці, не прислухаючись до батьків, які вчать відкладати, збирати на те, що дуже хочеться, але що коштує досить дорого – є добре та навіть потрібно, оскільки дитина задовольняє потребу, яка в неї виникла і вважає її нагальною. Це свідчить про те, що в дорослому віці людина буде більш розважливіша до фінансів, оскільки не буде мати бар’єрів, які як шлейф, тягтимуться з дитинства, де заборонялося витрачати власні кошти, стільки скільки вона мала на те, що їй, дитині, було дуже потрібним.

Знову ж таки, теорія суперечлива, але має право на існування.

 Краще не використовувати фрази: “це для нас дуже дорого”, “давай купимо дешеву іграшку”, “ми не можемо собі цього дозволити”, “неможливо мати все”, “ти хочеш забагато”. Це все формує мислення обмеженості: я не достойний, у мене не буде, я не матиму і навіть не варто мріяти.

Варто говорити: “сьогодні ми можемо купити  таку іграшку”, “зараз мені вистачає на таке”, “щоб купити таку іграшку (дорогу) треба трохи часу (накопичити)”, “ми можемо купити це через… 10 днів”.

Не формувати блоки для можливостей, а показувати перспективи можливостей.

Звісно, накопичувати – це добре.

Потрібно говорити з дитиною про те, як це правильно робити. Пропонувати альтернативні варіанти покупки тієї чи іншої іграшки, але вибір залишати за дитиною, дозволяти робити спроби і помилки, набувати досвіду.

Можна пояснювати практично із сімейних покупок.

Наприклад, ми маємо стільки цукерок на кілька днів, тобто, всі дні коли ти ходиш в садочок ти можеш мати стільки цукерок (3 шт), якщо ти вирішиш з’їсти всі ці цукерки сьогодні, то завтра їх вже не буде, виріши самостійно, як тобі буде краще з’їсти – всі цукерки сьогодні і не мати їх завтра, або розподілити їх на інші дні.

Дати обрати та обговорювати рішення щодня при виборі першого чи другого варіанту. Аналізувати.

• Фінансова грамотність дитини – це і те, як діють та розподіляють бюджет батьки. Розподіляють кошти, обґрунтовують витрати, відкладають на відпочинок, складають список покупок, коли їдуть в магазин.

При плануванні сімейного бюджету та витрат дитина має бути присутня, навіть якщо не бере активної участі: слухає граючись поряд чи бачить як відбувається планування.

Перед походом у магазин скласти список покупок, відклавши лише деякий відсоток (в кожного свій) на незаплановані витрати – або не відкладати, це індивідуально. Хапаючи з полиць все підряд, ви подаєте приклад дитині.

Заздалегідь складений список спростить похід за продуктами та не “протре фінансову діру” у сімейному бюджеті.

• Помічали, що дитина в громадському транспорті чи в магазині самостійно тягне мамину купюру водію чи касиру. Чудово, дозволяйте їй це робити, навіть якщо поспішаєте, кілька зайвих секунд допомагають дитині відчути свою участь та долучитися до процесу покупки. Дозволяйте отримати решту, складати її в гаманець, брати чек, а вдома розглядати кожну покупку і рангувати: хліб коштує дешевше ніж молоко, пакунок картоплі дешевший за капусту, але важить більше. Це все приклади навчання та набуття досвіду фінграмотності.
• Давайте дитині вибір: “Ми можемо щось купити (наприклад, машинку) чи піти в кіно на новий мультик про тачки. Що ти обираєш?” – після вибору, слід обговорити враження після покупки, що принесло дитині більше задоволення.
• Подавайте власний приклад фінансової грамотності, наприклад (умовно): “У цьому магазині це коштує 20 грн, а в цьому 25, я повернуся назад, щоб купити один і той самий товар але дешевше і зекономити, ці кошти і придбати ще щось”.

“Хочу цю ляльку. Вона коштує 2000 грн”. В цьому випадку, можна запропонувати дитині скласти накопичувальний план. “Нам потрібно 2 місяці, щоб накопичити на цю ляльку, нам потрібно зекономити на покупках цукерок чи непотрібних спонтанних речей в магазині, накопичити кишенькові і подаровані кошти на ДН”.

Цей план допоможе чітко йти до придбання потрібної цілі і навчить дитину розпоряджатися своїм щоденним бюджетом чи покупками.

Якщо ми купуємо книгу ми купуємо її не заради того, щоб витратити кошти, а заради того, щоб прочитати. Так само з іграшкою. Треба взаємодіяти з покупкою.

• Слід поставити межі – ми купуємо одну книгу прочитали її і тоді йдемо купувати іншу.
• Якщо дитина хоче підрізати ляльці волосся, слід пояснити, що якщо ти захочеш через тиждень знову цю ж ляльку з довгим волоссям воно не відросте, а так і залишиться. В такому випадку, ми обговорюємо ми купуємо нову ляльку з довгим волосся чи можливо перукарський набір.
• Якщо дитина хоче подарувати свою дорогу іграшку комусь з друзів, це потрібно обговорити та пояснити дитині, що ця іграшка подарована іншому до тебе не повернеться, вона належатиме іншій дитині. Якщо ти впевнений, що хочеш подарувати (віддати комусь іншому) іграшку тоді ок. Це твоє рішення.

Ці практичні ситуації, точно знайомі вам, правда?!

Напишіть нам в соцмережах, як ви реагували на кожну з них? Так само чи ні.

Ще кілька ситуацій.

“А що, ти мені купила?”

Гості на порозі: “А що, ви мені принесли?”.

УВАГА, ось найкращий подарунок для дитини.

Не дарувати подарунків?! спитаєте ви.

Ні, тут не про це, а про ті речі, які купуючи за гроші, не принесуть задоволення, а лише стануть задоволенням миттєвих потреб.

Замість того, щоб бігти в магазин після важкого та довгого робочого дня, щоб купити дитині цукерки, бо він точно чекатиме їх від вас, приділіть цей час на читання улюблених казок з дитиною чи похід у парк, чи спільний перегляд нового мультфільму.

Не критикуйте витрати своєї дитини, обговоріть їх.

Не карайте втратою кишенькових грошей, та не маніпулюйте ними.

Не заохочуйте грошима чи матеріальними благами.

Приділіть увагу малечі. Це варте усіх грошей світу. І однозначно вплине краще на її розвиток та добробут у майбутньому.

В приватних садочках Кіндервіль PRO, активно сприяють і допомагають батькам у розвитку фінансової грамотності дитини.

Сюжетно-рольові ігри, літня-проектна робота, екскурсії та інші форми та методи роботи допомагають дітям краще розуміти поняття “бюджет”, “витрати”, “накопичення”, “покупки”.

А екскурсії у продуктовий магазин чи супермаркет, автосалон, перукарню, музей та інші місця, практично закріплюють ці навички.

Більше статей на актуальні теми розвитку та виховання дитини у нашому блозі.

Ростіть та розвивайтеся з Кіндервіль PRO.

Elf on the Shelf (Ельф на полиці) – це американська передріздвяна традиція, це гра, яку батьки дуже люблять створювати для своїх дітей і гратися в неї самі; спрямована на створення святкової атмосфери.

Що таке “Ельф на полиці”?

Оригінальна ідея “Elf on the Shelf” заснована на однойменній книзі, написаній Керол Еберсольд і Чандрою Белл. Вона з’явилася зовсім недавно, у 2005 році, але вже стала дуже популярною на Заході. Наприкінці листопада або на початку грудня, Санта-Клаус надсилає в кожну родину ельфа-розвідника (scout elf).

У книзі пояснюється, що ельфи-розвідники отримують свою магію, коли їх називає по імені та любить дитина. На останніх сторінках кожної книги, сім’ї мають можливість записати ім’я свого ельфа та дату, коли його “всиновили”. Щойно ельфа названо, він отримує свою особливу різдвяну магію, яка дозволяє йому літати на Північний полюс і назад.

У книзі також йдеться, що магія може зникнути, якщо доторкнутися до ельфа. Тому, важливе правило звучить так:

“Є лише одне правило, якого слід дотримуватись, щоб я міг повернутися завтра: будь ласка, не торкайся мене. Моя магія може зникнути, і Санта не дізнається, що я бачив і що знаю.”

Перекладаючи з мови оригіналу – ця традиція створена, щоб покращити поведінку дітей, заохочуючи їх залишатися у “списку хороших” Санти.

В нашій інтерпретації, ця гра сприяє заохоченню та мотивації дітей до добрих справ, допомозі рідним та близьким, розвиває навички та здібності, завдяки тематичним завданням від ельфа.

Якщо дитина вчиться читати й писати англійською, можна організувати переписку з ельфом на весь грудень — це чудова мотивація! Це покращить досягнення у вивченні англійської мови, оскільки, Ельф спілкується англійською.

Ну, і звісно важлива мета – це створити казкову та святкову атмосферу, яка підніме настрій та додасть масу позитиву у передсвяткові будні дітей та дорослих.

Завданням Ельфа на полиці є спостерігати за поведінкою дітей у домі та звітувати Санті. Щовечора, коли всі лягають спати, Ельф летить на Північний полюс, щоб доповісти Санті про події дня — хороші чи погані. Щоранку, до того як сім’я прокинеться, ельф повертається з Північного полюсу і ховається в новому місці в домі. Таким чином, ельф-розвідник кожного дня грає з родиною у гру “схованки”.

У садочках Кіндервіль PRO, вже запровадили таку передріздвяну традицію. Наш Ельф на ім’я Клаптик, залишає записки-завдання, записки-жарти для дітей та їхніх батьків, а іноді, ховає подарунки в садочку.

Традиційно Ельфи на вигляд схожі один на одного. Невеличкі за розміром. Можуть бути різної статі та одягу. Але сенс від цього не втрачається.

З чого почати?

Ідея дуже проста. Батьки ставлять ельфа на полицю на початку грудня та повідомляють дітям, що він завжди стежитиме за ними та щодня (в ідеалі), повідомлятиме в оригінальний спосіб завдання, які потрібно виконати або залишатиме веселі жарти та навіть подарунки.

Ельфа потрібно переміщати по дому, щоб створити ілюзію, ніби він з’являється в різних місцях і постійно передає інформацію Санті.

Легенда для дітей і батьків від Кіндервіль PRO (так так, до гри ми залучаємо і батьків наших вихованців).

Традиційно, в різдвяний період, в домівки, де живуть діти, приходить Ельф.

Ельф прилітає, щоб дізнатися, як ви готуєтесь до свят.

Змінює він локацію через ніч, коли всі засинають. А зранку, повертається до вашого дому, але завжди обирає нове місце, щоб сховатися.

 Важливо!

Ельф – дуже тихий і соромʼязливий, тому не любить, коли його торкаються. Рухати його не можна!

Якщо хтось з дітей торкнувся до нього – магія сникає. Тоді треба ставити його посеред кола з дітей (в садочку, або в коло сім’ї, якщо Ельф у вас вдома), навколо нього всі співають різдвяні пісеньки та колядки, він заряджається і може повернутися завтра знову з новими завданнями.

Правила гри:

1. Дати імя Ельфу.
2. Розповісти дитині походження Ельфа і його місію. Можна придбати книжечку “Elf on the Shelf” та прочитати історію про Ельфа на полиці.
3. Не можна торкатися Ельфа. А якщо так сталося то, заспівати для Ельфа різдвяних пісень чи колядок, зарядивши його на нові магічні справи.
4. Щодня (в ідеалі), готувати нову локацію та завдання або жарт від Ельфа.
5. Цікаві завдання і жарти можна легко знайти в мережі або у цій статті.
6. Разом, сім’єю, виконувати ці завдання.
7. Разом, готуватися до Різдва.

Завершення гри.

Історія завершується на Різдво, коли ельф залишає дім і повертається до Санти, щоб залишатися з ним до наступного різдвяного сезону.

А в дитини залишаються теплі та позитивні спогади про Ельфа та очікування наступного Різдва.

Цікаві ідеї для гри Elf on the Shelf (Ельф на полиці):

Пробуйте грати в цю гру і вдома.
Діліться своїми ідеями Elf on the Shelf.

Тривога – вважається неприємною для людини емоцією. Тим не менш, несе в собі і корисні та здорові цілі.

Допомагає людині краще підготуватися до складних життєвих моментів. Підкріплює почуття безпеки (людина може відчувати тривогу, яка попереджає про можливі неприємні або небезпечні ситуації, які можуть статися).

Тривога в межах норми потрібна для життєзбереження. Для аналізу ймовірних небезпек.

Діти, в момент занепокоєння або тривоги можуть розмовляти самі із собою, плакати, можуть сховатися в куточок, туди де їм безпечно, не відпускати батьків тощо. Будуть дуже тихо себе поводити, не проявляючи уваги до себе. Можуть проявляти агресію в поведінці по відношенню до інших – “Мені тривожно, тому я буду себе захищати”.

Діти, часто, не можуть сказати що їх турбує, тому батькам і вихователям треба звертати увагу на міміку та жести дитини.

Проблемою тривожність стає, коли дитина відмовляється відпустити мамину руку, щоб погратися з друзями на вулиці, або піти у групу садочку.

“Тривожні розлади можуть змінити картину світу дитини, вселити в дитячу свідомість ірраціональні страхи, перетворити дрібні неприємності на серйозні проблеми”.

Як проявляється тривога у дітей?!

Це можуть бути фізичні прояви, такі як: відчуття загального нездужання, нездатність розслабитися, безсоння або неспокійний сон,  уникнення тих місць, де дитина відчула симптоми тривожності. Може ще бути паніка, метушливість, важкість сформулювати думку чи прохання, плач.

Як ритуали здатні зменшити тривогу дітей дошкільного віку?

Ритуали, звички – це стала дія, що повторюються при певних умовах. Щось що ми робимо перед тим, як щось почати.

Психологи стверджують, що вироблені звички і ритуали – можуть підтримувати в дитини стан безпеки, впевненості у теперішньому та майбутньому, в кризових життєвих ситуаціях – вирівнюють емоційне забарвлення дитини та знижують тривогу, допомагають адаптуватися до нових умов життя та місця проживання.

Ранкові ритуали, прощання та вечірні ритуали привітання батьків з дитиною в садочку, ритуали підготовки до сну, прийомів їжі, виходу на вулицю, терапевтичні та сімейні ритуали та інші.

Чи буває негативним вплив ритуалів на життя дитини?

Такий вплив можливий, коли дитина котрийсь раз не виконала певну звичну дію. Це породжує тривогу та тривожні розлади.

• Коли, кожна, буквально кожна, дія супроводжується ритуалами.
• Коли батьки самі тривожні і передають це відчуття своєю поведінкою, словами чи діями дитині.
• Коли ритуалами надмірно захищаємо дитину.

В цьому контексті, завдання дорослих не закрити дитину від оточуючого світу, а навпаки, підготувати її до того, як правильно реагувати на ті чи інші ситуації.

• Коли бачимо що дитині ритуал не допомагає (тиждень/два), але ми продовжуємо нав’язувати його.

Але це є нормально, коли щось не працює з однією дитиною, але може працювати з іншою.

Чому діти бояться змін? Та й дорослі, теж?

 Через невідомість. До чого приведе ця зміна? А чи буде мені так само комфортно як зараз?!

Те, що незрозуміле та невідоме викликає в нас тривогу або страх.

Важливо і те, як ми пояснюємо дитині ситуацію чи дію, яку плануємо зробити. Наприклад: “Ми йдемо в гості”.

Краще сказати: Мені подобається ходити (Я так люблю ходити в гості!) в гості. Якщо ж пообіцяти дитині, що їй сподобається в гостях, а вона отримала там негативний досвід (таке може бути) – довіра може бути втрачена.

У дорослих, в свою чергу, накладається й власний досвід (я боюсь проходити повз маленького песика, бо мене колись вкусив великий, або нагавкав і я тоді дуже перелякався) – наклався досвід, тому боюся собак.

Діти, інколи, можуть бути безстрашними, наприклад, в зоопарку можуть підійти до клітки, бо ще не знають які наслідки будуть після взаємодії з хижими звірами. Для них це цікава пухнаста тваринка, до якої хочеться підійти та обійняти.

Коли ми робимо певний ритуал, таким чином, готуємо дитину до того, що зараз відбудеться те, з чим вона вже знайома.

Наприклад, перед прогулянкою, можемо запровадити ритуал – одягати лялечку. Дитина, поки, одягає ляльку, готується інтуїтивно, до того, що буде йти на вулицю. Тобто, дитина точно знає, яка дія відбудеться після цього ритуалу.

І далі працює механізм вже знайомого в діях і передбачуваний результат.

В садочках Кіндервіль PRO, ми щодня використовуємо закликалочки, мотиваційні пісні та віршики перед певною подією – прогулянка, початок заняття, денний сон тощо.

Перед початком заняття:

«Я усіх дітей гукаю.

І до себе закликаю.

Будемо разом ми ставати,

Бо вже час нам вирушати.»

Перед прийомом їжі:

«Час на лавку нам всім сісти.

Ручки мити і йти їсти.»

Проговорюючи їх діти розуміють, що буде далі, і автоматично налаштовуються виконувати той чи інший процес.

А знаючи, ще й з досвіду, яку емоцію в них викликає та ж прогулянка, то вони позитивно налаштовуються.

Якщо, наприклад, процес не надто позитивний, як от одягання на зимову прогулянку: це довгий процес, який може викликати негативні емоції в дітей, то тим самим мотиваційним віршиком ми можемо навіяти приємні та позитивні емоції. Енергетикою тої пісні чи віршика.

Якщо не використовувати ритуали, то для того щоб знизити рівень  тривожності в дитини, яка альтернатива?

Ми проговорюємо дітям, що ми зараз будемо робити, трошки завчасно.

Ми прийшли з прогулянки: “Ми, зараз помиємо ручки і будемо їсти”.

Коли миємо ручки, то проговорюємо: “Ми, зараз миємо ручки, потім йдемо їсти”.

І так далі…

Щоб дитина завжди знала, що буде відбуватися після.

Для чого це?

Для почуття безпеки, коли дитина чує сталі речі, вона розуміє, що нічого не зміниться і все стало. Саме з цієї точки зору, дитина, інколи може запитувати в вихователя, одне й те саме питання багато разів: “Мама прийде за мною?!”

Ми можемо декілька разів відповідати: “Так, звісно, прийде”.

Але для дитини важливо почути на своє питання, одну й ту саму відповідь. Це значить, що вона тривожиться і постійна відповідь допомагає їй заспокоїтися. Це дає їй можливість в це повірити. Нічого не змінилося. Мама прийде.

Помилка, якщо дорослі починають іронізувати: “Ні, звісно, мама не прийде за тобою! Вона тебе лишила тут назавжди!”

Таке можна спостерігати, коли дорослі вже втомилися відповідати в сотий раз одне й те саме.

Але цим ми підвищуємо рівень тривожності дитини. Діти не розуміють іронію і сарказм, і починають вірити в ці слова. Бо це не та сама інформація, яку вони чули 99 разів до того.

Такий результат і тоді, коли дитина може просити вкотре прочитати одну й ту саму казочку, добре знаючи її контекст. Їм важливо розуміти, що там нічого не змінилося.

Можливо і ви помічали, коли розповідаєте добре знайому дитині казку, яку вона знає на пам’ять, своїми словами. В дитини виникає обурення. Хоча й зміст історії такий самий, але інші слова. Тобто, немає сталості. Не так як завжди. І це теж може підвищити рівень тривожності.

Рівень тривожності залежить від багатьох факторів: природні задатки, умови в яких живе дитина, атмосфера в сім’ї, як родичі себе з нею поводять, як проходила вагітність мами тощо.

Дорослі можуть проаналізувати свій страх, чому він виникає. Дитина ж такими навичками, поки, не володіє, тому ритуали, дають їй можливість набути свого досвіду взаємодії зі світом.

Якщо не дотриматися ритуалу? Пропустили ритуал, до якого дитина звикла?

Ритуали, які ми використовуємо, не мають здатності рости з дитиною. При нормальному розвитку, з віком дитини, ці ритуали втрачають свою силу, оскільки, дитина набуває свого досвіду. Дитина переростає і спирається на себе і свої сили і можливості долати тривогу. Або, батьки з нею багато говорять і пояснюють.

Деякі ритуали послаблюються і зникають, але можуть з’являтися нові – наприклад, в житті (студенти перед іспитами), чи в професії (лікар, який має певний ритуал перед операцією, чи актор, який виконує певний ритуал, щоб не забути на сцені слова).

Допомагають ці ритуали, лиш в тому, що допомагають знизити рівень тривожності: ”Я зробив ритуал, отже все має вдатися”.

В дітей, інший механізм, оскільки ми самі організовуємо їм ці ритуали.

Дивимось і аналізуємо чи допомагає це.

В роботі садочків Кіндервіль PRO закладена структура та режим дня.

Діти поступово звикають до сталого механізму та процесів в садку і знають, що за чим має відбуватися.

Ми рекомендуємо батькам, які планують віддати дитину в садочок, заздалегідь ознайомитися з режимом дня садочку, ще не етапі презентаційної екскурсії, для того, щоб поступово, і в домашніх умовах підлаштовувати цей режим для дитини. В процесі відвідування садочку, дитині легше буде адаптуватися, коли і вдома і в садку режим однаковий (прийоми їжі, денного сну, прогулянки тощо).

Коли графік один і той самий, вони вже можуть передбачити що буде відбуватися далі. Отже, менше невідомого, все стало і спокійно. Нижчий рівень тривожності.

Коли адаптовуємо дитини до садочку, які ще ритуали можуть сприяти полегшенній адаптації до садочку?

Кожен ритуал, точно, має бути коротким.

• Веселий ритуал прощання.

Без дуже міцних і довгих обіймів, бо, звично, після такого прощання дитина вже не може залишити маму чи тата.

• Ритуал привітання (мотиваційний віршик, рух, обійми тощо).
• Ритуал підготовки до садочку. Щоранку, спільний вибір одягу чи заколок у волоссі з якими підем у садочок в садочок. Рахунок червоних машин по дорозі до садочку тощо.
• Якщо ви вводите вдома певні ритуали налаштування дитини на прогулянку чи прийом їжі тощо, важливо передати цю інформацію вихователю. Це допоможе в процесі адаптації дитини до садочку, зменшити її рівень тривожності. Оскільки, це відбувалося вдома, а зараз в садочку. Отже, все добре і безпечно.
• Підлаштовуємо режимні моменти вдома під режим садочку.
• Створюємо нові ритуали, які допоможуть дитини знизити рівень тривожності.

Шукайте більше статей на актуальні теми виховання та розвитку дитину в блозі Кіндервіль pro.

Коли постає питання «Куди краще віддати дитину у дошкільний заклад?», батьки замислюються – краще обрати державний чи приватний дитячий садочок. Кожен сам вирішує, що для нього зручніше та вигідніше. Зважаючи на всі обставини, ми спробуємо розкрити головні особливості обох видів дитячого закладу.

По-перше, ми розуміємо, що ви хочете, щоб за вашим малюком постійно спостерігали, приділяли належну кількість уваги, але в групі, де 20–30 осіб, цього буде важко досягти. На відміну від державного закладу приватні садочки формують групи з 5–10 осіб. Але звичайні садочки розташовуються недалеко від дому, що, звичайно, зручніше для батьків.

По-друге, у приватних садочків є вся необхідна матеріальна база для навчання малечі – нові та якісні іграшки, сучасне обладнання та навчальні посібники, що не завжди можна побачити у державних закладах. Ви скажете, що все визначається вартістю навчання і що не у всіх є кошти навчати своїх дітей у приватних садочках. Але це не зовсім так, зараз існує багато приватних місць з помірною вартістю навчання, і ми впевнені, що ви також зможете обрати вартий вашої уваги.

На які пункти потрібно звернути увагу?

Також батькам важливо, щоб у будь-якому закладі було повноцінне харчування. Варто зазначити, що хороший приватний дитячий садочок може запропонувати різноманітне та індивідуальне меню. Крім цього, в такому закладі ви можете бути впевнені у безпеці своєї дитини – зазвичай там встановлюють камери спостереження або навіть дозволяють батькам бути присутніми під час навчального процесу, що не завжди вітається в звичайних садочках.

Якщо у батьків фіксований робочий графік, і вони не завжди можуть забрати дитину до 17 чи 18 години, приватні дитячі центри пропонують подовжений графік або навіть послуги з перевезення дитини до вашого дому (про такі послуги зазвичай пишуть у відгуках приватного дитячого садочка).

При виборі місця дошкільного навчання рекомендуємо зважити всі «за» та «проти», адже дитячий садочок – це не просто місце, де малюк проводитиме перші роки свого життя, це  початковий етап у дорослішанні вашої дитини, від якого залежатимуть основні вміння та навички.

Відомо, що засвоєння іноземних мов відбувається з 2-х років, під час інтенсивного розвитку. Тому все більше батьків віддає своїх діточок в дитячий садочок з вивченням англійської мови. Але одразу 2502попередимо, раннє навчання іноземним мовам ніяк не зашкодить дитині і не буде гальмувати розвиток рідної мови.

У випадку якщо дитина почне пізніше говорити або змішувати мови, не лякайтеся раніше часу, це лише тимчасове явище. При правильному підході та регулярних тренуваннях ваша дитина обов’язково навчиться розмовляти обома мовами: для цього потрібно читати книжки та спілкуватися з малюком.

В чому полягають особливості навчального процесу?

Дитячі садочки з вивченням англійської мови поєднують у процесі навчання не тільки матеріали з іноземної мови, але й елементи для загального розвитку дитини: музику, творчість, спілкування. Крім того, на заняттях використовують роздатковий матеріал, відео- та аудіозаписи. Усі завдання педагоги беруть із підручників з автентичними матеріалами закордонних видань, спеціально розробленими для малюків та дошкільнят.

Важливо робити акцент не на вивченні слів, а на навичках спілкування. Саме тому більшість дитячих садочків з поглибленим вивченням англійської мови навчають малюків вільно розмовляти – висловлювати свої думки, бажання, вести бесіду з друзями. Також потрібно давати інформацію про навколишнє середовище у ігровій формі – дітки не тільки будуть пізнавати світ, а й також називати оточуючі речі англійськими еквівалентами.

В процесі навчання радимо батькам сприяти процесу засвоєння іноземної мови – співати пісні, грати в ігри, читати віршики, розглядати книжки – все це допоможе вашому малюкові знаходитися в англомовному середовищі не тільки в дитячому садочку, а й у звичній для нього обстановці.

Рано чи пізно настає момент, коли дитину починають водити до дитячого садочку, однак тільки до якого саме – державного чи платного дитячого садочку? Вибір залежить не тільки від вартості, але й від персоналу, навчальних програм та педагогічного складу. Крім того, важливо, щоб вашу родину влаштовувало розташування закладу, адже не кожен може щодня витрачати зайвий час на дорогу, до того ж буде неправильним, якщо ваша дитина завжди буде втомлюватися.

Що впливає на рішення батьків при виборі приватних садочків?

Останнім часом все більше батьків надає перевагу лише приватним закладам. Чому, запитаєте ви? Незважаючи на ціну навчання платного дитячого садочка, ви завжди можете узгодити кількість днів перебування дитини у закладі, а також їх вартість. У таких садочках не потрібно стояти у черзі, тут завжди знайдуться місця для вашої малечі.

Говорячи про особливості таких закладів, варто також звертати увагу на наступні фактори.

1. При складенні договору поцікавтеся про ступінь відповідальності та безпеки вашої дитини в певній установі.
2. Ознайомтеся зі станом самого приміщення, ігрових майданчиків, іграшок та обладнання.
3. Обов’язково прогляньте відгуки інших батьків, перед тим як почати водити свого малюка до приватного платного дитячого садочку, – скільки років пройшло від дня відкриття закладу, що було зроблено за цей період, чи були якісь претензії від батьків і як їх вирішили.
4. Харчування – це те, що також потрібно обговорити. Скільки разів на день буде харчуватися ваша дитина, чи все влаштовує вас у меню – особливу увагу варто звернути на ті продукти, на які може бути алергія.

У випадку якщо садочок новий, не має рекомендацій і історії, радимо бути обачними, адже може бути таке, що персонал може бути без досвіду, а система навчання не відповідати заявленим критеріям та вартості навчання у платному дитячому садочку.

Бажаємо успіхів та вдалого вибору!